Постанова 4814 № 554/3455/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/3455/22 Номер провадження 22-ц/814/876/24Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Данько Інни Ігорівни, представника ОСОБА_1 , на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 13:54:38 до 14:12:36; дата виготовлення повного текста 05 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, у с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. В обгрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що 05.03.2020 року ним засобами поштового зв`язку на адресу ТУ ДБР, розташованого в м.Полтаві, направлено заяву про кримінальні правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесені, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідною скаргою про зобов`язання ТУ ДБР, розташованого в м.Полтаві, внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. 02.07.2020 року тобто через чотири місяці після звернення позивача з відповідною скаргою, на виконання судового рішення до ЄРДР були внесені відповідні відомості. На думку позивача дані факти свідчать про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача та завдають позивачу моральних страждань. Дані обставини викликають у нього дискомфорт та почуття несправедливості, як громадянина України, він змушений у судовому порядку захищати свої конституційні права, що забирає у нього багато часу, завдає шкоди його здоров`ю, порушує життєві ритми, для поновлення яких йому необхідний додатковий час та зусилля, він постійно перебуває в напруженому психологічному стані. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2023 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі адвокат Данько І.І., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції дав неправильно оцінку встановленим фактам, які не заперечуються учасниками та підтверджені належними і допустимими доказами, тому дійшов помилкового висновку про недоведеність факта заподіяння позивачу моральної шкоди бездіяльністю органів досудового слідства. Очевидним і таким, що не потребує окремого доказування, є те, що надмірна тривалість кримінального провадження завдає моральних страждань позивачу. У відзиві Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м.Полтаві, посилаючись на необґрунтованість позову і апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертається увага, що твердження апеляційної скарги про доведеність факта тривалого надмірного досудового кримінального провадження виходить за межі предмета позову. Зазначається, заяви ОСОБА_1 від 27 лютого 2020 року і від 05 березня 2020 року були розглянуті і слідчим ТУ ДБР у м.Полтаві йому були надані обґрунтовані відповіді. Що ж стосується ухвали слідчого судді від 02 червня 2020 року, то обов`язок із внесення відомостей до ЄРДР було покладено на прокуратуру Полтавської області. З посиланням на низку постанов Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами і фактичними обставинами стверджується, що сама по собі ухвала слідчого судді, якою зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 не є достатнім доказом заподіяння йому моральної шкоди. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу ТУ ДБР, розташованого в м.Полтаві, направлено заяву про кримінальні правопорушення. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 02.06.2020 року скарга ОСОБА_1 задоволена - зобов`язано посадову особу Полтавської обласної прокуратури внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. 02.07.2020 року на виконання вказаної ухвали відповідні відомості до ЄРДР внесені за №62020170000000958 за ч.2 ст.372 КК України, №62020170000000959 за ч.2 ст.366 КК України та №62020170000000960 за ч.2 ст. 365 КК України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Згідно ч.1 та 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно ч.4 та 5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням наведених вимог процесуального закону. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року (справа № 920/715/17) викладений такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У справі, що переглядається, предметом позову є вимога про стягнення із Держави грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди. Підставою заявлених вимог (обставини, якими обгрунтовується позов), є незаконна, на думку позивача, бездіяльність уповноваженого державного органу ТУ ДБР у м.Полтаві, яка виявилася у невнесенні до ЄРДР відомостей за поданою позивачем заявою про кримінальні правопорушення. У підтвердження заявлених обставин позивач посилається на ухвалу слідчого судді, якою задоволена його скарга і посадову особу Полтавської обласної прокуратури зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою позивача. В ухвалі слідчого судді (а.с.3-4) встановлені такі обставини. 27.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою про вчинення злочину, через канцелярію ДУ «Полтавська УВП №23». 05.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою про вчинення злочину, через канцелярію ДУ «Полтавська УВП №23». Листом від 18.03.2020 за №31/3/2-4320-04 за підписом прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних органів ДБР Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_2 повідомлено ОСОБА_1 , що його заява щодо можливих протиправних дій працівників правоохоронних органів направлена за належністю до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві. Листом від 30.03.2020 за №П-3273/П-3282/15-02/20 за підписом слідчого першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Полтаві Харченко Я.Є. повідомлено ОСОБА_1 , що за результатами розгляду звернення в межах компетенції ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, встановлено, що у заяві не викладено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів ДБР, у зв`язку з чим на даний час відсутні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР. Лист ТУ ДБР розташованого у м.Полтава від 30.03.2020 ОСОБА_1 отримав 09.04.2020. В ухвалі слідчого судді зроблений висновок: «вбачається бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м.Полтаві щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 від 27 лютого 2020 року та 05 березня 2020 року.» У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року (справа №757/66977/17) за наслідками перегляду справи з практично ідентичними обставинами бездіяльність органів прокуратури, яка полягала у невнесені відомостей до ЄРДР за поданими особою заявами про кримінальні правопорушення, викладений правовий висновок про те, що одним із найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Згідно із частиною другою статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. У справі, що переглядається, позивач не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.78-80 ЦПК України) існування одночасно трьох умов: неправомірні дії органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди, а тому суд першої інстанції, виконавши вимоги ст.89 ЦПК України, зробив правильний висновок по суті спору. Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язок скасування або зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу адвоката Данько Інни Ігорівни, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2024 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов