Постанова 4804 № 235/4954/20

Єдиний унікальний номер 235/4954/20 Номер провадження 22-ц/804/3323/20 Головуючий у 1-й інстанції Хаустова Т.А. Єдиний унікальний номер 235/4954/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/3323/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Мальованого Ю.М., Мірути О.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» за участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (головуючий в 1 інстанції суддя Хаустова Т.А., повний текст ухвали виготовлено 22 вересня 2020 року) В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2020 року справу передано за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом було порушено норми процесуального права. зазначає, що ухвала від 22 вересня 2020 року є протиправною, призводить до спору між судами щодо підсудності та фактично позбавляє її доступу до правосуддя. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ст. 368 та ч.ч.2, 3 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні без повідомленням учасників справи. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про передачу справи за підсудністю, розгляд якої відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України здійснюється без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), то відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з наступного. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК). З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2013 року позивачка звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування вимог зазначила, що постановою про відкриття виконавчого провадження №60800594 від 05.12.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. на підставі виконавчого напису нотаріуса відкрила виконавче провадження про стягнення з неї як з боржника на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 52072,35 грн. В подальшому постановою від 22.01.2020 року звернено стягнення на кошти на рахунках боржника. 09.07.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме дохід від особи, якою є Донецька дирекція акціонерного товариства «Укрпошта», адреса місця реєстрації - Донецька обл., м. Слов`янськ, вул.. Свободи,

1. Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2020 року справу передано за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. Ухвалу обґрунтовано тим, що місцем фактичного виконання виконавчого напису є м. Слов`янськ. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва. Постановляючи ухвалу від 22 вересня 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що виконання виконавчого напису здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва. Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду. Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Із системного аналізу викладених норм процесуального права вбачається, що справа, надіслана в установленому порядку від одного суду до іншого суду в межах України, повинна бути прийнята судом, до якого вона була спрямована для розгляду. Недопустимість спору про підсудність означає, що суд, якому передана справа, не має права відмовити у прийнятті надісланої до нього справи з дотриманням правил про підсудність. Частиною першою статті 23 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою-четвертою цієї статті. Згідно з частиною другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до частини дванадцятої статті 28 ЦПК України за вибором позивача позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Місце виконання рішення визначене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. За ч.2 цієї ж статті приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Відповідно до роз`яснень викладених у п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду. Убачається, що позивачка звернулась до суду першої інстанції з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому зазначений напис виконується шляхом звернення стягнення на заробітну плату позивачки. Місцем її роботи є Донецька дирекція АТ «Укрпошта», що знаходиться у м. Слов`янськ. Таким чином, місцем виконання рішення є саме м. Слов`янськ, отже за правилами ч.12 ст.28 ЦПК України дана справа є підсудною Слов`янському міськрайонному суду Донецької області. За таких обставин, ураховуючи, що раніше справу в поряду ст.. 31 ЦПК України було передано за підсудністю з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично допустив спір між судами щодо підсудності, що є неприпустимим. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Згідно пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини «Кутіч проти Хорватії» право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати судове провадження, але й право одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Таким чином, суд першої інстанції, направляючи справу за підсудністю до іншого суду, допустив спір про підсудність та не вирішив остаточно справу, чим порушив право на доступ до суду, передбачене ст. 6 Конвенції. Оскільки суд першої інстанції порушив порядок встановлений для вирішення питання, допустив спір між судами щодо підсудності та помилково передав справу на розгляд до іншого суду, то за таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді: В.В. Папоян Ю.М.Мальований О.А. Мірута