Постанова 4852 № 280/1864/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1864/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року (суддя Сіпака А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії позивачу; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу викладене в листі відповідача від 04.02.2020 та зобов`язати відповідача вчинити певні дії - провести поновлення виплати позивачу пенсії з 07.10.2009, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року позов задоволено частково. Суд вирішив визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при вирішенні питання про поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 22.03.2019 №591/03.10-36. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку з врахуванням позиції викладеної у рішенні суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Не погодившись з рішенням суду відповідачем подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що позивач не має законних підстав для поновлення пенсії, оскільки обов`язковою умовою для поновлення виплати пенсії є наявність у пенсійного органу пенсійної справи, проте пенсія позивачу не призначалась та на обліку у відповідача позивач не перебував. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , перед виїздом за кордон проживав за адресою: АДРЕСА_1 році виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Позивач через представника, який діє на підставі завіреної нотаріально довіреності 15.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії. До заяви було додано наступні документи: довіреність представника (оригінал); посвідчення особи від 09.09.1999 (засвідчена копія); ІПН; довідка про знаходження на пенсійному обліку (засвідчена копія); заява з реквізитами банку (оригінал); апостильована особиста заява про поновлення пенсії (оригінал). Також, позивач через представника, 16.03.2020 надіслав до відповідача додаткові документи для поновлення пенсії, а саме належним чином засвідчений лист УДМС в запорізькій області від 06.06.2020 №2301.2.4-1322/23.2-20. Рішенням від 04.02.2020 №0800-0205-8/1307 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило ОСОБА_1 у поновленні пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для її поновлення. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково прийшов до висновку, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. При цьому слід зауважити, що поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для відмови позивачу у поновленні виплати пенсії було те, що позивачем не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України, як це передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Судом першої інстанції вірно зазначено, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області допущено протиправну бездіяльність при вирішенні питання про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії, а рішення про відмову у поновленні пенсії є неправомірним. Доводи відповідача спростовуються наявною в матеріалах справи копією довідки про знаходження позивача на пенсійному обліку (а.с. 41). Вказані висновки доводами апеляційної скарги не спростовуються, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі складена 07 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш