Ухвала КАС ВС № 420/3323/19

УХВАЛА 30 червня 2020 року Київ справа №420/3323/19 адміністративне провадження №К/9901/14246/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №101 від 29 травня 2019 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», прийняти рішення відносно ОСОБА_1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, відмовив у задоволенні позову. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19. Також просить поновити строк на касаційне оскарження. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне залишити її без руху. Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 23 січня 2020 року. Разом з тим, скаржник подав касаційну скаргу 5 червня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Водночас скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду в межах строку касаційного оскарження, але будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин не додає. Вказує, що ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто, оскільки скаржником не були усунені недоліки касаційної скарги, а саме не зазначені підстави для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України. Зазначає, що ні ухвалу Верховного Суду від 3 березня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху, ні ухвалу Верховного Суду від 15 квітня 2020 року про повернення касаційної скарги скаржником отримані не були. З цією касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 5 червня 2020 року, вважає, що вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19 є поважними і просить поновити строк на касаційне оскарження. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати відповідні докази (наприклад, копію конверта з апеляційного суду з відповідним штрих-кодовим ідентифікатором або копію розписки про отримання копії оскаржуваного судового рішення; довідку з Верховного Суду щодо ненадіслання ухвал суду), які б підтверджували дату отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і факт неотримання ухвал Верховного Суду від 3 березня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху та від 15 квітня 2020 року про повернення касаційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скаржник вказує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Однак, посилання скаржника на вказаний правовий висновок Верховного Суду не може бути застосований при вирішенні питання про відкриття провадження у вказаній справі, оскільки зазначені справи мають різні спірні правовідносини та обставини справи не є тотожними. Таким чином, скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження та не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) касаційної скарги, приведеної у відповідність переліченим вище вимогам КАС України, зазначивши підстави для касаційного оскарження судового рішення з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження з викладенням доводів на їх підтвердження й надати її копії з додатками відповідно до кількості учасників справи. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк, А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду