LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/2739/20

від 15.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційні скарги Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 р. у справі № 160/2739/20 - залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2739/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі №160/2739/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 11 березня 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради в якому просив: - визнати бездіяльність Дніпровської міської ради (ДМР), що полягає у ненаданні позивачу відповіді на Клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019 р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного дому АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Дніпровську міську раду надати відповідь на клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019 р.); - зобов`язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення фактично встановленого більше 20 років тому назад металевого гаражу в межах прибудинкової території будинку орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Клопотання, поданого 25 квітня 2019 року до Дніпровською міської ради; - стягнути з Дніпровської міської ради матеріальні збитки у сумі: 56 (п`ятдесят шість) гривень - прямі збитки; 3 195 (три тисячі сто дев`яносто п`ять) гривень -непрямі збитки. - cтягнути з Дніпровської міської ради моральну шкоду у розмірі 142 680 (сто сорок дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень. - cтягнути з Дніпровської міської ради судовий збір у сумі 840, 80 гривень плюс 3, 00 гривні - комісійні банку. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю та ненаданням відповіді на запит позивача. Внаслідок такої протиправної бездіяльності відповідача, позивач поніс збитки у розмірі 56 гривень на проїзд транспортом загального користування через необхідність тричі звертатися до відповідача особисто, оскільки не отримував належних відповідей на попередні звернення та 695 грн. в якості непрямих збитків через витрачання власного часу на поїздки до відповідача для передачі своїх звернень. Також позивач вважаючи, що незаконні дії відповідача щодо демонтажу гаражів, які знаходяться поруч із гаражем позивача, несуть реальну загрозу власності позивача, то останній був вимушений замовити експертну оцінку власного гаражу, на що витратив 2500 грн. Позивач наголошує на тому, що зазнав моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем прав позивача через загострення набутих у минулому хвороб та через стресову ситуацію. Позивач вимушений був збільшити дози ліків, які приймає багато років. Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 142680 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 р. у справі № 160/2739/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради (ДМР), що полягає у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на Клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019 р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного дому АДРЕСА_1 . Зобов`язано Дніпровську міську раду розглянути клопотання від 25.04.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Судом встановлено, що позивач звернувся до Дніпровської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для побудови гаражу. Будь якої відповіді позивачу не надано. Листом Департаменту по роботі з активами повідомлено, про те, що генеральним планом забудови не передбачено будівництва на даній території. Дослідивши обставини по справі, суд дійшов висновку, що відсутність будь-якого рішення з приводу розгляду поданої позивачем заяви суперечить вимогам чинного законодавства та обумовило часткове задоволення позовних вимог. Відмова в решті позову обумовлена тим, що вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є передчасною та такою, що суперечить завданням адміністративного судочинства та є втручанням у внутрішню дискрецію суб`єкта владних повноважень. Відмова у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди, обумовлена тим, що фактичні витрати понесені позивачем за власної ініціативи, і у відповідача відсутній обов`язок їх відшкодовувати, щодо моральної шкоди, судом зазначено, що позивачем не доведено фактичне завдання моральних страждань протиправною бездіяльністю відповідача. Не погодившись з рішенням суду, Дніпровською міською радою подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 р. у справі № 160/2739/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що лист департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради і є відповіддю на заяву позивача, а отже відсутні підстави вважати що відповідачем допущено протиправна бездіяльність. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 р. у справі № 160/2739/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що всі витрати понесені позивачем вчинялись з метою захистити своє майно від незаконного знищення та з метою реалізувати своє право на отримання земельної ділянки передбачене чинним законодавством. Стрес який позивач відчував незаконними діями відповідача та постійними спробами відстояти своє права, призвів до погіршення самопочуття позивача та обумовив звернення вимог по відшкодуванню моральної шкоди. Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До судового засідання не з`явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені. З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез`явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Позивач в судовому засіданні свою визначену по справі позицію, підтримав Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 25.04.2019 року подав клопотання до Дніпровської міської ради, в якому просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Листом від 18.11.2019 року № 9/25-229 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив, що за матеріалами генерального плану не передбачають будівництво окремих об`єктів на зазначеній в зверненні території. У матеріалах справи відсутня будь-яке рішення Дніпровської міської ради стосовно клопотання позивача з питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 . Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо допущенної відповідачем бездіяльності з огляду на наступне. Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 - цього Кодексу. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 Земельного кодексу України). За вказаних обставин відповідач Дніпровська міська рада, є саме тим органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадянам у відповідності до вимог частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України. Посилання скаржника на лист Департаменту по роботі з активами, колегія суддів відхиляє, оскільки Департамент, хоча і є структурним органом Дніпровської міської ради, разом з тим не є тотожним за обсягом повноважень в розумінні приписів ст. 122 Земельного кодексу України. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає їх обґрунтованими, щодо встановлення факту допущення протиправної бездіяльності Дніпровською міською радою. Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За правилами ст.1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4). При цьому, зважаючи на характер спору, позивач не звільнений від обов`язку по доведенню позовних вимог про стягнення суми на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, в даному випадку позивачем під час судового розгляду даної справи заподіяння моральної шкоди з боку відповідача належним чином не доведено. Наведені позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі обставини не свідчать про наявність причинного зв`язку між порушенням звичайних життєвих зв`язків, погіршенням стану позивача і бездіяльністю відповідача, вини останнього в її заподіянні. Доводи позивача, щодо відсутності відповіді на заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, які позивачем сприйнято як негативний психологічний вплив, порушення звичайного душевного стану, що призвело до сильного та тривалого хвилювання, за відсутності певних, належних доказів, не може бути свідченням заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Також позивачем не визначено та не обґрунтовано, з чого позивач виходив, оцінюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди - 142 680,00 грн. Щодо понесення позивачем майнових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності прямого зв`язку між бездіяльністю міської ради та понесеними витратами на експертизу, оскільки жодних доказів на підтвердження даного взаємозв`язку позивачем ані до суду першої інстанцію ані до суду апеляційної інстанції не надано. Необхідність вжиття превентивних заходів щодо збереження належного йому майна не доведена належним чином ОСОБА_1 . За таким обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини по справі та надано вірну оцінку , з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, в межах доводів апеляційних скарги, підстав для скасування оскаржуваного рішень не вбачається. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 р. у справі № 160/2739/20 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 р. у справі № 160/2739/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»