Постанова 4852 № 160/6062/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 листопада 2020 року м.Дніпросправа № 160/6062/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 160/6062/20 (суддя Турлакова Н.В., справа розглянута в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач) №62190098 від 27 травня 2020року про відкриття виконавчого провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано оскаржену постанову відповідача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неналежну оцінку судом доказів у справі, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволення адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що приватний виконавець до відкриття виконавчого провадження не має обов`язку встановлювати місце проживання боржника. Виконавче провадження відкрито за адресою, зазначеною у заяві стягувача, та у виконавчому написі нотаріуса, і ця адреса в межах виконавчого округу, в якому здійснює свою діяльність відповідач. Також відповідач наполягає, що приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження не лише за зареєстрованою адресою проживання, але і за місцем перебування боржника. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта (а.с.12-13). Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 15.04.2020 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 24.04.2019 №544017-А, укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінфорс», заборгованості у сумі 15 224,40грн. (а.с.68). Представник стягувача ТОВ «Фінфорс» 27.05.2020 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса за місцем проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.80). На підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про примусове виконання виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. 27.05.2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №62190098 (а.с.120-121). Вважаючи постанову протиправною та незаконною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не було з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №62190098 від 27.05.2020 року. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав. Згідно п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів. Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до ч.3 ст.26 вказаного Закону, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема: виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність. Згідно п.4 ч.2 ст.23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Відомості з Єдиного реєстру приватних виконавців України свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни визначено місто Київ. Згідно ч.2 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 вказаного Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. В матеріалах адміністративної справи міститься копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 19.08.2004р., відповідно до якого місце реєстрації позивача - АДРЕСА_1 (а.с. 13). В договорі про споживчий кредит від 24.04.2019р. №544017-А, укладеному між ТОВ «СС ЛОУН» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 , зазначено лише одну адресу боржника, а саме: АДРЕСА_1 (а.с115-119). Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що станом на час відкриття виконавчого провадження місцем проживання та місцем реєстрації позивача є адреса: м. Дніпро (Підгородне) Дніпропетровська область. Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі про те, що приймаючи виконавчий документ до свого виконання, відповідач виходив з того, що у виконавчому написі, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_2 та ця ж адреса зазначена у заяві ТОВ «Фінфорс», слід зазначити наступне. Як вбачається зі змісту заяви ТОВ «Фінфорс» про примусове виконання виконавчого напису та самого виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Колейчиком В.В., наданого відповідачу, місце реєстрації боржника (позивача) визначено саме: м. Дніпро Дніпропетровська область. Вказана адреса позивача відображена і в договорі про надання споживчого кредиту. Будь-яких інших доказів на підтвердження проживання/перебування позивача у межах виконавчого округу м. Києва, відповідач до суду першої та апеляційної інстанції не надав. При цьому, матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий запис, не містять жодних даних про проживання/перебування позивача у м. Київ, оскільки реєстрація місце проживання/перебування здійснюється у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Статтею 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування. Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи повинно вважатися місцем проживання для цілей визначення місця виконання рішення. Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, в контексті спірних правовідносин є незмістовними з тих підстав, що виконавцем у будь-якому разі порушено вимоги Закону № 1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в адміністративній справі № 160/6062/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак