Постанова 4854 № 400/6545/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/6545/24 Головуючий в 1 інстанції: Малих О. В. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 09.05.2024 №15/25, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду (проходження ВЛК); - визнати протиправним дії керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо фактичного направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду (проходження ВЛК); - визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, яка оформлена довідкою №15/25 від 09.05.2024 року. 11 липня 2024 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборонити керівнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та керівнику ІНФОРМАЦІЯ_4 до ухвалення судом рішення у справі вручати ОСОБА_1 мобілізаційні розпорядження та здійснювати будь-які заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації. Заява обґрунтована тим, що за результатами медичного огляду, проведеного у 2007 році, він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, але у травні 2024 року був направлений на медичне обстеження (проходження ВЛК), яке (медичне обстеження) є обов`язковою передумовою для здійснення призову на військову службу під час мобілізації. На сьогоднішній день, як зазначає позивач, у відповідачів існують всі підстави для вручення позивачу мобілізаційного розпорядження, тобто для здійснення призову позивача на військову службу під час мобілізації. З іншою боку, не існують підстави, які б унеможливлювали вручення позивачу мобілізаційного розпорядження та здійснення призову позивача на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає, що у разі, якщо він буде мобілізований до ухвалення судом рішення у даній справі, то ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливим, оскільки після мобілізації позивача рішення суду, незалежно від його змісту, не вплине на вже проведену мобілізацію та не скасує вже проведену мобілізацію. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заходи забезпечення позову, які він просив застосувати суд першої інстанції, фактично направлені на збереження існуючої ситуації, існуючого положення речей та існуючого стану (status quo) до ухвалення остаточного судового рішення; ці заходи забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим. Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до вимог ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору. Частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Предметом спору у даній справі є оскарження дій керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо фактичного направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду (проходження ВЛК); рішення керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду (проходження ВЛК) та постанови Військово-лікарської комісії при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, яка оформлена довідкою №15/25 від 09.05.2024 року. Тобто, фактично ОСОБА_1 не погоджується з висновком ВЛК про його придатність до військової служби (довідка №15/25 від 09.05.2024 року). За твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборонити керівнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та керівнику ІНФОРМАЦІЯ_4 до ухвалення судом рішення у справі вручати ОСОБА_1 мобілізаційні розпорядження та здійснювати будь-які заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації. Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що за результатами медичного огляду, проведеного у 2007 році, він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, але у травні 2024 року був направлений на медичне обстеження (проходження ВЛК), яке (медичне обстеження) є обов`язковою передумовою для здійснення призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених прав або інтересів позивача, що є передбаченою ч.2 ст.150 КАС України підставою для забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Що ж до посилання апелянта на те, що направлення на медичне обстеження (проходження ВЛК), яке є обов`язковою передумовою для здійснення призову на військову службу під час мобілізації та те що його буде призвано на військову службу, то вони базуються на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця. Варто зазначити, що з матеріалів адміністративної справи вбачаються, що дії відповідача та їх рішення не є очевидними, а є оскаржуваними, про що подано відповідний позов в даній адміністративній справі. Обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову. При цьому, питання обґрунтованості чи необґрунтованості направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду (проходження ВЛК), з урахуванням того, що за результатами медичного огляду, проведеного у 2007 році, він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено, такі обставини не можуть бути підставою для забезпечення позову. З урахуванням вищевикладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 13 серпня 2024 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова