Постанова 4818 № 641/8497/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 06 травня 2021 року м. Харків справа № 641/8497/20 провадження № 22ц/818/2399/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., імена (найменування) сторін: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2019 року в складі судді Колодяжної І.М., у с т а н о в и в: В жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Дашко Володимира Миколайовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 20 вересня 2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням заборгованості за простроченим тілом кредиту, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з вимогами статті 625 ЦК України, та пені, становить 24 326,63 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2020 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2010 року № б/н в розмірі 10 958,39 грн та 2 102 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Задовольняючи частково позов та стягуючи лише заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 01 лютого 2021 року Крилова Олена Леонідівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в указаній частині, оскільки банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув. Зазначає, що 01 березня 2019 року банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг, де в пункті 2.1.1.2.11 сторони дійшли згоди, що в разі прострочення зобов`язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки від суми трат, здійснених в рахунок кредиту. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відмови в задоволенні позову про стягнення пені не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 11 вересня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договірп № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 20 вересня 2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням заборгованості за простроченим тілом кредиту, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з вимогами статті 625 ЦК України, та пені, становить 24 326,63 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Термін дії картки № НОМЕР_1 - червень 2014 року. Картка декілька разів перевипускалась. Строк дії останньої картки - № НОМЕР_2 - лютий 2020 року. Початковий кредитний ліміт в подальшому змінювався (його було збільшено та зменшено), що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 . Остання зміна кредитного ліміту відбулася 26 липня 2018 року. ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, що підтверджується випискою банку. Останній платіж на погашення заборгованості внесено 31 січня 2019 року в сумі 120,71 грн. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки строк кредитування сплинув в лютому 2020 року, підстав для відмови в позові в частині стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, за період з березня по жовтень (станом на день звернення до суду з позовом) 2020 року у суду першої інстанції не було. Із письмових пояснень, наданих Шевченко Антоном Олександровичем - представником АТ «КБ ПриватБанк» в суді апеляційної інстанції, вбачається, що заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, за період з березня 2020 року по жовтень 2020 року, складає суму в розмірі 184,64 грн із розрахунку: 10 958,39 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 3% : 365 днів х 205 днів прострочки, яка відповідачем не спростована. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в розмірі 184,64 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви - в розмірі 2 102,00 грн, за подачу апеляційної скарги - в розмірі 3 153,00 грн (а. с. 51). Оскільки позов та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 2 388,63 грн із розрахунку: 24 326,63 грн (заявлені вимоги) : 11 143,03 грн (задоволені позовні вимоги) = 2,2; 2 102,00 грн : 2,2 = 955,45 грн; 3 153,00 : 2,2 = 1 433,8 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2019 року скасувати в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, та судового збору та ухвалити в цій частині нову постанову. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. № 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 ) заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в розмірі 184,64 грн (сто вісімдесят чотири грн 64 коп.) та 2 388,63 грн (дві тисячі триста вісімдесят вісім грн 63 коп.) судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 06 травня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді Н.П.Пилипчук О.Ю.Тичкова Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Сокуренко Наталії Вікторівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1 139,38 грн (одна тисяча сто тридцять дев`ять грн 38 коп.). Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 548,25 грн (п`ятсот сорок вісім грн 25 коп.) судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 02 січня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді Р.М.Піддубний О.Ю.Тичкова