Постанова 4813 № 947/28349/19

Номер провадження: 22-ц/813/2105/20 Номер справи місцевого суду: 947/28349/19 Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/28349/19 Номер провадження: 22-ц/813/2105/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач) , - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідачі - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1) ОСОБА_5 , 2) Київська державна нотаріальна контора у місті Одесі, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Коваленко О.Б. 25 листопада 2019 року про відкриття провадження, встановив: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просять визначити ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона є спадкоємцем за законом другої черги, має право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не може оформити свої спадкові права, так як у передбачений законом строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а. с. 2 - 5). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року відкрито провадження по справі. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175 - 177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси (а. с. 31 - 31 зворотна сторона). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі. Ухвалити постанову про направлення справи до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а саме з порушенням правил підсудності. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про віднесення даної справи до територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси. Таким чином, апелянт вважає, що дана справа повинна розглядатись за правилами ч. 2 ст. 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача (а. с. 61 - 63). Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга ОСОБА_2 подана 17 грудня 2019 року. За нормами ЦПК України, в діючій на той час редакції, було передбачено можливість окремого від рішення суду оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відноситься до основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). На час розгляду апеляційної скарги по суті, Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року зі ст. 353 ЦПК України виключений п. 8, яким передбачалося право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності. Колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22). Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам- членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. При таких обставинах, колегія суддів доходить до висновку, що виключення з переліку ухвал, що можуть бути оскарженими в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності передбачено законом, яким внесені зміни до процесуального законодавства і має легітимну мету. Проте, в даній справі, на час подання апеляційної скарги, національним законом - п. 8 ст. 353 ЦПК України передбачалася можливість оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності окремо від рішення суду. У відповідності до ч. 4 ст. 4 ЦПК України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Враховуючи наведене, не розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу про відкриття провадження у справі, в установленому порядку прийнятої і призначеної до розгляду в апеляційному порядку, не може за наведених обставин вважатися, що таке втручання в його процесуальне право на оскарження судового рішення (ухвали про відкриття провадження у справі) є достатнім, виправданим та пропорційним його інтересам. Відповідно до Закону України № 460-ІХ від 15.01.2020 року, який набрав чинності 08.02.2020 року, ухвала про відкриття провадження у справі касаційному оскарженню не підлягає. На час розгляду апеляційної скарги по суті, Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року з ст. 353 ЦПК України виключений п. 8, яким передбачувалося право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності. Нормами закону, яким внесені відповідні зміни та перехідними положеннями не врегульовані дії апеляційного суду відносно апеляційних скарг на ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності, апеляційне провадження за якими відкрито і які призначені до апеляційного розгляду за правилами ЦПК України, які діяли до набуття 08.02.2020 року чинності Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року. Разом з тим пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень до Закону України № 460-ІХ від 15.01.2020 року передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає розгляду по суті. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Від позивачки до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Між тим від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції надійшли заяви про відкладення, призначеного на 30 квітня 2020 року, розгляду справи. Від інших учасників справи жодних заяв та клопотань не надійшло. Вказані клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Щодо посилань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у клопотаннях про відкладення розгляду справи на розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» (зі змінами), колегія суддів зазначає наступне. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду. Відповідно до наявного у справі рекомендованого повідомлення апелянт отримав судову повістку про дату, час та місце розгляду справи 30.04.2020 року - 12.03.2020 року. В апеляційній скарзі апелянт виклав правову позицію по справі. Крім того матеріали справи містять докази щодо сповіщення ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи 30.04.2020 року. Останній не був позбавлений можливості надати відзив на апеляційну скаргу/пояснення на апеляційну скаргу в порядку передбаченому ЦПК України. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи. Справу розглянути за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо віднесення позовної заяви до територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси, з огляду на наступне. За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Між тим, в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», зокрема в п.п. 41-42 роз`яснено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. З огляду на зазначене, спори пов`язані із нерухомим майном, в тому числі щодо майнових прав на це нерухоме майно повинні розглядатися судом за правилами виключної підсудності. Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні і достатні для набуття речового права. Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. З наведеного, можна зробити висновок, що майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав, в даному випадку об`єкту нерухомості, а тому спір щодо них є таким, що виник з приводу нерухомого майна та підпадає під дію правил виключної підсудності. Враховуючи, що місцезнаходженням майна або основної його частини, щодо якого позивачка заявляє майнові права розташоване в Київському районі м. Одеси, колегія суддів вважає, що у Київського районного суду м. Одеси не було підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі, тобто у суду не було підстав для не прийняття позову до провадження. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відкриття провадження у справі без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 380, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. УхвалуКиївського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2019 року про відкриття провадження- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15 травня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе