Постанова 4852 № 280/2921/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2020 року м.Дніпросправа № 280/2921/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Меламеда Вадима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 280/2921/20 (суддя Прасов О.О.) за адміністративний позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просила: - визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії протиправною; - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії викладене в листах відповідача від 23.02.2020; - зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009р. на вказаний ним банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду; позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог за період з 07.10.2009р. по 29.10.2019р. залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.123 КАС України (далі - КАС України). Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія позивачу. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач має право на поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 - дати постановлення рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, яким були скасовані дискримінуючі положення законодавства щодо заборони виплати пенсії громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу представника позивача. У відзиві просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Вказує, що після прийняття та опублікування рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 та не відновлення позивачу пенсії, остання повинна була дізнатися про порушення свого права. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 07.10.2009р. по 29.10.2019р., суд першої інстанції виходив з того, що після прийняття та опублікування Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 та не відновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду. Тобто позов в частині зобов`язання провести поновлення виплати пенсії за цей період подано до суду з пропуском шестимісячного строку. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного. Аналіз положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками. Таким чином, положення ст.122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18. З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа в частині позовних вимог за період з 07.10.2009р. по 29.10.2019 -направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.311, ч.2 ст.312, п.4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Меламеда Вадима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 280/2921/20 - скасувати. Справу № 280/2921/20 направити для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 29 жовтня 2019 року. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскаржена не підлягає. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак