Постанова Одеський апеляційний суд № 523/15645/19

Номер провадження: 22-ц/813/5493/20 Номер справи місцевого суду: 523/15645/19 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С.О., за участю секретаря Бикової К.А., представник апелянта - Сєвєров В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» (м. Одеса, Митна площа, буд. 1) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди,- ОПИСОВА ЧАСТИНА 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2019 року провадження у справі ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди було відкрито. Матеріали справи (а.с. 17) містять клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що зазначені докази будуть слугувати для повного та всебічного розгляду справи. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2020 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ»: -довідку про середній заробіток з окладу 7 823 грн, -розрахунки з лікарняних листів виходячи з посадового окладу 5 795 грн з 01.03.2015 року до 15.08.2016 року та 7 823 з 15.08.2016 року до 11.03.2019 року, відпускних, матеріальної допомоги, а також доплати за вислугу років, виходячи з цих же посадових окладів. Не погоджуючись з вище зазначеною ухвалою суду, ТОВ «Бруклін-Київ» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2020 року. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції задовольняючи заяву ОСОБА_1 порушено норми процесуального права. Апелянт зазначає, що аналіз процесуальних норм, дозволяє зробити висновок, що витребувані судом першої інстанції довідка та інші розрахунки не є даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення позивача (доказами) та не має підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. ТОВ «Бруклін-Київ» звертає також увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2020 року, вбачається, що до розгляду справи по суті, судом заздалегідь зроблено висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача та на ТОВ «Бруклін-Київі», та покладено обов`язок надання розрахунку сум, що стягуються, в той час як, відповідно до приписів ст. 175, 176 УПК України - це обов`язок позивача. Ухвалою Одеського апеляційного суду в особі судді судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Князюка О. В. від 16.03.2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київпро стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О. справу призначено до розгляду на 02.07.2020 року на 10:15 год. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. 27 травня 2020 року до суду від представника ТОВ «Бруклін-Київ» - генерального директора О.С. Нікуліна надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій він посилається на неможливість прибуття до судового засідання у зв`язку з запровадженням карантину просить відкласти розгляд справи. Відомостей на підтвердження перебування 02 липня 2020 року апелянта на лікарняному до клопотання долучено не було. Матеріали справи також не містять відомостей щодо захворювання представника апелянта або будь-якої із сторін на COVID-19. Відомостями заяви про відкладення розгляду справи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаній заяві. Крім того, відміткою на вказаній заяві про відкладення розгляду справи підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначеного електронного документу. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня на час установлення на території України карантину. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 24 червня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року зі змінами, внесеними згідно із розпорядженням голови суду за №3 від 02.04.2020 р. та за №4 від 09.04.2020 р. «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. В судове засідання 15.10.2020 року з`явився представник апелянта - ОСОБА_2 , апелянційну скаргу просив задовольнити, Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року скасувати. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду справи по суті, усвідомленість її учасників про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України, зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У частині 1 статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України). Судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 позивач просить суд: - зобов`язати ТОВ «Бруклін-Київ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між посадовим окладом встановленим і фактично отриманим ОСОБА_1 з 158.08.2016 року по дату звільнення 11.03.2019 року, - зобов`язати ТОВ «Бруклін-Київ» зробити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені кошти за лікарняні листи, відпускні, матеріальну допомогу на оздоровлення та доплату за вислугу років з 01.03.2015 року по 11.03.2019 року, - стягнути з ТОВ «Бруклін-Київ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, за період з моменту його звільнення 11.03.2019 року по дату постановлення рішення суду виходячи з нового посадового окладу 7 823 грн, - стягнути з ТОВ «Бруклін-Київ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Одночасно позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотання про витребування доказів, просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ»: -довідку про середній заробіток з окладу 7 823 грн -розрахунки з лікарняних листів виходячи з посадового окладу 5 795 грн з 01.03.2015 року до 15.08.2016 року та 7 823 з 15.08.2016 року до 11.03.2019 року, відпускних, матеріальної допомоги, а також доплати за вислугу років, виходячи з цих же посадових окладів. З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначення саме суми стягнення є предметом доказування у даній справі. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів обґрунтовано тим, що зазначені докази будуть слугувати для повного та всебічного розгляду справи. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2020 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У пунктах 2 та 9 постанови Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12 червня 2009 року, Верховний Суд України роз`яснив, що, «готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз`яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З`ясовується правильність об`єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов`язаними між собою, для вирішення питання про їх об`єднання або роз`єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з`ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК). Частиною 1 ст. 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Частиною першою - третьою ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, з приводу того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення доказів було порушено норми процесуального права. А саме, не встановлено обставин, передбачених ст.ст 84, 116 ЦПК України. Позивачем в обґрунтування клопотання про витребування доказів не надано жодних доказів того, щодо ОСОБА_1 було вжито заходів для отримання даного доказу самостійно, чи даних неможливості його отримання, а також не зазначеного жодного ризику чи підстав припущення, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити той факт, що подане позивачем до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів є необґрунтованим. Також, колегія суддів зазначає, що визначення сум стягнення відноситься до предмету доказування у даній справі. Суд першої інстанції не звернув увагу на вказану обставину та помилково дійшов висновку про обґрунтованість клопотання позивача в частині зазначення саме цих сум. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Бруклін-Київ» на ухвалу Суворовського районного суд м. Одеси від 21.01.2020 року підлягає задоволенню у повному обсязі. Разом з тим, колегія суддів, вважає за неробхідне зазначити, що клопотання про витребування доказів на підставі 83 ЦПК розглядається судом за правилами ст. 116-118 ЦПК. Коли суд відмовляє в її задоволенні, це не позбавляє особу права подати відповідне клопотання повторно. Судові витрати Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Оскільки колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу, судові витрати ТОВ «Бруклін-Київ» за подачу апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачем у справі ОСОБА_1 РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Бруклін-Київ» задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року скасувати. Постановити нове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди відмовити. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» (м. Одеса, Митна площа, буд. 1) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди направити до Суворовського районного суду м. Одеси для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає Головуючий: О. В. Князюк Судді: О.С. Погорєлова О. М. Таварткіладзе