Постанова 4854 № 400/3010/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3010/20 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Стас Л.В. суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 , в якому просила суд: - визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»; - визнати противоправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»; - визнати протиправними дії виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 щодо вручення «Попередження про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465; - визнати протиправним та скасувати «Попередження виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465. Крім того, ОСОБА_1 , в порядку ст.ст. 150-153 КАС України, подала заяву про забезпечення позову шляхом: - зупинення дії наказу Державного бюро розслідувань № 336 «Про попередження працівників» від 4.07.2020року, до вирішення адміністративного спору по суті; - заборони керівнику Державного бюро розслідувань приймати рішення, зокрема, шляхом видання наказів, розпоряджень та інших формах, про звільнення ОСОБА_1 на підставі «Попередження про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465, до вирішення адміністративного спору по суті. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначала про очевидну протиправність оскаржуваних дій та наказу відповідача, оскільки вони здійснені не уповноваженою Законом особою. Також, про очевидну протиправність дій відповідачів свідчить оголошення конкурсу на посаду заступника директора ТУ ДБР у м. Миколаєві, оскільки позивач станом на момент оголошення конкурсу не звільнена, а тому ця посада не може бути вакантною. На думку заявниці, невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення її позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову про задоволення заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував очевидної протиправності дій та наказу Державного бюро розслідувань, та Попередження про наступне вивільнення. Також апелянт наголошувала на тому, що існує реальна загроза звільнення позивача, на підставі протиправних рішень відповідача, та порушення її прав, свобод та інтересів. Отже, наведене свідчить, що не вжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення її позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася. Відповідач, Державне бюро розслідувань, у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, такою що постановлена відповідно до норм процесуального права. Крім того, відповідач зазначав про те, що позов не може бути забезпечено у спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи судом по суті. Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до приписів ч.ч. 1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Отже, для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідачів, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідачів, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідачів, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідачів. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язкові сторін. Згідно матеріалів справи, необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовувала тим, що оскаржувані дії, наказ та попередження про звільнення є очевидно протиправними. Більш того, на думку заявниці, не вжиття судом заходів забезпечення позову, у випадку задоволення її позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. На думку колегії суддів, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, доречно зауважив на тому, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій, наказу та попередження може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і у їх сукупності. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів заявниці стосовно того, що не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, може істотно вплинути на ефективність захисту, або поновлення порушених прав/ інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Таким чином, оскільки заявником не була доведена очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, які унеможливлюють захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову є законним і обґрунтованим. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що забезпечивши позов шляхом зупинення дії оскаржуваних наказів, суд фактично ухвалить рішення у справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності оскаржуваних дій та наказу. Доводи апеляційної скарги щодо залишення судом поза увагою факту порушення оскаржуваними діями та наказом прав позивача, колегія суддів не приймає та зазначає, що перевірка правомірності наказів має вирішуватись під час розгляду справи по суті, а задоволення заявленого клопотання суперечитиме принципам інституту забезпечення позову. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 29.10.2020 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.