Ухвала КАС ВС № 420/4924/19

УХВАЛА 23 жовтня 2020 року Київ справа №420/4924/19 адміністративне провадження №К/9901/25385/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №420/4924/19 за ОСОБА_1 до Малиновського районного суду міста Одеси про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Малиновського районного суду міста Одеси, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати Наказ керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси №157-ОС/к від 19 липня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; - зобов`язати керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси видати наказ про звільнення ОСОБА_1 - секретаря судового засідання Малиновського районного суду міста Одеси із займаної посади 5 липня 2019 року відповідно до частини третьої статті 86 Закону України «Про державну службу», частини третьої статті 38 КЗпП України згідно поданої письмової заяви від 5 липня 2019 року; - зобов`язати відповідального за ведення трудових книжок працівника управління персоналом Малиновського районного суду міста Одеси внести відповідні виправлення до особової картки та у трудову книжку ОСОБА_1 . Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 19 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, відмовив у задоволенні позову. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №420/4924/19. Також скаржник просить поновити строк касаційного оскарження. Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 18 серпня 2020 року. повний текст складений 19 серпня 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 25 вересня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі вказує, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції був отриманий ним 27 серпня 2020 року, однак на підтвердження вказаних обставин, скаржник не надає копію супровідного листа апеляційного суду та конверту (з наданої копії поштового конверту, адресованого позивачу, неможливо встановити, що він надісланий саме з апеляційного суду). Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Тобто, скаржник повинен надати Верховному Суду докази направлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови. За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати відповідні докази (наприклад, копію конверту апеляційного суду та роздруківку відстеження поштового відправлення), які б підтверджували зазначені у клопотанні підстави поновлення строку касаційного оскарження. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку та надати відповідні докази. Водночас, у касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Зокрема, скаржник зазначає, що судами не враховано практику Верховного Суду, викладену у постанові від 13 червня 2018 року у справі №741/1128/17 та Верховного Суду України, викладену у постанові від 22 травня 2013 року у справі №6-34цс13. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у справі №420/4924/19 позивач звернувся до суду з позовом до Малиновського районного суду міста Одеси, у якому просив визнати протиправним та скасувати Наказ керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси №157-ОС/к від 19 липня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; зобов`язати керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси видати наказ про звільнення ОСОБА_1 - секретаря судового засідання Малиновського районного суду міста Одеси із займаної посади 5 липня 2019 року відповідно до частини третьої статті 86 Закону України «Про державну службу», частини третьої статті 38 КЗпП України згідно поданої письмової заяви від 5 липня 2019 року, а також зобов`язати відповідального за ведення трудових книжок працівника управління персоналом Малиновського районного суду міста Одеси внести відповідні виправлення до особової картки та у трудову книжку ОСОБА_1 . У справі №741/1128/17 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати незаконним і скасувати наказ №142 від 1 серпня 2017 року директора ТОВ «Нива 2008» про звільнення його з роботи за частиною першою статті 38 КЗпП України, оскільки заяви про звільнення за власним бажанням він не подавав, і змінити формулювання звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України, зобов`язавши ТОВ «Нива 2008» внести відповідні зміни до його трудової книжки, а також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31 липня 2017 року до 1 серпня 2017 року. У справі №6-34цс13 постановою Верховного Суду України задоволено заяву позивача про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2012 року та передано справу на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Отже, правовідносини у даних справах не є подібними. За таких обставин, посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №741/1128/17 та постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі №6-34цс13, є необґрунтованими. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Проте, матеріали касаційної скарги, що надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2019 році фізичною особою щодо однієї немайнової вимоги та похідної від неї вимоги. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (чинному на час звернення позивача до суду) станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 921 грн. На підставі викладеного, ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на рішення суду у спорі з однією вимогою немайнового характеру має сплатити 1536,80 грн (1921 х 0,4 х 200%). Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 3) документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №420/4924/19. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №420/4924/19 за ОСОБА_1 до Малиновського районного суду міста Одеси про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду