Постанова 4855 № 620/1944/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1944/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клопот С.Л. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 16 липня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить :

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення, нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 16 грудня 2019 року в розмірі меншому ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90 відсотків суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, починаючи з 28 листопада 2019 року, та виплачувати довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 різницю недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 28 листопада 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

4. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Позов мотивовано тим, що, на момент виходу у відставку, стаж на посаді судді у позивачки складав 26 років 4 місяці 12 днів. Таким чином, при розрахунку розміру довічного грошового утримання мав розраховуватись виходячи з 90%, а не 82% суми суддівської винагороди. Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про відмову у нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 16 грудня 2019 року в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді місцевого господарського суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, яке викладено в листі № 469-440/0-02/8-2500/20 від 05.03.2020, є протиправним та порушує її права і соціальні гарантії. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 06 лютого 2020 року позивачкою, до Головного управлення ПФУ в Чернігівській області, направлено письмову заяву про усунення порушень чинного законодавства, допущених при розрахунку суми призначеного їй до виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які полягали у застосуванні відсоткового значення суддівської винагороди у розмірі 82% замість 90%, який мав бути застосований з огляду на загальний стаж роботи на посаді судді, та призначенні виплати щомісячного довічного грошового утримання з 16.12.2019 замість належної дати 28.11.2019. У відповідь на заяву від 06.02.2020 Головне управління ПФУ в Чернігівській області в листі № 469-440/0-02/8-2500/20 від 05.03.2020 відмовило у збільшенні відсоткового розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці. Не погодившись з такою відмовою, позивачка звернулась з позовом до суду. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Так, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та з 16.12.2019 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 82 % суддівської винагороди. З 15.07.2014 по 15.12.2019 позивач отримувала пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 10.02.2020 позивач звернулась до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки від 06.02.2020 № 06-23/231/20, виданої Господарським судом Чернігівської області. Протоколом від 04.03.2020 в перерахунку щомісячного грошового утримання суддям позивачу було відмовлено. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 (в редакції, що діяла на момент призначення позивачу довічного грошового утримання судді) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992). Відповідно, ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 (в редакції, що діяла на момент призначення позивачу довічного грошового утримання судді) для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Згідно із статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів одержаних органами Пенсійного фонду. Відповідно до статті 137 закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу з України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Частиною першою статті 116 Закону № 1402 передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 Закону України № 1402, має право подати заяву про відставку. Нормами статті 142 та пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 визначено право судді, який вийшов у відставку, зокрема, на щомісячне довічне грошове утримання. При цьому, частиною третьою статті 142 та абзацом другим пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді. Позивач не зверталась до Головного управління із заявою про зарахування стажу роботи з 17.07.1993 по 30.09.1995 на посаді начальника юридичного відділу реклами та інформації Акціонерного товариства «Сівер компанія» та з 02.10.1995 по 13.07.1998 на посаді юрисконсульта Чернігівської філії акціонерного товариства «Укрінбанк». Із наведеного слідує, що позивач помилково ототожнює стаж роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, із стажем роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування до стажу судді періодів роботи позивача з 17.07.1993 по 30.09.1995 на посаді начальника юридичного відділу реклами та інформації Акціонерного товариства «Сівер компанія» та з 02.10.1995 по 13.07.1998 на посаді юрисконсульта Чернігівської філії акціонерного товариства «Укрінбанк», а отже і відсутні підстави для перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90 % суддівської винагороди. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль