Постанова 4855 № 580/972/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/972/21 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) про визнання протиправними дій щодо зменшення стажа роботи на посаді судді з 24 років 3 місяців 3 днів до 17 років 8 місяців 13 днів та розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з 88% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% грошової винагороди працюючого судді, виходячи з 24 років стажа роботи на посаді судді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 25 лютого 2020 року №01-401/20 з урахуванням фактично виплачених сум, з 01 березня 2020 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо зменшення стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 24 років 3 місяців 3 днів до 17 років 8 місяців 13 днів та відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 58% до 50%. Зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, виходячи з 24 років стажа судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 58 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 25 лютого 2020 року №04-401/20, починаючи з 01 березня 2020 року, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зменшуючи відсоток суддівської винагороди відповідач фактично здійснив перепризначення довічного грошового утримання, чим порушив право позивача на отримання такого утримання у розмірі, визначеному на момент його призначення. Наголошує, що Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово зауважували, що зміна закону в частині відсоткового розміру утримання стосується призначення нового утримання, а не перерахунку раніше призначеного. Зауважує, що розмір його довічного грошового утримання 88% встановлений рішенням суду, яке є обов`язковим до виконання. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити. Зауважує, що доводи скарги є аналогічними тим, яким місцевим судом надана правова оцінка. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. До виходу у відставку позивач займав посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області. У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 25 лютого 2020 року №04-404/20. За результатами розгляду зазначеного звернення, відповідач відмовив у проведенні перерахунку. Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано здійснити такий перерахунок на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 25 лютого 2020 року №04-401/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 березня 2020 року. На виконання зазначеного рішення суду у грудні 2020 року відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання, зменшивши його з 88% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 88% суддівської винагороди. Листом від 11 лютого 2021 року ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило позивача, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 17 років 8 місяців 13 днів, а тому відповідно до положень пункта 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII довічне грошове утримання суддів у відставці становить 50% суддівської винагороди. Уважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50%, а також стажа роботи на посаді судді до 17 років 8 місяців 13 днів, позивач звернувся з даним позовом до суду. Постановляючи рішення про часткове задоволенні позову, суд виходив з того, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, а розмір суддівської винагороди по Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по чинному Закону, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом, який втратив чинність. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Також у цій правовій нормі зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон України №1402-VIII). Згідно із пунктом 2 розділа ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон України № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно із частиною 1 статті 142 Закону України №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, частиною 2 цієї правової норми закріплено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини третьої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4 та 5 цієї ж правової норми передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 цього розділа було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI (пункт 23). Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділа ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII. Відповідно до пункта 24 розділа ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 цього розділа встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункта 25 розділа ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні Суд наголосив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини 6 статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 підпункта 3.1 пункта 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 підпункта 2.2 пункта 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункта 25 розділа ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з 19 лютого 2020 року судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі саме положень Закону України №1402-VIII. Водночас, такий Закон передбачає проведення відповідного розрахунку, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Посилання позивача про порушення його права на отримання довічного грошового утримання у розмірі, визначеному на підставі положень Закону України № 2453-VI, колегія суддів уважає помилковим. Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року наголошує, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Як убачається зі змісту зазначеного Закону, розмір суддівської винагороди складався у тому числі із посадового оклада у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, у той час як Закон України №1402-VIII закріплює розмір посадового оклада для судді першої інстанції - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що новим Законом України №1402-VIII встановлено новий підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому всім суддям, незалежно від дати виходу у відставку, утримання підлягає розрахунку згідно із положеннями саме Закону України №1402-VIII. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що проведення розрахунку довічного грошового утримання суддям, які виходили у відставку до набрання чинності Законом України №1402-VIII, із застосуванням положень такого Закону, а також Закону України № 2453-VI призведе до того, що утримання таких суддів буде значно більшим за своїм розміром ніж те, яке зможуть отримати судді, які підуть у відставку за Законом України №1402-VIII. Посилання позивача на постанову Великої Палати від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18 та постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №401/3171/16-а колегія суддів до уваги не приймає. У наведених справах предметом оскарження були дії органа Пенсійного фонду щодо зменшення розміра пенсії у зв`язку з внесенням змін до законів, на підставі яких позивачам було призначено таку. Однак, у даній справі, прийнято новий Закон, а тому правові підстави для застосування положень старого Закону, який втратив чинність, відсутні. З аналогічних підстав колегія суддів не приймає посилання позивача на встановлення рішенням суду 88% довічного грошового утримання суддів у відставці, оскільки таке рішення приймалось за іншого нормативного регулювання спірних правовідносин. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька