Постанова 4855 № 826/10634/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10634/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. за участю секретаря судового засідання Білоус А.С. представника позивача: Осипенка С.В.; представника відповідача: Склярова О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.02.2018 року № Ю-905-16. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна податкова вимога винесена відповідачем протиправно, оскільки у позивача відсутній податковий борг. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято незаконно та необґрунтовано, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної вимоги. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у позивача відсутня заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, що підтверджується наданими платіжними дорученнями. Відповідно до додаткових пояснень апелянт зазначає, що сплачені суми єдиного соціального внеску, які було зараховано на помилковий рахунок було перераховано контролюючим органом на вірний рахунок, чим підтверджується протиправність оскаржуваної податкової вимоги. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2018 р. до Ліквідаційної комісії УПС МВС у м.Києві надійшла Вимога Головного управління ДФС у м.Києві по сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 р. №Ю-905-16, відповідно до якої за УПС МВС у м.Києві рахується заборгованість по сплаті ЄСВ 13 073 038,37 грн, у тому числі штраф - 6 175 102,11 грн та пеня 6 897 936,26 грн. Вважаючи вказану податкову вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року № Ю-905-16, відповідно до якої повідомлено позивача про наявність станом на 31.01.2018 року заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 13 073 038,37 грн. Позивачем зазначено про відсутність у нього заборгованості по сплаті ЄСВ у зв`язку з помилковою сплатою коштів з єдиного соціального внеску у липні - серпні 2015 року на інший рахунок, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень, листа від 02 жовтня 2015 року №121 до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ФДС у м. Києві з проханням зарахування на рахунок для перерахувань помилково сплачені кошти без доказів направлення/вручення його ДПІ, заяву про перерахування помилково сплачених коштів, подану до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ФДС у м. Києві 17 березня 2017 року, лист до ДФС України від 17 листопада 2017 року з проханням привести картку платника у відповідність. В свою чергу, з наявних в матеріалах справи копій відповідей контролюючих органів та рішень за результатами розгляду скарги позивача вбачається про наявність у позивача заборгованості з єдиного соціального внеску, про що також свідчить витяг з інформаційної системи за період вересень 2015 - січень 2018 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДФС сформувало оскаржувану вимогу у відповідності до вимог законодавства, а, отже, у даному випадку відсутні підстави для її скасування. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. За визначенням ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску зокрема є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 статті Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Суд встановив, що на момент прийняття оскаржуваної вимоги позивач є платником єдиного соціального внеску. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з п. 5 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Частиною 4 ст. 8 цього ж Закону визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Так, згідно з пп. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Як зазначено у ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно з п.п. 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що контролюючий орган у разі виявлення на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів, зокрема, на підставі даних інформаційних систем, виносить вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Так, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2018 року №Ю-905-16, відповідно до якої повідомлено позивача про наявність станом на 31.01.2018 року заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 13 073 038,37 грн. З пояснень позивача вбачається, що ЄСВ у вказаній сумі було помилково сплачено у липні - серпні 2015 року на інший рахунок, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень (а.с.18-41). Листом від 0210.2015 року № 121 позивач звернувся до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ФДС у м. Києві з проханням зарахувати на рахунок для перерахувань помилково сплачені кошти без доказів направлення/вручення його ДПІ та подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву від 17.03.2017 року про перерахування помилково сплачених коштів. Листом від 17.11.2017 р. позивач звернувся до ДФС України з проханням привести картку платника у відповідність. 05.08.2020 р. Ліквідаційною комісією Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві отримано відповідь на лист від 17.07.2020 р. № 31/33 від Головного управління ДПС у м.Києві від 29.07.2020 р. № 18261/9/26-15-33-09-12 про перерахунок помилково сплачених коштів з єдиного внеску. Вказаним листом ГУ ДПС у м.Києві підтвердило правомірність перерахування помилково сплаченого внеску в сумі 13 033 546,65 грн по заяві Ліквідаційної комісії Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві від 17.03.2017 р. Отже, 14.04.2017 р. кошти у розмірі 13 033 546,65 грн перераховано з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 . Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на та те, що Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2016 р. № 54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 р. за № 330/28460 (надалі - Положення № 54). Згідно із п. 1 розд. ІІ вказаного Положення, Державна податкова служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі - головні управління ДПС) (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів. Рахунки 3719 відкриваються на ім`я ДПС (далі - рахунки 3719 ДПС), на ім`я головних управлінь ДПС (далі - рахунки 3719 головних управлінь ДПС) та на ім`я головних управлінь ДПС у розрізі управлінь на правах відокремлених підрозділів (у тому числі державних податкових інспекцій у їх складі), державних податкових інспекцій у м. Києві (далі - рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС) на балансі Казначейства в розрізі категорій платників, визначених Законом. Водночас, у відповідності до ч. 6 ст. 9 Закону № 2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Пунктами 1, 2 Положення № 52 визначено, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС. Страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС, наприкінці операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Казначейством на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДПС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719 ДПС на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків. Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДПС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків (п. 3). Як визначено п.п. 1 та 2 ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Крім цього п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. У справі, що розглядається, колегією суддів встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивачем у строк, передбачений ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, здійснено перерахування до Державного бюджету коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 23.07.2015 р. по 08.09.2015 р за реквізитами ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку: 820019, код ЄДРПОУ 38747190, рахунок 37199201002658 (кошти єдиного внеску - ЄСВ працівників). Однак, позивачем було помилково перераховано кошти єдиного внеску у розмірі 2,6% з грошового забезпечення поліцейських, та 34,7 % на грошове забезпечення поліцейських, всього в сумі 13 003 546,65 грн, які повинні були бути перераховані на рахунок ЄСВ військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських. Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім`я Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником самостійно та вжито відповідних заходів щодо спрямування коштів за належністю. Колегія суддів вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом № 2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а та від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а, від 06.10.2020 р. у справі № 804/14569/15. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана вимога не може вважатися законною, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, положеннями п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Положеннями ст. 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єктами владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто при вирішенні питання за правилами якого позовного провадження судом розглядатиметься спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень слід виходити із суми заявленої вимоги. Відкриваючи провадження у справі № 826/10634/18, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не врахувавши при цьому, що сума оскаржуваної податкової вимоги становить 13 073 038,37 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наведене дає суду апеляційної інстанції дійти висновку, що дана справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. У зв`язку з чим судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та невірно визначено провадження, в якому слід розглядати дану справу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд визнає, що неповне з`ясування всіх обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 317 КАС України. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 139 КАС України апелянту підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати в сумі 1762,00 (сплачені в суді першої інстанції згідно квитанції від 01.06.2018 р. № 0.0.1050549228.1) та 31 530,00 грн (сплачені в суді апеляційної інстанції згідно квитанції від 01.07.2020 № 67874). Керуючись ст. ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 30 січня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 р. № Ю-905-16. Стягнути на користь Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві (код ЄДРПОУ 39856296, вул. Народного Ополчення, 9, м.Київ, 03151) понесені судові витрати в сумі 33 292,00 (тридцять три тисячі двісті дев`яносто дві) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк М.І. Кобаль Повний текст постанови виготовлено 22.10.2020 р.