Постанова 4870 № 914/1711/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" жовтня 2020 р. Справа №914/1711/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Мирутенка О.Л. Скрипчук О.С. секретар судового засідання Н. Кишенюк за участю представників сторін: від позивача не з`явився від відповідача 1 : П`ятковський А.П.-адвокат від відповідачів 2-4 не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби № 13-35/1963-2020 від 02.04.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/1329/20 від 06.04.2020), на рішення Господарського суду Львівської області від 05 березня 2020 року (повний текст рішення складено 16.03.2020, м. Львів, суддя Петрашко М.М.) у справі № 914/1711/19 за позивом: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів до відповідача-1: Сколівської міської ради, м. Сколе Львівської області до відповідача-2: Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Сколе Львівської області до відповідача-3:Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу, м. Львів до відповідача-4: Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Бойко Христини Романівни, м. Львів про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення, В С Т А Н О В И В : Позов заявлено Західним офісом Держаудитслужби до Сколівської міської ради, Сколівського комунального підприємтсва водопровідно-каналізаційного господарства, Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу та Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Бойко Христини Романівни про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 1А за Сколівською міською радою, вчинену державним реєстратором Христиною Бойко 20.02.2018. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 у справі № 914/1711/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Вказане рішення обґрунтоване тим, що позивачем не доведено протиправності дій державного реєстратора, а також не доведено того, що здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно за Сколівською міською радою спричинило порушення прав та законних інтересів Західного офісу Держаудитслужби. Відсутність факту порушення прав позивача шляхом здійснення державної реєстрації за Сколівською міською радою права власності на нерухоме майно є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту. Західним офісом Держаудитслужби подано апеляційну скаргу № 13-35/1963-2020 від 02.04.2020, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 у справі №914/1711/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що на балансі Західного офісу Держаудитслужби обліковується приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3, яке було передано безкоштовно КРУ у Львівській області (правонаступник Західний офіс Держпудитслужби) відповідно до рішення ІІ-ї сесії Сколівської міської ради від 10.07.2002 №25 і в якому знаходився Контрольно-ревізійний відділ Сколівського району. На підставі акту приймання-передачі основних засобів від 06.03.2003 зазначене майно обліковувалося на балансі КРУ у Львівській області, а з вересня 2016 року у Західному офісі Держаудитслужби. Як стверджує скаржник, 02.03.2018 йому стало відомо, що невідомі особи здійснили захоплення приміщення по вулиці Д.Галицького, 3 у місті Сколе і до цього причетні посадові особи Сколівської міської ради. Скаржник зазначає, що Західний офіс Держаудитслужби скерував до міського голови міста Сколе лист від 13.03.2018 про надання інформації стосовно вказаного приміщення. У відповіді Сколівська міська рада листом від 19.03.2018 №275/02-07 повідомила про те, що сесією Сколівської міської ради від 13.10.2017 №69 прийнято рішення про втрату чинності рішення №25 від 10.07.2002 «Про передачу нежитлового приміщення у м. Сколе по вул.Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області». Однак, скаржник стверджує, що Сколівська міська рада жодним чином не повідомляла Західний офіс Держаудитслужби про наміри щодо відібрання даного приміщення, бажання зняти з балансу Західного офісу та скасувати рішення №25 від 10.07.2002. Як зазначає скаржник, згодом рішенням Виконавчого комітету Сколівської міської ради від 15.02.2018. №426 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Сколе» вирішено зареєструвати територіальній громаді міста Сколе в особі Сколівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення за адресою вулиця Д.Галицького, 1А, місто Сколе. Отже, скаржник вважає, що таким чином посадові особи Сколівської міської ради, усвідомлюючи, що зазначене приміщення перебувало на балансі КРУ у Львівській області з 2002 року, без звернення до Західного офісу Держпудитслужби для його передачі з балансу офісу на баланс органів місцевого самоврядування, фактично взяла його на баланс самостійно як безгосподарне (нічиє). На переконання скаржника вказане майно і до цього часу перебуває на балансі Західного офісу Держаудитслужби. Скаржник вважає, що майно знаходиться і безпосередньо розташоване у будівлі за адресою: вулиця Д.Галицького, 1А, місто Сколе належить до нежитлової нерухомості та до 20.02.2018 не мало власника. На думку скаржника, державним реєстратором та Сколівською міською радою не дотримано процедури взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, передаченої законодавством України та порушено при цьому майнові інтереси Західного офісу Держаудитслужби, відтак реєстрація нежитлового приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 3 за Сколівською міською радою є незаконною. Оскільки державний реєстратор зареєстрував право власності за Сколівською міською радою не на підставі заяви про взятгя на облік безхазяйного нерухомого майна, а на підставі рішення як власника майна, то на думку скаржника, відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор повинен був відмовити Сколівській міській раді у реєстрації права власності на нерухоме майно. Сколівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.09.2020 (вх..ЗАГС №01-04/5111/20 від 09.09.2020) просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та акими, що не підлягають задоволенню, на рішення суду законним та прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що скаржник, подавши позов про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 1А, за Сколівською міською радою, не обгрунтовує, яким чином вказаний факт реєстрації порушує його права та законні інтереси та не зазначає, які речові права у нього існують на спірне приміщення, що на думку відповідача-1 свідчить про відсутність у позивача порушеного (оспорюваного) права та інтересу, які підлягають захисту, що є підставою для відмови у позові. Також, відповідач 1 зазначає, що скаржником не надано жодних доказів протиправності дій Державного реєстратора КП Реєстрація майна та бізнесу Бойко Х.Р. при державній реєстрації нежитлового приміщення у м.Сколе по вул.. Д.Галицького, 1А, а також не наведено жодних доказів порушення його прав та законних інтересів здійсненням такої реєстрації. Західним офісом Держаудитслужби подано відповідь на відзив №13-35/5059-2020 від 16.09.2020, в якому скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 у справі №914/1711/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю та зазначає, зокрема, що на момент реєстрації права власності на будинок по вул.. Д.Галицького, 1А у м.Сколе у реєстратора не було документів, які б свідчили про право власності Сколівської міської ради на спірне майно, а відтак майно було безхазяйне. Отже, державний реєстртор прийняв незаконне рішення всупереч вимогам діючого законодавства. Розпорядженням в.о. керівника апарату суду, відповідно до п.9 ст.32 ГПК України, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку із звільненням головуючого судді Данко Л.С. у відставку, проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги у справі №914/1711/19. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.08.2020 змінено склад колегії суддів у справі №914/1711/19, розподілено колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С. Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 та повторно від 22.06.2020 та 11.08.2020 апеляційна скарга Західного офісу Держаудитслужби № 13-35/1963-2020 від 02.04.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/1329/20 від 06.04.2020) колегією суддів у складі головуючого судді Данко Л.С., суддів Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С. залишалась без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного офісу Держаудитслужби № 13-35/1963-2020 від 02.04.2020, призначено розгляд справи № 914/1711/19 на 13.10.2020. Представник Сколівської міської ради у судовому засіданні 13.10.2020 виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги. Скаржник та відповідчі 2-4 в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи. Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаня чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає позивача та відповідачів належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без їх участі. Також колегія суддів зазначає, що згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 № 740 кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА. Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача 1 в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Державна аудиторська служба України утворена шляхом реорганізації Державної фінансової інспекції, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №868 «Про утворення Державної аудиторської служби України». В свою чергу Державна фінансова інспекція України утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Таким чином, Державна аудиторська служба України є правонаступником всіх прав та обов`язків Головного контрольно-ревізійного управління України. Західний офіс Держаудитслужби був утворений відповідно до Постанови Кабінету України від 06.04.2016 №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби». Як вбачається із матеріалів справи, Сколівська міська рада була власником будинку, що розташований по вулиці Д.Галицького, 1-А в місті Сколе, що підтверджується поданим відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву витягом з інвентаризаційної справи від 1990 року та оригінал інвентаризаційної справи, яку судом першої інстанції оглянуто в судовому засіданні 14.01.2020. Також, Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації листом № 134 (вх.№ 4392/20) від 23.01.2020 долучено до матеріалів справи рішення Сколівської міської ради від 23.12.1994 №122, з якого вбачається, що на основі поданих документів і висновку БТІ відповідно до п.12 Інструкції МЖКГ УРСР від 31.01.1966. вирішено: - оформити право власності на нежитловий будинок (домоволодіння), що розташований по вулиці Д.Галицького, 1-А в місті Сколе; - доручити Сколівському МБТІ зареєструвати будинок за Сколівською міською радою народних депутатів. Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не породжує права власності, а лише підтверджує факт його набуття. Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Отже, з огляду на те, що нормами законодавства, чинного на момент виникнення у територіальної громади міста Сколе права власності на спірне нерухоме майно, не було передбачено обов`язкової державної реєстрації такого права, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що Сколівська міська рада набула право власності на спірне приміщення лише після його державної реєстрації в 2018р., є безпідставним. Як вбачається із матерівалів справи, рішенням ІХ сесії Сколівської міської ради від 13.10.2017 №70 «Про оформлення права власності на об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Сколе», на виконання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись пунктом 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія Сколівської міської ради вирішила: - доручити секретарю міської ради звернутися до Стрийського МБТІ для виготовлення технічного паспорта на нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вулиці Д.Галицького, 1а в місті Сколе; - головному бухгалтеру Ординському Б.І. доручити взяти на баланс нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вулиці Д.Галицького, 1а в місті Сколе згідно технічного паспорта; - оформити право власності на нежитлові приміщення по вулиці Д.Галицького, 1а, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе за територіальною громадою міста Сколе в особі Сколівської міської ради. Рішенням Виконавчого комітету Сколівської міської ради від 15.02.2018 №426 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Сколе», з метою врегулювання відносин власності щодо нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе, розглянувши звернення Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Сколівської міської ради, та керуючись статтями 30, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Сколівської міської ради вирішив: - зареєструвати територіальній громаді міста Сколе в особі Сколівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе площею 75,4 кв.м., яке розташоване за адресою: 82600, Львівська область, місто Сколе, вулиця Д.Галицького, 1А, №9-14, 20, 26, 27 згідно з технічним паспортом складеним КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 30.11.2017р.; - комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства Сколівської міської ради вжити заходів для реєстрації у встановленому порядку права комунальної власності та права повного господарського відання у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, з огляду на вищенаведені обставини, твердження скаржника, що при здійсненні державної реєстрації права власності на спірне майно не було дотримано вимог законодавства, покликаючись на те, що жодного власника спірного майна до 20.02.2018 не було, внаслідок чого таке майно згідно законодавства слід вважати безхазяйним, є безпідставним. Згідно з частиною 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Однак в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів набуття права власності на спірне приміщення за набувальною давністю. Як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі основних засобів від 06.03.2003, відповідно до якого нежитлове приміщення по вулиці Д.Галицького, 1А в місті Сколе було передано на баланс Контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області. Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 N 73). Однак, баланс не є документом який підтверджує право власності, а є лише формою фінансової звітності, яку належить підтвердити документально. Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу й вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації) (постанова Верховного суду України від 12.06.2007 справа №4/793). Як зазначено в пункті 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. Отже, для подання державному реєстратору документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав особа повинна довести виникнення у неї речового права на майно. При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2, частини 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Якщо ж саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи. Отже, право на подання позову про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно має особа, право власності якої порушується, не визнається, оспорюється такою реєстрацією (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі №911/488/18 ). З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду, що відсутність факту порушення прав позивача шляхом здійснення державної реєстрації за Сколівською міською радою права власності на нерухоме майно є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції чинній на дату вчинення реєстраційних дій та подання позову), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Згідно з ч.3 ст.26 вказаного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинна редакція), ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Як вбачається із позовних вимог, позивачем не оскаржуються документи (рішення Сколівської міської ради), на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень або рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором. Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що скаржником не доведено протиправності дій державного реєстратора, а також не доведено того, що здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно за Сколівською міською радою спричинило порушення прав та законних інтересів Західного офісу Держаудитслужби, в зв`язку із чим в позові слід відмовити. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 у справі № 914/1711/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 у справі № 914/1711/19 в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України. На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,- Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1.Рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 у справі № 914/1711/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби № 13-35/1963-2020 від 02.04.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/1329/20 від 06.04.2020) без задоволення. 2.Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України. Повний текст постанови складено і підписано 26.10.2020. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Мирутенко О.Л. Суддя Скрипчук О.С.