Ухвала КГС ВС № 914/1711/19

УХВАЛА 25 лютого 2021 року м. Київ Справа № 914/1711/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г. перевіривши матеріали касаційної скарги Західного офісу Держаудитслужби на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року (головуючий - Галушко Н. А., судді: Мирутенко О. Л., Скрипчук О. С.) і рішення Господарського суду Львівської області від 05 березня 2020 року (суддя Петрашко М. М.) у справі за позовом Західного офісу Держаудитслужби до:

1. Сколівської міської ради,

2. Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства,

3. Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу»,

4. Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення, ВСТАНОВИВ: 05 лютого 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року (повний текст складено 26 жовтня 2020 року) і рішення Господарського суду Львівської області від 05 березня 2020 року у справі № 914/1711/19, подана 30 січня 2021 року. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на таке. Виходячи з приписів частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу). Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України). Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обгрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу «правової визначеності», що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності". Хоча позивач і зазначив про наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України і в обґрунтування своєї позиції вказав на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, проте за змістом наведеної норми саме лише посилання на пункт 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, не може бути визнано Судом підставою для відкриття касаційного провадження. Оскільки у касаційній скарзі Західного офісу Держаудитслужби не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України її слід залишити без руху. На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали. Крім того, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частинами 2 і 3 цієї статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу. За змістом частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо Касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, і особа, яка її подала, не порушує питання поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними, вона залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року (повний текст складено 26 жовтня 2020 року) строк на оскарження якої відповідно до Господарського процесуального кодексу України сплив 16 листопада 2020 року. Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби подано 30 січня 2021 року із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому скаржник зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року подану позивачем касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року і рішення Господарського суду Львівської області від 05 березня 2020 року у справі № 914/1711/19 було повернуто скаржнику через відсутність підпису, однак ця касаційна скарга була сформована в системі документообігу «АСКОД», скріплена кваліфікованим електронним підписом, тому Суд повернув її помилково. Спростовуючи зазначене твердження, Суд зазначає таке. Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Подану 24 грудня 2020 року касаційну скаргу було надіслано в паперовій формі через «Укрпошту», тому її необхідно було скріпити власноручним підписом учасника справи. Оскільки цю касаційну скаргу не було підписано у відповідності до норм процесуального законодавства, зважаючи на приписи пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України її було повернуто Судом. Крім того слід зазначити, що касаційну скаргу, з обставинами повернення якої незгоден скаржник, було подано вже із значним пропуском передбаченого законом строку касаційного оскарження. Так, 16 листопада 2020 року до Суду надійшла вперше подана касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року і рішення Господарського суду Львівської області від 05 березня 2020 року у справі № 914/1711/19, подана 13 листопада 2020 року (в межах передбаченого законом строку), яку ухвалою від 23 листопада 2020 року було залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору і відсутністю у ній передбачених Господарськоим процесуальноим кодексом України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку та надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали. До Суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що зазначена ухвала Суду отримана скаржником 01 грудня 2020 року. Таким чином, останнім днем строку для усунення недоліків касаційної скарги було 11 грудня 2020 року. Оскільки скаржник не скористався своїм правом і не надав доказів виконання вимог ухвали від 23 листопада 2020 року, Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги Західного офісу Держаудитслужби на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року позивач не зазначає будь яких причин неусунення недоліків касаційної скарги у наданий Судом строк відповідно до ухвали від 23 листопада 2020 року. Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає також залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої заявник має право навести інші підстави для поновлення процесуального строку, які унеможливили здійснення відповідних процесуальних дій у встановлений термін, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали Західному офісу Держаудитслужби буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1711/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Отже, способами усунення недоліків касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року і рішення Господарського суду Львівської області від 05 березня 2020 року у справі № 914/1711/19 є: 1. викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства; 2. наведення інших підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року. При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання. За таких обставин, 174, 234, 288, 290, 292, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Західного офісу Держаудитслужби про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 914/1711/19.

2. Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року і рішення Господарського суду Львівської області від 05 березня 2020 року у справі № 914/1711/19 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги. (Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий І. С. Міщенко Судді І. С. Берднік В. Г. Суховий