Постанова 4814 № 554/3377/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/3377/20 Номер провадження 22-ц/814/1948/20Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2020 року у складі судді Яковенко Н.Л. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, про стягнення моральної шкоди, третя особа Державна казначейська служба України, в с т а н о в и в: В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 подав до Октябрського районного суду м. Полтави вказаний позов, в обґрунтування якого посилався на те, що 05.12.2019 засобами поштового зв`язку він звертався до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, але відомості за заявою не були внесені до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність службової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 05.12.2019 відмовлено. Вказував, що така бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, спричиняє йому значної моральної шкоди, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях від криміналізації правоохоронних органів, з вини відповідача він позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя. Зазначав, що багато часу вимушений був витрачати на звернення за захистом свого права. Завдану шкоду оцінює в 1000 грн. Також прийняттям незаконного рішення Октябрським районним судом м. Полтави йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, переживаннях внаслідок порушення його прав, а також внаслідок того, що судом не було вжито жодних заходів для усунення порушень вимог закону та захисту його прав, які були порушені ТУ ДБР. Посилаючись на вказане, просив суд стягнути з Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, на його користь моральну шкоду у розмірі 1000 грн, а також просив суд стягнути з Держави Україна в особі Октябрського районного суду м. Полтави на його користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року визначено підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Київському районному суду м. Полтави. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства за позовною заявою до Октябрського районного суду м. Полтави про відшкодування моральної шкоди. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про стягнення моральної шкоди відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не надано належної оцінки обставинам справи, а саме факту протиправної бездіяльності ТУ ДБР, що завдало йому моральної шкоди, у стягненні якої безпідставно відмовлено судом. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду залишити без змін. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, яка визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України). По справі встановлено, що 05.12.2019 позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке полягає у вчиненні з боку працівників міліції під час його затримання та в ході досудового слідства щодо нього фізичного та психологічного насилля у виді залякувань, погроз, заданні тілесних ушкоджень. Вказана зава отримана ТУ ДБР у м. Полтаві 19.12.2019 та за результатами її розгляду слідчим першого слідчого відділу Бобух В. встановлено, що в заяві не викладено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, прийнято рішення про відсутність достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР, про що повідомлено позивачу листом від 28.12.2019 № П-8250/02-1 та роз`яснено право оскарження такого рішення до керівника вищого рівня або до суду. 17 грудня 2019 року та 24 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звертався до Октябрського районного суду м. Полтави зі скаргами на бездіяльність територіального управління ДБР у м. Полтава, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 05.12.2019 про вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2020 року (справа № 554/11182/19, провадження № 1-кс/554274/20) в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність службової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 05.12.2019 відмовлено. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного судді м. Полтави від 19 травня 2020 року (справа № 554/1485/20, провадження № 1-кс/554/2767/20) скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладене в заяві ОСОБА_1 від 05.12.2019 та розпочати досудове розслідування. На виконання ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2020 року в справі № 554/1485/20 уповноваженою особою територіального управління ДБР у м. Полтаві 16.06.2020 відомості за заявою ОСОБА_1 внесені до ЄРДР за №№ 62020170000000839, 62020170000000840, 62020170000000841 за ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 374 КК України відповідно. Звертаючись до суду за захистом свого права, позивач ОСОБА_2 вказував, що допущеною відповідачем бездіяльністю, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 05.12.2019 про вчинення кримінального правопорушення, йому завдано моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР у м. Полтаві, відповідальних за внесення відомостей до ЄРДР, та ухвала слідчого судді, постановлена за наслідками розгляду скарги, поданої в порядку статті 303 КПК України, за відсутності складових деліктного правопорушення самі по собі не є підставою для цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких, зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини або незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювача шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17(провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів та посадових осіб. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. При цьому, наявність недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Установивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт протиправної поведінки посадових осіб відповідача, завдання йому шкоди внаслідок невнесення посадовими особами ТУ ДБР у м. Полтаві відомостей до ЄРДР за його заявою, причинний зв`язок між діями посадових осіб ТУ ДБР у м. Полтаві та настанням тих негативних наслідків, про які вказує позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у зв`язку з його безпідставністю. Права ОСОБА_1 , на порушення яких він посилався, щодо внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою були відновлені шляхом задоволення його скарги на бездіяльність слідчого в порядку, визначеному КПК України, та виконання ухвали слідчого судді. За вказаних обставин підстав для застосування наслідків цивільно-правового характеру по справі не вбачається. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги апеляційним судом не вбачається. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна