Постанова 4820 № 675/579/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 675/579/25 Провадження № 22-ц/820/1269/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Плінська І.П. з участю представника позивача розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/579/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Шкодяком Ігорем Антоновичем, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року у складі судді Янішевської О.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Ізяславська міська рада Шепетівського району Хмельницької області, Служба у справах дітей Ізяславської міської ради, про усунення перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною та визначення способів його участі у вихованні дитини. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити способи його участі у вихованні сина ОСОБА_3 шляхом встановлення: - до досягнення дитиною трирічного віку періодичних побачень в присутності відповідачки з 11.00 до 15.00 суботи кожного другого та четвертого тижня кожного місяця та з 11.00 до 15.00 неділі кожного першого та третього тижня за місцем проживання дитини і присутності відповідачки; - після досягнення дитиною трирічного віку кожного тижня з 11.00 суботи до 15.00 неділі за місцем проживання позивача без присутності відповідачки; - тридцятиденного загального строку (за 1-2 рази протягом літа) для літнього відпочинку з дитиною без присутності відповідачки після досягнення дитиною трирічного віку; - десятиденного строку (не більше 1-го раз на рік) для зимового відпочинку з дитиною без присутності відповідачки після досягнення дитиною трирічного віку; - у дні народження матері позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька позивача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сестри ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 9.00 до 21.00 без присутності відповідачки після досягнення дитиною трирічного віку; - у дні православних релігійних та державних свят Різдво, Трійця, Пасха, 1 та 2 січня, 1 та 2 травня, 8 травня, 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня з 9.00 до 21.00 без присутності відповідачки. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилався, що він з відповідачкою проживали разом у м. Ізяславі протягом двох років без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син ОСОБА_3 . Він забирав матір з дитиною з пологового будинку, прибув в органи РАЦС для реєстрації дитини і записаний батьком дитини. ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 не оспорює батьківство позивача щодо сина ОСОБА_7 . Однак, після виписки з пологового будинку вони з відповідачкою ще деякий час проживали разом у м. Ізяславі, після чого ОСОБА_2 попросила завести її з дитиною до її батьків, що він і зробив, а назад батьки відповідачку вже не відпустили. Спочатку, як зазначає ОСОБА_1 , він декілька разів бачив дитину, але потім ОСОБА_2 заборонила йому бачитися з сином. Не зважаючи на бажання батька бачитися зі своїм сином, мати дитини незаконно перешкоджає позивачу бачити дитину, спілкуватись з нею, приймати участь у його вихованні. Тому, він змушений звернутись до суду, оскільки поведінка відповідачки порушує як права позивача, так і права та охоронювані законом інтереси дитини. Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2025 року залучено до участі у справі Службу у справах дітей Ізяславської міської ради, в якості третьої особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та зобов`язано винести рішення з приводу вимог ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві від 04 квітня 2025 року. 23 вересня 2025 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною та прийнятті участі у вихованні сина ОСОБА_3 та надавати в телефонному режимі інформацію про місце перебування дитини до досягнення нею чотирнадцятирічного віку в разі виїзду дитини за межі населеного пункту проживання (реєстрації). Крім того, просив визначити наступні способи участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 шляхом встановлення: - до досягнення дитиною трирічного віку періодичних побачень в присутності відповідача з 09.00 до 21.00 кожної суботи та неділі, а також кожного вівторка та четверга з 18.00 до 22.00 поза місцем проживання дитини в громадських місцях; - після досягнення дитиною трирічного віку кожного тижня з 10.00 суботи до 18.00 неділі та кожного вівторка і четверга з 18.00 до 23.00 за місцем проживання позивача без присутності відповідачки; - тридцятиденного загального строку (за 1-2 рази протягом літа) для літнього відпочинку з дитиною без присутності відповідачки після досягнення дитиною трирічного віку; - десятиденного строку (не більше 1-го раз на рік) для зимового відпочинку з дитиною без присутності відповідачки після досягнення дитиною трирічного віку; - у дні народження матері позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька позивача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сестри ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 9.00 до 21.00 без присутності відповідачки після досягнення дитиною трирічного віку; - у дні православних релігійних та державних свят Різдво, Трійця, Пасха, 1 та 2 січня, 1 та 2 травня, 8 травня, 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня з 9.00 до 21.00 без присутності відповідачки. Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надавати в телефонному режимі інформацію про місце перебування дитини до досягнення нею чотирнадцятирічного віку в разі виїзду дитини за межі населеного пункту проживання (реєстрації). Визначено ОСОБА_1 наступний порядок та спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 з урахуванням стану здоров`я дитини, кожної другої та четвертої суботи та кожної першої та третьої неділі місяця з 11 до 13 години за місцем проживання дитини в присутності матері ОСОБА_2 ; - в разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену з батьками дату, враховуючи інтереси дитини, її стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини. Зустрічі та побачення проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, інтересів та потреб дитини. При неможливості виконання графіку батько ОСОБА_1 повинен за 24 години повідомити матір ОСОБА_2 , а матір батька дитини. У решті задоволення позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 346 грн 29 коп судових витрат. ОСОБА_1 та його представник адвокат Шкодяк І.А. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року в частині незадоволених позовних вимог та постановити в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Представник апелянта зазначає, що судом не враховано всі обставини справи та надані позивачем докази, які підтверджують, що мати дитини вчиняє дії щодо ізоляції дитини від батька, дозволяє йому бачитися з дитиною виключно на свій розсуд, що призводить до суперечок та конфліктів, викликів поліції. Такими діями відповідачка налаштовує дитину проти батька, порушує його право на вільне спілкування з дитиною. До суду першої інстанції надавалися відеозаписи спілкування позивача з дитиною, на якому видно, як дитина вільно із задоволенням спілкується з батьком без участі сторонніх осіб, але такі обставини суд не прийняв до уваги. Представник апелянта вважає, що рішення суду має дискримінаційний характер та суперечить судовій практиці, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог нічим не обґрунтована. Крім того, у заявлених позовних вимогах, вони розділені на декілька періодів, як до, так і після досягнення дитиною трирічного віку, однак суд залишив без задоволення позовні вимоги щодо участі батька після досягнення дитиною трирічного віку, що призведе до необхідності повторно звертатися з такими вимогами кожен рік. Посилається, що судом не було встановлено жодних перешкод, які б перешкоджали участі батька у вихованні сина. Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Так судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 червня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо. ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживають у АДРЕСА_1 , Дитина проживає із матір`ю за місцем її проживання. Відповідно до медичних документів малолітній ОСОБА_8 має ряд захворювань. За змістами актів обстеження умов проживання родин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 28 березня 2025 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , та умов проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 . Умови проживання і батька дитини, і матері дитини хороші, однак констатовано наявність конфлікту між батьком дитини ОСОБА_1 та родиною матері дитини ОСОБА_2 , в зв`язку з чим у родині ОСОБА_2 напружена атмосфера. Факт неприязнених стосунків між сторонами та наявність спору між ними щодо порядку участі батька у вихованні дітей підтверджується письмовими доказами, зокрема заявою ОСОБА_2 про постійні скарги на неї ОСОБА_1 , письмовими повідомленням заступника т. в. о. начальника ВПД № 2 ШРУП ГУ НП в Хмельницькій області № 592 121/124/106/-2025 від 26 серпня 2025 року про те, що 18 травня 2025 року ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/1360/25 від 20 серпня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні домашнього насильства щодо ОСОБА_2 та про накладення на нього адміністративного стягнення, а також фотознімками, скріншотами з месенджерів, аудіо та відео записами. В зв`язку з перешкодами відповідачем позивачу щодо його участі у вихованні дитини позивач звернувся до органу опіки і піклування з заявою щодо визначення способів його участі у вихованні дитини. Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізяславської міської ради № 78 від 10.04.2025 року орган опіки та піклування, розглянувши заяву ОСОБА_1 , останній вважає за доцільне визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 : «Щотижня у неділю у період з 15.00 до 16.00 за місцем проживання матері та у її присутності». Крім того за висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізяславської міської ради № 177 від 20 липня 2025 року на виконання ухвали Ізяславського районного суду, останній вважає за доцільне визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 : «До досягнення дитиною трирічного віку з 15 до 17 години субот и кожного другого та четвертого тижня місяця та з 15 до 17 години неділі кожного першого та третього тижня місяця з урахуванням стану здоров`я дитини за місцем проживання дитини в присутності матері». Отже між батьками існує спір щодо порядку участі батька у вихованні дитини Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно зі статтею 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо у той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі справедливості, взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №696/299/23. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на наявність спору з відповідачкою щодо його участі у вихованні та спілкуванні з сином, оскільки дитина проживає разом із матір`ю, однак остання перешкоджає йому спілкуванні з дитиною. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Суд апеляційної інстанції вважає, що встановленим є факт конфліктної ситуації між сторонами та наявність спору між батьками щодо участі батька у вихованні дитини і вільно досягти згоди щодо способу участі батька, який проживає окремо від дитини, у її вихованні і спілкуванні із нею, вони не можуть. Відтак висновок суду щодо задоволення позову відповідають обставинам справи та нормам сімейного законодавства. Однак колегія суддів не погоджується із визначеним судом графіком побачень позивача із сином з наступних підстав. Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_1 має право на спілкування з сином і на участь у його вихованні. Проте, визначаючи способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина, суд не в повній мірі врахував усі обставини спірних правовідносин, а саме вік малолітнього ОСОБА_9 та особливості його розвитку, стан його здоров`я, конфліктні взаємовідносини між батьком та матір`ю хлопчика. У зв`язку з цим обраний судом порядок і спосіб участі позивачки у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином не в повній мірі відповідає найкращим інтересам дитини та батька. Орган опіки та піклування надав суду висновок про способи участі батька у вихованні сина, з яким суд апеляційної інстанції частково не може погодитися. При вирішенні спору щодо визначення порядку участі батька у спілкуванні лише та вихованні колегія суддів вважає, що, визначений судом першої інстанції час спілкування батька з дитиною лише протягом двох годин у визначені дні з урахуванням віку дитини є недостатнім для налагодження батьком стосунків з сином, психологічного контакту, належного його виховання та участі у вихованні дитини. При цьому слід врахувати ставлення батька до дитини, його бажання брати участь у вихованні сина і дії , які він для цього вчиняє. Крім того, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, малолітня дитина проживає разом з мамою та дідом, з якими у позивача з приводу спілкування з сином за місцем проживання дитини склалися вкрай неприязні відносини, і майже кожне спілкування батька з донькою за місцем проживання дитини закінчувалось конфліктами. При цьому будь-яких доказів того, що зустрічі батька з сином без участі матері негативно впливатимуть на ОСОБА_9 , матеріали справи не містять, однак, вирішуючи питання щодо участі батька у вихованні сина в присутності матері суд враховує вік дитини на даний час - 2 роки, його стан здоров`я, а відтак вважає, що до досягнення дитиною п`яти років зустрічі батька з дитиною повинні проходити в присутності матері, а після досягнення п`ятирічного віку вже без її присутності. З урахуванням наведеного, виходячи з принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька проводити більше часу разом із сином, з урахуванням інтересів дитини, для якої спілкування з батьком є необхідним для гармонійного розвитку, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку участі батька у вихованні сина. Отже, з урахуванням, у першу чергу інтересів дитини, колегія суддів вважає за необхідне визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 наступний порядок та спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 до досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожної другої та четвертої суботи та кожної першої та третьої неділі місяця з 11 до 17 години за місцем проживання дитини в присутності матері ОСОБА_2 ; - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 після досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожної другої та четвертої суботи та кожної першої та третьої неділі місяця з 11 до 17 години за місцем проживання батька без присутності матері ОСОБА_2 ; - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 до досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожного другого та четвертого вівторка і кожного першого та третього четверга місяця з 18 до 20 години за місцем проживання дитини в присутності матері ОСОБА_2 ; - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 після досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожного другого та четвертого вівторка і кожного першого та третього четверга місяця з 18 до 20 години за місцем проживання батька без присутності матері ОСОБА_2 ; - щорічно після досягнення дитиною п`ятирічного віку протягом двох тижнів влітку та протягом одного тижня взимку за місцем проживання батька з проведенням спільного відпочинку без присутності матері. В разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену з батьками дату, враховуючи інтереси дитини, її стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини. Зустрічі проводити без порушень відвідування дитиною навчальних занять, секцій, гуртків з урахуванням стану здоров`я дитини. З врахуванням викладеного рішення суду в частині визначення ОСОБА_1 порядку та способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід змінити з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та визначити такий порядок та спосіб як викладено вище. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Шкодяком Ігорем Антоновичем, задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2023 року змінити в частині порядку та способів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини. Визначити ОСОБА_1 наступний порядок та спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: Визначити ОСОБА_1 наступний порядок та спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 до досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожної другої та четвертої суботи та кожної першої та третьої неділі місяця з 11 до 17 години за місцем проживання дитини в присутності матері ОСОБА_2 ; - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 після досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожної другої та четвертої суботи та кожної першої та третьої неділі місяця з 11 до 17 години за місцем проживання батька без присутності матері ОСОБА_2 ; - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 до досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожного другого та четвертого вівторка і кожного першого та третього четверга місяця з 18 до 20 години за місцем проживання дитини в присутності матері ОСОБА_2 ; - особистих побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 після досягнення дитиною п`ятирічного віку з урахуванням стану здоров`я дитини, кожного другого та четвертого вівторка і кожного першого та третього четверга місяця з 18 до 20 години за місцем проживання батька без присутності матері ОСОБА_2 ; - щорічно після досягнення дитиною п`ятирічного віку протягом двох тижнів влітку та протягом одного тижня взимку за місцем проживання батька з проведенням спільного відпочинку без присутності матері. В разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену з батьками дату, враховуючи інтереси дитини, її стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини. Зустрічі проводити без порушень відвідування дитиною навчальних занять, секцій, гуртків з урахуванням стану здоров`я дитини. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 червня 2026 року. Судді А.М. Костенко Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк