Постанова 4854 № 400/2250/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2250/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 02 липня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни, за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги приватному виконавцю Дорошкевич Вірі Леонідівні про визнання протиправними та скасування постанов, прийнятих у виконавчому провадженні № 62188687, а саме: про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2020 року; про арешт коштів боржника від 27 травня 2020 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року задоволено позовні вимоги та з виходом за межі останніх визнано протиправними та скасовано постанови прийняті у виконавчому провадженні № 62188687, а саме: про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2020 року; про стягнення з боржника основної винагороди від 27 травня 2020 року; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 травня 2020 року; про арешт майна боржника від 27 травня 2020 року; про арешт коштів боржника від 27 травня 2020 року. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що на виконання виконавчого напису приватного нотаріусу № 7624 від 15 квітня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва правомірно відкрито виконавче провадження, так як у відповідному виконавчому написі зазначено, що боржник проживає у м. Києві. При цьому, на переконання апелянта, на стадії відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець отримує інформацію про боржника з наданих йому на виконання виконавчих документів та позбавлений повноважень перевіряти відповідність фактичного місця проживання боржника. Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції безпідставно надано правову оцінку правомірності виконавчого напису приватного нотаріусу та постановам приватного виконавця, які не оскаржено позивачем. В свою чергу, позивачем подано відзив з доповненнями на вказану апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як спірне виконавче провадження протиправно відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва на виконання виконавчого напису приватного нотаріусу № 7624 від 15 квітня 2020 року, оскільки позивач зареєстрований та проживає в місті Миколаїв. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2020 року представником ТОВ «ФІНФОРС» подано ПП Дорошкевич В.Л. заяву про примусове виконання рішення виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. № 7624 від 15 квітня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, у сумі 10 338,00 грн. При цьому, у заяві та виконавчому написі зазначено, що місцем реєстрації позивача є адреса: АДРЕСА_1 , а адресою проживання: АДРЕСА_2 . Внаслідок чого, 27 травня 2020 року приватним виконавцем ОСОБА_2 прийнято наступні постанови у ВП № 62188687: про відкриття виконавчого провадження (арк. спр. 55-56); про стягнення з боржника основної винагороди (арк. спр. 58-59); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (арк. спр. 61-62); про арешт майна боржника (арк. спр. 64-65); про арешт коштів боржника (арк. спр. 67-68). Не погоджуючись з правомірністю постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника, позивачем подано до суду даний адміністративний позов, оскільки він вважає, що приватним виконавцем протиправно розпочато виконавче провадження за адресою проживання позивача, яка не відповідає дійсності. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як приватним нотаріусом протиправно вчинено виконавчий напис на підставі якого відкрито спірне виконавче провадження, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», у виконавчому документі, зокрема, зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; Згідно ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Згідно ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем оскаржено постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2020 року та про арешт коштів боржника від 27 травня 2020 року, які прийняті у ВП № 62188687. В даному випадку, позивач зазначає, що він проживає у місті Миколаїв, а тому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва безпідставно прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання боржника. Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, вищевикладеними положеннями законодавства, що регулюють процес здійснення виконавчого провадження приватними виконавцями встановлено обмеження щодо можливості приватних виконавців, які прикріплені до певного виконавчого округу, приймати до виконання виконавчі документи, що видані щодо боржників (фізичних осіб), які мешкають в інших виконавчих округах. При цьому, на стадії відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець отримує інформацію про боржника безпосередньо з виконавчого документу у якому міститься адреса місця проживання чи перебування відповідного боржника (фізичної особи). В даному випадку, спірне виконавче провадження відкрито на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 7624 від 15 квітня 2020 року, у якому зазначено, що фактична адреса проживання позивача знаходиться у м. Києві. В свою чергу, колегія суддів погоджується з посиланнями апелянта на те, що положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, не передбачено обов`язку у приватного виконавця перевіряти правдивість зазначеного у виконавчому документі місця проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження. З іншого боку, колегія суддів погоджується з посиланнями позивача на те, що зібраними матеріалами у справі неможливо підтвердити факт проживання позивача у м. Києві. Більш того, у договорі про надання кредиту № 196622-А від 10 лютого 2018 року, який став підставою для видачі відповідного виконавчого напису нотаріусу, зазначено, що позивач зареєстрований у м. Миколаїв. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у межах розгляду даної справи адміністративним судом не вирішується питання доцільності відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у даній справі, станом на момент їхнього прийняття або вчинення. В даному випадку, колегія суддів вважає, що приватним виконавцем при відкритті спірного виконавчого провадження, не порушено вимог законодавства, так як він керувався інформацією, яка міститься у відповідному виконавчому документі. З іншого боку, у межах розгляду даної справи колегія суддів позбавлена можливості надавати правову оцінку діям приватного нотаріусу щодо зазначення спірної інформації у відповідному виконавчому написі. Крім того, колегія зазначає, що порядок визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, встановлено у ЦПК України. При цьому, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги також на підставі висновку про те, що виконавчий напис приватного нотаріуса № 7624 від 15 квітня 2020 року не відповідає вимогам чинного законодавства. Проте, як зазначено вище, у межах розгляду даної справи адміністративний суд не може надавати правову оцінку відповідному документу, так як зазначено вище, порядок визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, встановлено у ЦПК України. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на приватного виконавця Дорошкевич Віру Леонідівну Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.