Постанова Миколаївський апеляційний суд № 470/101/21

26.08.21 22-ц/812/1605/21 Провадження №22-ц/812/1605/21 Провадження №22-ц/812/1606/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 серпня 2021 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Колосовою О.М. за участі: відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №470/101/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення, яке постановив Березнегуватський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Лусти Сергія Анатолійовича у приміщенні цього суду 15 червня 2021 року, повний текст якого складений 22 червня 2021 року, та ухвалу того ж суду від 04 червня 2021 року, повний текст якої складений того ж дня, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська селищна рада, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, в с т а н о в и л а : У березні 2021 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська селищна рада, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини. Позов мотивований тим, що з вересня 2012 р. сторони проживали разом без укладення шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . До вересня 2019 р. позивач та відповідач проживали разом у будинку батьків позивача по АДРЕСА_1 . Починаючи з вересня 2019 року, їх сімейні відносини припинилися і відповідачка з сином переїхала проживати в будинок АДРЕСА_2 . На підставі рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 р. позивач щомісячно сплачує на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після того, як сторони стали проживати окремо, відповідачка постійно чинить перешкоди у спілкуванні із сином, не дозволяє позивачу брати участь у його вихованні, не дає можливості бачитися з сином, а тому позивач змушений був звернутися до органу опіки та піклування Березнегуватської районної державної адміністрації для визначення часу побачення з малолітнім сином ОСОБА_4 . За рішенням органу опіки та піклування Березнегуватської районної державної адміністрації № 13 від 27 січня 2020 р. було встановлено для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином порядок побачень з 17 год. до 20 год. 30 хв. щовівторка та щочетверга, та з 11 год. суботи до 12 год. неділі на території батька. Однак, не зважаючи на це рішення, відповідачка продовжує чинити перешкоди у спілкуванні з сином. Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 та визначити спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина, встановивши графік побачень на території батька з 14 год. до 20 год. 30 хв. годин щовівторка та щоп`ятниці, щосуботи з 11 год. до 12 год. Неділі, спільний відпочинок батька із сином у літній період: третій-четвертий тиждень серпня місяця щороку. У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначила, що позивач має психічні відхилення, декілька разів проходів лікування у психіатричній лікарні, його поведінка є для неї дивною, через що їх сім`я розпалася та вона забороняє позивачу бачитися з їхнім сином, оскільки вважає, що останній може зашкодити дитині. У підготовчому засіданні відповідачка заявила клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану здоров`я позивача, оскільки він з 1997 до 2019 року перебував на обліку у лікаря-психіатра Березнегуватської ЦРЛ та за даними вказаної лікарні у період з 12 до 21 грудня 2018 року проходив обстеження в Миколаївській обласній психіатричній лікарні. Представник позивача в підготовчому засіданні заперечувала проти клопотання відповідачки, оскільки на даний час позивач на обліку лікаря-психіатра КНП «Березнегуватська ЦРЛ» не перебуває, а у 2018 році проходив обстеження у Миколаївській області психіатричній лікарні №1, за результатами якого йому було встановлено діагноз «Психічно здоровий». Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2021 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_2 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що стаття 105 ЦПК України передбачає, що призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема, психічний стан особи. Однак, з матеріалів цивільної справи, а саме довідки т.в.о. головного лікаря КНП «Березнегуватська ЦРЛ» від 01 квітня 2021 року вбачається, що на час розгляду справи судом позивач на обліку у лікаря-психіатра з квітня 2019 року не перебуває, а згідно медичної карти №377 стаціонарного хворого Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1, позивач з 12 до 21 грудня 2018 року проходив обстеження в зазначеній лікарні та за результатами обстеження йому встановлено діагноз «Психічно здоровий». З огляду на викладене суд дійшов висновку, що встановлювати психічний стан позивача при розгляду даної справи необхідності немає, а тому у задоволенні клопотання відповідачки про призначення судово-психіатричної експертизи позивача відмовив. Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2021 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_3 наступний час спілкування та виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : на території батька щовівторка, щоп`ятниці з 16 до 20 години, кожної неділі з 11 години суботи до 11 години неділі, та спільний відпочинок кожного четвертого тижня червня щороку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору, в розмірі 1816 грн. Рішення суду мотивовано тим, що системний аналіз норм сімейного законодавства дає підстави вважати, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд відхилив доводи відповідачки про те, що заборона спілкування батька з дитиною пов`язана з його неадекватною поведінкою та психічними розладами, оскільки будь-якими доказами вони не підтверджені. Натомість суд послався на те, що в матеріалах справи маються довідка КНП «Березнегуватська ЦРЛ» від 01 квітня 2021 року та епікриз з історії хвороби №3464/497, з яких вбачається, що позивач з квітня 1997 року перебував на обліку у лікаря психіатра з діагнозом «Тривожний розлад особистості», у квітні 2009 року був знятий з обліку в зв`язку зі стійким покращенням, в період з 12 до 21 грудня 2018 року проходив обстеження в Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 1 в зв`язку з працевлаштуванням, в результаті чого йому встановлено діагноз «Психічно здоровий» (а.с.34,74). Крім того, з копії трудової книжки, довідки Березнегуватської селищної ради від 19 лютого 2021 року та витягу з амбулаторної картки позивача вбачається, що він станом на 12 квітня 2021 року під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога Березнегуватської ЦРЛ не перебуває, в період з березня 2012 року до квітня 2018 року працював інженером в Березнегуватському управлінні водного господарства, на даний час проживає у власній квартирі по АДРЕСА_3 , де характеризується виключно позитивно (а.с.11,33,45-50). З огляду на викладене, враховуючи право позивача на спілкування і виховання дитини та вчинення відповідачкою перешкод у здійсненні ним цього права, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача стосовно зобов`язання відповідачки не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною та часткового задоволення вимоги про визначення способів участі батька у вихованні дитини, зменшивши час спільного відпочинку в літній період, оскільки третій та четвертий тиждень серпня є періодом перед початком нового навчального року і може викликати незручності у відповідачки стосовно підготовки дитини до школи. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду в повному обсязі та ухвалою суду про відмову в призначенні експертизи, просить їх скасувати та призначити по справі судово-психіатричну експертизу. Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом графік побачень позивача із сином є неприпустимим через розлади психіки ОСОБА_3 та його неадекватну поведінку, що може вплинути на виховання дитини та призвело до припиненню їх з позивачем сімейного життя. Враховуючи такі обставини, а також неадекватну поведінку позивача у суді та на засіданні комісії, відомості щодо перебування його на обліку у лікаря-психіатра, відповідачка не погоджується з ухвалою суду про відмову у призначенні експертизи. Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановили суди першої та апеляційної інстанцій, сторони з вересня 2012 року до вересня 2019 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, виданого повторно Березнегуватським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції 24 липня 2020 року, актовий запис №7 від 14 лютого 2014 року (а.с.7). Після припинення фактичних шлюбних відносин відповідачка стала проживати разом з дитиною по АДРЕСА_2 та чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином та у його вихованні, у зв`язку з чим розпорядженням Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області №13 від 27 січня 2021 року йому було встановлено порядок побачень: з 17 години до 20 години 30 хвилин щовівторка та щочетверга, а також з 11 години суботи до 12 години неділі на території батька (а.с.8). Наявність перешкод у спілкуванні та вихованні дитини позивачем не заперечувалося відповідачкою в судовому засіданні та підтверджується довідками Березнегуватського відділення поліції від 07 та 12 серпня 2020 року за результатами розгляду заяв позивача (а.с.29-32). Згідно із висновками Березнегуватської селищної ради про призначення часу побачень батька з дитиною від 27 квітня 2021 року № 2716/25-05 доцільним є встановлення позивачу часу побачень з малолітнім сином ОСОБА_4 : щовівторка з 10 години до 20 години 30 хвилин, щоп`ятниці з 18 години до 20 години, щосуботи та в канікулярний час - за домовленістю батьків (а.с. 38-39). За такого між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини та спілкування з нею. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. За статтею 157 вказаного Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Отже, мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року № 31111/04 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи на підставі належним чином оцінених як у сукупності, так і кожен окреме, доказів, вірно визначився з характером спірних правовідносин, та враховувавши доведеність факту перешкод, які чинить відповідачка у спілкуванні позивача та спільного з позивачем сина, дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо визначення порядку спілкування дитини з батьком, частково задовольнивши позов, зменшивши час спільного відпочинку в літній період, оскільки третій та четвертий тиждень серпня є періодом перед початком нового навчального року і може викликати незручності у відповідачки стосовно підготовки дитини до школи. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вважає, що таке вирішення спору відповідає найкращім інтересам дитини. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заперечень відповідачки проти позову з посиланням на психічну хворобу позивача та його неадекватну поведінку, а також відхиляє аналогічні доводи апеляційної скарги з огляду на таке. Доводи відповідачки про заборону спілкування батька з дитиною через його неадекватну поведінку та психічні розлади, що може вплинути на виховання їх сина, не приймаються, оскільки будь-якими доказами вони не підтверджені. Натомість в матеріалах справи наявна довідка КНП «Березнегуватська ЦРЛ» від 01 квітня 2021 року та епікриз з історії хвороби №3464/497, з яких вбачається, що позивач з квітня 1997 року перебував на обліку у лікаря психіатра з діагнозом «Тривожний розлад особистості», у квітні 2009 року був знятий з обліку у зв`язку зі стійким покращенням, в період з 12 до 21 грудня 2018 року проходив обстеження в Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 1 у зв`язку з працевлаштуванням, за результатами якого йому встановлено діагноз «психічно здоровий» (а.с. 34, 74). Крім того, з копії трудової книжки, довідки Березнегуватської селищної ради від 19 лютого 2021 року та витягу з амбулаторної картки позивача вбачається, що він станом на 12 квітня 2021 року під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога Березнегуватської ЦРЛ не перебуває, в період з березня 2012 року до квітня 2018 року працював інженером в Березнегуватському управлінні водного господарства, на даний час проживає у власній квартирі по АДРЕСА_3 , де характеризується виключно позитивно (а.с. 11, 33, 45-50). Щодо заперечень відповідачки стосовно ухвали суду першої інстанції від 04 червня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової психіатричної експертизи відносно позивача. Як убачається з матеріалів справи, у підготовчому засіданні відповідачка заявила клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану здоров`я позивача, оскільки він з 1997 до 2019 року перебував на обліку у лікаря-психіатра Березнегуватської ЦРЛ та за даними вказаної лікарні у період з 12 до 21 грудня 2018 року проходив обстеження в Миколаївській обласній психіатричній лікарні. В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 103 ЦПК України). Статтею 105 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. З огляду на характер спору (участь одного з батьків у вихованні дитини) сам по собі стан психічного здоров`я позивача не входить до предмету доказування, оскільки для правильного вирішення таких спорів має значення не наявність (відсутність) у позивача психічних хвороб, а то, чи може спілкування батька з дитиною перешкоджати нормальному розвиткові дитини. Тому з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів того, що спілкування позивача та сина сторін може зашкодити нормальному розвитку останнього, наявність доказів відсутності у позивача психічних хвороб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у клопотанні відповідачки щодо призначення у справі психіатричної експертизи. Оскільки рішення та ухвала суду, які оскаржуються, постановлені з дотриманням положень матеріального права та вимог процесуального закону, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для їх скасування, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, судові витрати у справі покладаються на позивача. Керуючись статтями 367-369, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2021 року та ухвалу суду від 04 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ____________________________________ Повний текст постанови складений 27 серпня 2021 року