Постанова 4818 № 629/2039/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 23 жовтня 2020 року м. Харків справа № 629/2039/20 провадження № 22ц/818/4535/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П., імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2020 року в складі судді Смірнової Н.А., у с т а н о в и в: В травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Гребенюка Олександра Сергійовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 09 липня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 31 березня 2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням простроченого тіла кредиту, пені та штрафів, становить 125 788,18 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2020 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 09 липня 2010 року № б/н в розмірі 4 582,56 грн та 76,58 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 3 402,72 грн та відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в розмірі 1 179,84 грн, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 05 серпня 2020 року Крилова Олена Леонідівна представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення неустойки та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що з відповідачкою були узгоджені істотні умови кредитування, зокрема розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням, що підтверджується довідкою, яка була підписана ОСОБА_1 ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталась, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення тіла кредиту та відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення неустойки не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 09 липня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 31 березня 2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням простроченого тіла кредиту, пені та штрафів, становить 125 788,18 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 липня 2010 року б/н, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачкою. Указаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідачка, передбачено: базова процентна ставка в місяць 2,5% на місяць, що дорівнює 30,00% річних; розмір щомісячних платежів (що включають плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, а саме - пеня (1) = базова процентна ставка за договором/ 30 нараховується з дня прострочення кредиту; + пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникнення прострочення на суму від 50,00 грн та більше; штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, а саме 500,00 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Термін дії картки № НОМЕР_1 березень 2014 року. Картка перевипускалась. Термін дії останньої картки № НОМЕР_2 грудень 2017 року. З указаним позовом банк звернувся в травні 2020 року. Із письмових пояснень Кураксіної Ольги Ігорівни представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що штрафи складають суму в розмірі: 500,00 грн (фіксована частина); 229,13 грн (процентна складова), тобто 5% від загальної суми заборгованості в розмірі 4 582,56 грн. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Таким чином штрафи складають суму в розмірі 729,13 грн (500,00 грн + 229,13 грн), який відповідачкою не спростовано. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафів за договором від 09 липня 2010 року б/н в розмірі 729,13 грн у суду першої інстанції не було. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову до ОСОБА_1 про стягнення штрафів в загальному розмірі 729,13 грн підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн (а. с. 1, 98). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 31,94 грн із розрахунку: 121 205,62 грн (заявлені вимоги) : 729,13 грн (задоволені позовні вимоги) = 166,23; 2 102,00 грн : 166,23 = 12,65 грн; 3 153,00 грн. : 166,23 = 18,97 (12,65 грн + 18,97 грн). Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2020 року скасувати в частині вирішення спору про стягнення неустойки скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення неустойки задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» штрафи за кредитним договором від 09 липня 2010 року б/н в загальному розмірі 729,13 грн (сімсот двадцять дев`ять грн 13 коп.). Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 31,94 грн (тридцять одна грн 94 коп.) судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 23 жовтня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді С.С.Кругова Н.П.Пилипчук