Постанова 4821 № 711/8947/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1642/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/8947/19 Категорія: 310000000 Кондрацька Н. М. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, визначення способу участі вихованні та спілкуванні з дітьми та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю, - в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком. 29 січня 2020 року ОСОБА_2 змінив предмет позову та в його обґрунтування зазначив, що з 2006 року вони із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.01.2020 року шлюб між ними розірвано. Вказує, що їх відносини із колишньою дружиною погіршилися. На сьогодні йому невідоме місцеперебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дружина їх ховає, не відповідає на телефонні дзвінки його та спеціалістів органу опіки та піклування, телефоні дітей вимкнуті. З даного приводу він звертався із заявами до правоохоронних органів, служби у справах дітей Черкаської міської ради, міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для проведення психологічного дослідження з дітьми. Але на сьогодні відсутній дієвий механізм застосування засобів впливу на того з батьків, хто створює штучні перешкоди для спілкування іншого з батьків з дітьми без звернення до суду. Зазначає, що має бажання приймати участь у вихованні своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття ними належної освіти , готувати до самостійного життя. На підставі викладеного просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_3 ; визначити батькові ОСОБА_2 , спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_4 : щовівторка та щочетверга з 16 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв., двічі на місяць з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі, півтора місяці влітку з 10.06. по 15.07, по парним рокам з 29.12 по 05.01., по непарним рокам з 05.01. по 10.01, дні народження дітей з 10 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв., день народження батька з 10 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. без присутності матері. 13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що 23 грудня 2006 року сторони зареєстрували шлюб. Від якого у них народилося двоє дітей6 син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що обоє їх дітей наразі проживають разом з нею. Відповідач хоче залишити дітей собі, переслідує їх, чинить тиск. Діти його лякаються, не бажають спілкуватися з відповідачем. Зазначає про те, що діти нею доглянуті, характеризуються по місцю навчання і відвідування секцій з позитивного боку. Вона, як мати дітей, має з ними тісний зв`язок, а тому вважає, що для гармонійного розвитку дітей, їх психічного спокою та комфорту необхідно їх залишити проживати із нею. На підставі викладеного просила суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її фактичного проживання; вирішити питання судових витрат. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_7 , 2015 року народження та ОСОБА_8 , 2013 року народження. Встановлено наступний порядок спілкування ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_7 , 2015 року народження та ОСОБА_8 , 2013 року народження: щовівторка з 16 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., перші та треті вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи по 18 год. 00 хв. неділі, один місяць влітку - липень кожного року, по парних роках з 29.12 з 10 год. 00 хв. по 05.01 по 20 год. 00 хв., по непарних роках з 05.01 з 10 год. 00 хв. по 10.01 по 20 год. 00 хв. без присутності матері та з урахуванням обставин, які можуть виникнути за домовленістю батьків. В решті позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання дітей ОСОБА_9 , 2015 року народження та ОСОБА_10 , 2013 року народження разом з матір`ю за її фактичним місцем проживання. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 840, 80 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із дітьми, та в ході розгляду справи сторонами не було заявлено клопотання про проведення судової психологічної експертизи стану дітей та встановлення негативного впливу позивача на них, а відтак у суду відсутні підстави для усунення позивача від спілкування з дітьми. Судом встановлено, що з боку відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 дійсно чиняться перешкоди щодо надання можливості позивачу ОСОБА_11 бачитись та спілкуватись з дітьми, суд вважав, що наявні підстави для задоволення позову в цій частині. Також суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги ОСОБА_2 , виходив з інтересів дітей при визначенні часу спілкування дітей з батьком. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , то суд, врахувавши вік тата інтереси дітей, дійшов висновку про їх задоволення, визначивши місце проживання дітей разом з матір`ю, що не заперечувалось і ОСОБА_2 . Однак, судові витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 документально не підтверджені та не доведені, а тому не підлягають до задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, а тому просить його змінити в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні його позовних вимог в цій частині. В мотивування апеляційної скарги зазначає, що позивачем за первісним позовом не надано доказів, які б свідчили про перешкоджання йому бачитись з дітьми з боку відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 . Висновки суду, що спілкування позивача із дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості, не ґрунтуються на будь-яких доказах, оскільки судової психологічної експертизи стану дітей та встановлення негативного чи позитивного впливу позивача на них, в суді першої інстанції не проводилось. Судом не надано оцінки доказам щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї. Крім того, скаржник не погоджується із визначеним часом спілкування батька з дітьми, у зв`язку з тим, що такі зустрічі без присутності матері або тривалий час з ночівлею поза їх місця проживання може негативно вплинути на психоемоційний стан дітей, оскільки між позивачем та дітьми відсутній сталий психологічний зв`язок та діти, враховуючи їх вік та тривале проживання з матір`ю, агресивну поведінку батька повноцінно не сприймають позивача, як батька. Зазначила, що належним способом участі батька у спілкуванні з дітьми може бути визначення такого способу участі батька у вихованні малолітніх сина і дочки, що не суперечить інтересам дітей, а саме: кожної першої та третьої суботи і неділі місяця з 11 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. наступного дня по місцю проживання батька за згодою матері; кожної другої та четвертої середи і четверга місяця з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. у публічних місцях чи по місцю проживання батька за згодою матері, у день народження дітей та святкові дні (Новий Рік, Пасха, День Конституції, День незалежності України, Покрова) з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. з правом забирати дитину за місцем проживання батька за згодою матері, в дні літніх канікул (адже лише у сина є літні канікули, дочка замала) спілкування батька з дітьми влітку можливе з 10.06. по 01.07, по непарним рокам в присутності матері дітей та за згодою дітей і матері, і письмовим повідомленням місця відпочинку і заходів відпочинку дітей, запланованих батьком, або з поверненням дітей кожного дня визначеного періоду на ночівлю до їх місця проживання кожного дня спілкування в період з 10.06. по 01.07. Крім того, відповідачем надано до суду замовлення клієнта про обсяг правничих послуг до договору та сам договір про надання професійної правничої допомоги, акт надання послуг з професійної правничої допомоги, детальний опис робіт, наданих послуг та здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги на стадії розгляду, квитанцію на суму 4000 грн, однак вказані витрати судом не були компенсовані. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині первісного позову, а тому і перегляду воно підлягає судом апеляційної інстанції лише в цій частині. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2006 року. В період шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наразі діти залишилися проживати з матір`ю ОСОБА_1 , яка змінила місце проживання та вибула з будинку АДРЕСА_1 , де вона разом з дітьми та позивачем зареєстрована, і виїхала до орендованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Колегією суддів встановлено, що сторонами у справі не досягнуто згоди щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дітей. Частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Матеріали справи містять висновок виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24 лютого 2020 року № 98 органу опіки та піклування м. Черкаси про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , та визначення батькові ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Відповідно до даного висновку органом опіки та піклування рекомендовано визначити батькові, ОСОБА_2 , спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 : щовівторка з 16-30 до 20-00; перші та треті вихідні місяця з 10-00 суботи до 18-00 неділі; один місяць влітку - липень; по парних ороках з 29.12. до 05.01; по непарних роках з 05.01. до 10.01., без присутності матері дітей та з урахуванням обставин, які можуть виникнути. Вирішуючи спір, суд першої інстанції частково погодився з вказаним висновком, який є обов`язковим при розгляді цієї справи відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України. Ухвалене рішення не відповідає висновку органу опіки та піклування лише в частині визначення способу побачень позивача з дітьми щовівторка з 16-30 год., оскільки судом вирішено, що доцільніше визначити час із 16-00 год., в решті суд погодився з даним висновком. Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім`ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України). Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. Колегією суддів встановлено, що обоє батьків виявляють бажання брати участь у вихованні та піклуванні за дітьми. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи вік дітей та стан їх здоров`я, прихильність їх до кожного з батьків, необхідність їх духовного та фізичного розвитку, та у зв`язку з неможливістю батьками урегулювати та узгодити самостійно участь батька у вихованні дітей, є необхідність у встановленню часу побачень з дітьми у судовому порядку. Визначений спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми є достатнім для відновлення порушеного права і відповідає інтересам дітей. Доводи апеляційної скарги в частині того, що судом не враховано ступінь прихильності дітей до батька, а також те, що діти його бояться, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступного. Відповідно до акту потреб сім`ї №408, який складений спеціалістом міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, зі слів сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_5 вони люблять обох батьків, але стурбовані напруженими стосунками між батьками, водночас зі слів батьків ОСОБА_13 більше прихильна до батька. Отже, не заслуговують на увагу посилання у апеляційній скарзі на те, що діти налякані батьком і не бажають спілкуватися з ним, оскільки ці аргументи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують той факт, що позивач, до виникнення конфліктів між сторонами, брав участь у житті своїх дітей, забирав їх з дитячого садка, добре до них ставився, а діти в свою чергу проявляли любов та прихильність до батька. Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються недоведеності позовних вимог в частині усунення перешкод щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, то колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний лист ГУ НП в Черкаській області від 08.11.2019 року №19893, в якому, зокрема міститься інформація про те, що заявник ОСОБА_2 звертався до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області із заявою, що дружина заявника ОСОБА_1 не дає дозволу зустрічатися з неповнолітніми дітьми. В частині аргументів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належну оцінку доказам ОСОБА_1 і не здійснено оцінку ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві під час спілкування батька з дітьми, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12019251010005832), зі змісту якого видно до Черкаського відділу поліції надійшла заява гр. ОСОБА_1 про те, що 15.10.2019 року близько 22 год. 15 хв. за адресою проживання АДРЕСА_1 під час конфлікту з чоловіком та його матір`ю, заявниці нанесені тілесні ушкодження, які згідно висновку спеціаліста СМЕ №02-01/1061 відносяться до категорії легких. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази вчинення будь-яких неправомірних дій з боку ОСОБА_2 відносно своїх неповнолітніх дітей. Колегія суддів враховує, що наразі між сторонами у справі наявні неприязні відносини, що ними не заперечується, однак підстав вважати, що батько своїм спілкуванням з дітьми якимось чином їм нашкодить у суду відсутні. Крім того, встановлений порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дітей та спілкуванні з ними дає можливість відвідування дітьми спортивних секцій та розвиваючих гуртків, не порушує навчальний процес, режим їх відпочинку та сну, не перешкоджає їх спілкуванню з матір`ю. Цей порядок забезпечує можливість батька повноцінно брати участь у вихованні дітей. Доказів протилежного ОСОБА_1 до суду не надано. При цьому слід зазначити, що рішення суду при визначенні способу участі батька у вихованні дітей містить посилання на врахування обставин, які можуть виникнути. Отже не заслуговують на увагу посилання у апеляційній скарзі на те, що діти налякані батьком і не бажають спілкуватися з ним, оскільки ці аргументи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують той факт, що позивач бере участь у житті своїх дітей, добре до них ставиться, діти його люблять. Батько приділяє дітям належну увагу, цікавиться їх успіхами. Неприязні стосунки між сторонами у справі не свідчать про протиправну поведінку ОСОБА_2 щодо дітей. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дітей, спілкуванні з ними, суд першої інстанції врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та передусім інтереси дітей з урахуванням конкретних обставин справи. За таких обставин, враховуючи запропоновані рекомендації органу опіки та піклування щодо встановленого графіку спілкування батька з дітьми, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з усталеного розпорядку життя сторін та дітей. З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дітей, що буде відповідати їх інтересам. Відповідно до частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою. Включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що судом неправомірно відмовлено у стягнення витрат на правничу допомогу, то колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта, оскільки в матеріалах справи відсутні квитанції про оплату послуг адвоката, на які посилається ОСОБА_1 , тобто нею не підтверджено понесення таких витрат. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 жовтня 2020 року. Судді: