Ухвала КАС ВС № 9901/334/20

УХВАЛА 27 жовтня 2020 року Київ справа №9901/334/20 адміністративне провадження №П/9901/334/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Голови Національної ради реформ Зеленського Володимира Олександровича щодо неотримання відповіді на звернення спричиненого бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, - у с т а н о в и в : 05 жовтня 2020 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, Голови Національної ради реформ Зеленського Володимира Олександровича, в якій позивач просив: - зобов`язати Президента України, Голову Національної ради реформ Зеленського Володимира Олександровича надати обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року; - адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2020 року щодо неотримання відповіді на звернення, спричиненого бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); - звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом Верховний Суд виходить з такого. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України. Статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат. З огляду на викладене, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з частиною п`ятою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Отже, чинне законодавство вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження дій чи бездіяльності позивач, з-поміж іншого, обґрунтував, які конкретно з його прав та охоронюваних законом інтересів порушують такі дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень та які правові наслідки безпосередньо для нього вони породжують. Відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Утвердження правової держави відповідно до положень статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим. У позовній заяві не зазначено чітко зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Зокрема, у позовній заяві відсутні будь-які доводи стосовно допущення Президентом України, Головою Національної ради реформ Зеленським В. О. порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо позивача, не зазначено, які саме його права, свободи чи інтереси порушені відповідним суб`єктом владних повноважень. З огляду на вищенаведене, позивачу необхідно привести позовні вимоги, у відповідність до вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частин 3 та 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо. Позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Водночас, у поданій позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Водночас, Законом України «Про судовий збір» передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовані законом. З огляду на зазначене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з наведених в ньому підстав задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків розміру його річного доходу за попередній рік. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а при поданні такого позову фізичною особою немайнового характеру необхідно сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. З огляду на те, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 840 грн 80 коп. Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом приведення тексту позовної заяви у відповідність до названих норм Кодексу, зокрема навести обґрунтування порушення відповідачем прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач до суду; викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та надати докази, що підтверджують вказані обставини, додати копії цього адміністративного позову з усунутими вимогами разом з додатками до нього відповідно до кількості учасників справи; а також надати документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору. Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позовна буде повернутий з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 19, 22, 160, 161, 169, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову - відмовити. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Голови Національної ради реформ Зеленського Володимира Олександровича щодо неотримання відповіді на звернення спричиненого бездіяльністю суб`єкта владних повноважень - залишити без руху. Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Дашутін