Ухвала КАС ВС № 810/2746/17

УХВАЛА 22 жовтня 2020 року м. Київ справа № 810/2746/17 адміністративне провадження № К/9901/25596/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №810/2746/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» до Броварської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - у с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» звернулося до суду з позовом до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення товариству заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за жовтень 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2015 року та зобов`язати внести до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 року за якими станом на 01 січня 2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, достовірні дані про розмір суми податку на додану вартість, який узгоджений та підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 112139,00 грн згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2015 року. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 19 листопада 2015 року він подав до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області декларацію з ПДВ за жовтень 2015. 16 грудня 2015 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2015 року також подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 112139,00 грн, однак відповідач за наслідками камеральної перевірки неправомірно зменшив суму ПДВ та вніс відомості до Тимчасового реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування відомості щодо ПДВ лише у розмірі 112373,30 грн. На думку заявника бюджетне відшкодування є узгодженим у сумі 112373, 30 грн на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, у зв`язку з чим відомості відносного вказаної суми ПДВ мають бути внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року було відкрито провадження у справі. Протокольною ухвалою суду від 12 квітня 2018 року судом вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2015 року в розмірі 112139,00 грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень 2015 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності. Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, - у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №810/2746/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» до Броварської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко