Постанова 4820 № 679/125/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 679/125/20 Провадження № 22-ц/4820/1524/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю апелянта, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області в складі судді Базарника Б.І. від 07 липня 2020 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача вказував, що 22.05.1995 року згідно наказу ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» №856лс від 22.05.1995 року він був переведений з посади заступника генерального директора з режиму на посаду начальника відділу організації підготовки персоналу навчально-тренувального центру (НТЦ). З 2014 року відповідно до наказу № 403 від 05.03.2014 року «Про забезпечення подання посадовими особами ВП «ХАЕС» декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру» адміністрація ВП «Хмельницької АЕС» стала вимагати від нього подання декларації про майно, доходи. Зазначав, що він не виконував організаційно-розпорядчі функції в НТЦ ВП «ХАЕС» і у ВП «ХАЕС», так як такі функції були покладені на начальника НТЦ, виконання ним наказу № 403 від 05.03.2014 року не відповідало його обов`язкам згідно посадової інструкції. При цьому він не був посадовою особою юридичної особи публічного права. За Законом України «Про запобігання корупції», який зобов`язував посадову особу подавати декларацію про доходи, в його посадову інструкцію не було внесено його обов`язку щорічно подавати декларацію відповідно до ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». У зв`язку з цим він відмовився виконувати вказаний наказ як незаконний. Наказом від 17.05.2016 № 986 йому оголошено догану за невиконання вимог наказу ВП ХАЕС від 10.02.2016 року №255 в частині неподання декларації про доходи за 2015 рік. За неналежне виконання вимог «Посадової інструкції начальника відділу організації підготовки персоналу навчально-тренувального центру» № 0.ТП.5447.ИД-13 наказом від 15.06.2016 №1221-к ОСОБА_1 оголошено догану вдруге. 15.06.2016 ОСОБА_1 відмовився від проходження перевірки знань, на підставі чого рішенням загальностанційної комісії №7 був складений протокол від 15.06.2016 №15/16. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 та п.3.4.7 «Посадової інструкції начальника відділу організації підготовки персоналу НТЦ» в частині виконання п.4.1 «Кодексу корпоративної етики ДП НАЕК «Енергоатом» (п.4.17 таблиці 7.1 ПІ). У зв`язку з цим 21.06.2016 року відповідач видав наказ № 1257-к та звільнив його з 23.06.2016 року із займаної посади начальника відділу організації підготовки персоналу НТЦ згідно з п.3 ст.40 КЗпП України. Вказував, що відмова від проходження перевірки знань не могла бути підставою звільнення, оскільки згідно з п.2.10 посадової інструкції наслідком мало бути недопущення до роботи. Після звільнення його з роботи адміністрація ВП «ХАЕС», а згодом Нетішинський відділ Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області продовжували вимагати від нього подання декларації про його доходи за період з 01.01.2016 року по день звільнення 23.06.2016 року. 14.07.2017 року відносно нього було відкрите кримінальне провадження за статтею 366-1 КК України, декларування недостовірної інформації. Проте 18.09.2019 року Нетішинський відділ Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області закрив це кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, так як він не був суб`єктом декларування. Протокол засідання адміністрації та цехового комітету НТЦ від 16.06.2016 року № 57 був виготовлений після накладення на нього 15.06.2016 року дисциплінарного стягнення, а щодо протоколу засідання профспілкового комітету ППО «ХАЕС» від 21.06.2016 року №218, то в наказі про звільнення не зазначається у зв`язку з чим мало місце таке засідання. Стверджував, що він не допустив систематичного порушення трудової дисципліни відповідно до п.3 статті 40 Кодексу Законів про працю України, звільнення з роботи є незаконним, а він підлягає поновленню. Незаконними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в порушенні законних прав на працю та отримання заробітної плати, матеріальне забезпечення своєї сім`ї. Строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, він пропустив з поважної причини, так як очікував результатів розгляду його скарги Генеральним прокурором України щодо незаконного вимагання від нього відповідачем подання декларації. Позивач просив поновити йому строк звернення до суду за захистом своїх прав, визнати наказ №1257-к від 21.06.2016 року про звільнення його з роботи незаконним та скасувати цей наказ, поновити його на посаді начальника відділу організації підготовки персоналу НТЦ з дня звільнення 23.06.2016 року, стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.06.2016 року по 23.06.2017 року, стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. моральної шкоди. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 липня 2020 року у поновленні строку позивачу ОСОБА_1 для звернення до суду з позовом про поновлення строку давності звернення до суду, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені і за дорученням якої діє відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про поновлення строку давності звернення до суду, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне та постановити нове, яким задовольнити позов. На його думку, суд першої інстанції не врахував, що наказ №986 від 17.05.2016 року про оголошення йому догани є незаконним і суперечить ст. 60 Конституції України. Подання декларації про доходи не входило до його посадових обов`язків. Тому він мав право відмовитися від вказівок адміністрації відповідача подавати декларацію про доходи. Постановою прокуратури від 18.09.2019 року закрито кримінальне провадження відносно нього за відмову подання декларації про майно. Не враховано, що наказ №1221 від 15.06.2016 року також є незаконним, оскільки розпорядження щодо надання інформації про роботу очолюваного ним відділу підготовки персоналу в організації навчання персоналу ВКМ в сторонніх навчальних закладах в.о. начальника НТЦ ОСОБА_2 , в тому числі 27.05.2016 року, йому не давав, - для цього необхідні письмові обґрунтування ВКМ змін, затверджені генеральним директором. Вимога дострокової перевірки його професійних знань як начальника відділу організації підготовки персоналу НТЦ ВП ХАЄС є передчасною та незаконною - відповідач мав право вимагати від нього перевірки знань не раніше 07.07.2016 року. Судом також не враховано, що в наказі про звільнення відповідач посилається на порушення 15.06.2016 року, за яке йому уже було оголошено догану наказом №1221-к від 15.06.2016 року. Вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду. У відзиві на апеляційну скаргу ДП НАЕК «Енергоатом» просить залишити її без задоволення. Зазначає, що позивач не реалізував своє право на оскарження наказів про порушення трудової дисципліни у встановленому порядку. Допущене позивачем 15.06.2016 року порушення трудових обов`язків, яке проявилося у відмові від проходження перевірки знань, яка передбачена спеціальними нормативними документами роботодавця, стало підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Суд обгрунтовано дійшов до висновку, що зазначені позивачем причини пропуску місячного строку звернення до суду не є поважними. В засіданні апеляційного суду апелянт підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмовою заявою просив розглянути справу за його відсутності. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в мотивувальній частині підлягає зміні. Так, судом встановлено, що з 22.05.1995 року позивач працював на посаді начальника відділу організації підготовки персоналу навчально-тренувального центру (НТЦ) ВП «ХАЕС». Наказом від 17.05.2016 року №986 за невиконання вимог наказу ВП «ХАЕС» від 10.02.2016 №255 в частині неподання декларації про доходи за 2015 рік у встановлений термін, ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.113). Згідно з наказом від 15.06.2016 року №1221-к за неналежне виконання вимог Посадової інструкції начальника відділу організації підготовки персоналу навчально-тренувального центру» №0.ТП.5447.ИД-13., яке полягало у невиконання позивачем завдання керівника та недотриманні вимог Кодексу корпоративної етики ДП НАЕК «Енергоатом» на ОСОБА_1 вдруге накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.131). Згідно з наказом від 21.06.2016 року №1257-к, з посиланням на попередні накази від 17.05.2016 року №986, від 15.06.2016 року №1221-к про оголошення доган ОСОБА_1 , останній 15.06.2016 року відмовився від проходження перевірки знань, на підставі чого рішенням загальностанційної комісії №7 був складений протокол від 15.06.2016 №15/16. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 та п.3.4.7 «Посадової інструкції начальника відділу організації підготовки персоналу НТЦ» в частині виконання п.4.1 «Кодексу корпоративної етики ДП НАЕК «Енергоатом» (п.4.17 таблиці 7.1 ПІ). У зв`язку з систематичним невиконанням ОСОБА_1 без поважних причин посадових обов`язків, покладених на нього трудовим договором, звільнено його 23.06.2016 року з посади начальника відділу організації підготовки персоналу НТЦ згідно з п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.11). Згідно з п.2.9 посадової інструкції начальника організації підготовки персоналу навчально-тренувального центру №0.ТП.5447.ИД-13 ОСОБА_1 , затвердженої генеральним директором ОСОБА_3 12.07.2013 року, чергову перевірку знань з ПТЕ, виробничих документів, ППБ і ПОП в обсязі розділу 7 ПІ начальник відділу проходить один раз в три роки в станційній комісії ЗГІПП, після подачі заявок до СВНіПБ (ВОП) за 5 днів до закінчення строку перевірки знань. Якщо термін перевірки знань збігається з відпусткою (вихідним, святковим днем), то перевірка знань повинна проводитись до виходу у відпустку (до вихідного, святкового дня) (а.с.148). Відповідно до п.2.10 Інструкції, начальник відділу, котрий не пройшов чергової перевірки знань у встановлений термін чи отримав незадовільну оцінку, до роботи не допускається. Йому, не пізніше ніж через місяць, призначається повторна перевірка знань (а.с.148). Згідно з п.3.4.7 Інструкції, начальник відділу зобов`язаний дотримуватись особисто і здійснювати систематичний контроль за дотриманням підлеглим персоналом трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.151). Відповідно до п.4.1 Кодексу корпоративної етики ДП НАЕК «Енергоатом», працівники повинні під час виконання службових обов`язків: дотримуватись вимог нормативної, експлуатаційної, організаційно-розпорядчої та іншої документації; дотримуватись умов укладеного з ним трудового договору і відповідально виконувати свої обов`язки; керуватись загальновизнаними принципами порядності, честі та гідності; шанобливо ставитись до колег, дотримуючись культури спілкування, виконувати роботу відповідно до рівня компетенції; усвідомлювати особисту відповідальність за власне життя і здоров`я та за життя і здоров`я оточуючих, ймовірні наслідки шкідливих звичок (а.с.125). Факт отримання копії наказу та трудової книжки 23.06.2016 року позивач засвідчив підписом в особовій картці ф.П-2 (а.с.144). Згідно витягу з протоколу №218 від 21.06.2016 року звільнення позивача відбулося за згодою профспілкового комітету «ХАЕС» (а.с.135). Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неодноразово допускав порушення трудової дисципліни, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, відтак у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов`язків роботодавець на законних підставах звільнив його із займаної посади відповідно до п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, тому відсутні підстави для поновлення цього строку. Проте з таким висновком не можна погодитися у повному обсязі. Так, згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч.1 ст. 147-1 КЗпП УКраїни). Згідно з ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За змістом ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу) (ст. 150 КЗпП України). За змістом п. 3 ч. 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення. З врахуванням наведених норм права, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Суд першої інстанції правильно констатував, що накази від 17.05.2016 року №986, від 15.06.2016 року №1221-к про оголошення доган ОСОБА_1 не оскаржувалися ОСОБА_1 у встановленому порядку, не є предметом цього спору, тому доводи щодо неправомірності накладення цих дисциплінарних стягнень не приймаються до уваги судом. Разом з тим, стверджуючи про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та законність оскаржуваного наказу від 21.06.2016 року, суд першої інстанції не врахував, що згідно з наказом від 15.06.2016 року №1221-к, окрім невиконання 31.05.2016 року позивачем завдання керівника (начальника НТЦ Абраміва І.Є.) та недотриманні вимог Кодексу корпоративної етики ДП НАЕК «Енергоатом», ОСОБА_1 без поважних причин не пройшов чергову перевірку знань з ПТЕ, ППБ виробничих та посадових інструкцій у встановлені терміни, чим порушив вимоги пункту 2.9 Посадової інструкції. За ці правопорушення (неналежне виконання вимог Посадової інструкції начальника відділу організації підготовки персоналу навчально-тренувального центру» №0.ТП.5447.ИД-13) йому оголошено догану. В свою чергу оскаржуваним наказом від 21.06.2016 року зафіксовано те саме правопорушення - 15.06.2016 року ОСОБА_1 відмовився від проходження перевірки знань, на підставі чого рішенням загальностанційної комісії №7 був складений протокол від 15.06.2016 №15/16. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 та п.3.4.7 «Посадової інструкції начальника відділу організації підготовки персоналу НТЦ» в частині виконання п.4.1 «Кодексу корпоративної етики ДП НАЕК «Енергоатом» (п.4.17 таблиці 7.1 ПІ). Отже, за вказане порушення трудової дисципліни до позивача вже було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани (наказ від 15.06.2016 року №1221-к ), відтак наказ від 21.06.2016 року, яким накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення за те ж саме правопорушення, прямо суперечить нормі ч.2 ст. 149 КЗпП України. З врахуванням наведеного наказ від 21.06.2016 року про звільнення позивача є незаконним. Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України). Суд першої інстанції правильно встановив, що копію наказу про звільнення, а також трудову книжку із записом про звільнення позивач отримав 23 червня 2016 року, а отже, місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі сплинув 24.07.2016 року. Позивач звернувся з вказаним позовом до суду 29 січня 2020 року. Суд першої інстанції помилково застосував норми ст.ст. 254, 256-258, 260, 267 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини, проте правильно констатував, що очікування позивачем результатів оскарження через Генерального прокурора України незаконного вимагання відповідачем подання декларації про доходи не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Відтак правильним є висновок суду про відсутність підстав для поновлення цього строку. В свою чергу пропуск місячного строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та відсутність підстав для поновлення цього строку є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Такі висновки викладено у резолютивній частині рішення суду першої інстанції. Отже, з врахуванням наведеного, оскаржуване судове рішення слід змінити лише в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 липня 2020 року змінити. Мотивувальну частину рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 липня 2020 року викласти в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 жовтня 2020 року. Судді Л.М. Грох О.І. Талалай Т.В. Спірідонова