Постанова 4851 № 520/26867/25

від 04.12.2025 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2025 р.Справа № 520/26867/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ніколаєва О.В.) від 24.10.2025 року (повний текст складено 24.10.25 року) по справі № 520/26867/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування висновку, пункту 12,13,20 та наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив: - задовольнити клопотання про поновлення процесуального строку та визнати причини пропуску процесуального строку звернення до суду із позовною заявою поважними, і поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , строк звернення до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними та скасування висновку та наказу; - задовольнити клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувати з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) належним чином завірені: - матеріали службового розслідування, розпочатого наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) від 19.06.2025 № 3241-АГ Про призначення службового розслідування, включно з висновком № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 та додатками до нього з № 1 по № 84, наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 Про підсумки службового розслідування; - зобов`язати керівництво Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо надання доступу представнику позивача, адвокату Кануннікову Дмитру Олександровичу до матеріалів службового розслідування, розпочатого наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) від 19.06.2025 № 3241-АГ Про призначення службового розслідування, включно з висновком № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 та додатками до нього з № 1 по № 84, наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 Про підсумки службового розслідування, або шляхом зняття грифу з документів для службового користування, або надання до них йому доступу шляхом виготовлення фотокопій цих документів; - визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_4 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ; - визнати протиправними та скасувати пункти 12, 13, 20 наказу НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 Про підсумки службового розслідування у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ; - 12.3а порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України Про Державну прикордонну службу України, пункту 1 статті 3 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_4 прикордонного загону молодшому лейтенанту ОСОБА_2 оголосити дисциплінарне стягнення у вигляді догана; - 13.У відповідності до статті 6 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі, притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_4 прикордонного загону молодшого лейтенанта ОСОБА_1 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 1 349 775 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди; -

20. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за молодшим лейтенантом ОСОБА_3 у сумі 1 349 775,20 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 20 копійок), та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку. Позивачем 22.10.2025 через систему "Електронний суд" подано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просив зупинити дію пунктів 13, 20 Наказу НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 Про підсумки службового розслідування, а саме шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії зі стягнення коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку, що складає на загальну суму 1349775,20 грн (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 20 копійок), відносно ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 520/26867/25 в Харківському окружному адміністративному суді. В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року по справі № 520/26867/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити та зупинити дію пунктів 13, 20 Наказу НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», а саме шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії зі стягнення коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку, що складає на загальну суму 1349775 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, відносно ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 520/26867/25, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Суд першої інстанції не здійснив ні оцінку доводів позивача у заяві про забезпечення позову, ні дослідив надані докази позивачем разом із заявою, не звернув увагу на дійсне порушення майнового стану позивача через дію відповідного наказу Військової частини НОМЕР_1 зі стягнення 20 відсотків грошового забезпечення (у т.ч. додаткової винагороди) відповідачем, та залишив поза увагою той факт, що позивач є діючим військовослужбовцем, який постійно виконує бойові завдання на передньому краї оборони, про що стягнення коштів з останнього безпосередньо впливає на його здатність виконувати завдання і матеріально себе забезпечувати щодня. Вказує, що зазначені накази в частині притягнення до матеріальної відповідальності є предметом оскарження у цій справі, тоді як подання позову не зупиняють їх дію та не є перешкодою для подальшого виконання. Посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси в суді залишиться нереалізованим у випадку утримання з грошового забезпечення позивача усієї суми або її частини, а також може зумовити виникнення інших спорів між сторонами і для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів. Зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі взагалі дійшов невідомих позивачу висновків по справі, що не відповідають предмету спору по справі й предмету безпосередньо заяви про забезпечення позову. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Разом з цим, заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України). При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа № 640/9167/19) по-перше: виходячи з процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду. Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.11.2021 у справі № 640/11995/21, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Судовим розглядом встановлено, що предметом спору у цій справі є, зокрема, визнання протиправними та скасування пунктів 12, 13, 20 наказу НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 Про підсумки службового розслідування у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , а саме: - 12.3а порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України Про Державну прикордонну службу України, пункту 1 статті 3 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_4 прикордонного загону молодшому лейтенанту ОСОБА_2 оголосити дисциплінарне стягнення у вигляді догана; - 13.У відповідності до статті 6 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі, притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_4 прикордонного загону молодшого лейтенанта ОСОБА_1 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 1 349 775 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди; -

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року по справі № 520/26867/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 05.12.2025 року

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4851 № 520/26867/25

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше