Постанова 4850 № 200/12403/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року справа № 200/12403/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (повний текст складено 29 січня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/12403/19-а (суддя в 1 інстанції - Зеленов А.С.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № Ф-136878-47, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № Ф-136878-47, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 31 січня 2019 року ним, помилково, надано в електронному вигляді відповідачеві звіт форми №Д5 (річна) за 2018 рік, в якому, помилково, нарахував суму ЄСВ за 2018 рік у розмірі 9828,72грн. В кінці лютого 2019 року він, самостійно виявивши свою помилку, надав відповідачеві скасовуючий звіт (пустий) за 2018 рік, нарочно, у паперовому вигляді. Відповідач відмовив йому та не прийняв від нього скасовуючий звіт, посилаючись в усній формі на наказ Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року за № 435 про затвердження «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Порядок №435), який не передбачає надання скасовуючого звіту - Форма №Д5 (річна). 06 березня 2019 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-136878-47 з ЄСВ у сумі: 11357,41грн. Загальна сума боргу склала: 11357,41грн в. т.р.: 9828,72грн - борг з ЄСВ за 2018 року та 1528,69грн - борг з ЄСВ за 2014 року. 03 вересня 2019 року позивач сплатив суму боргу за 2014 рік, нараховану до дня виходу ним на пенсію за віком, у сумі 1529,00 грн про що повідомив відповідача. 09 жовтня 2019 року ним отримано від ГУ ДПС у Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2019 за № Ф-136878-47 у сумі 9828,41 грн. Позивач не погоджується із діями відповідача та з оскаржуваною вимогою. Вважає неправомірними дії Головного управління ДПС у Донецькій області стосовно невизнання звіту форма №Д5 (річна) за 2018 рік, помилково наданим, а оскаржувану вимогу вважає - протиправною та такою, шо підлягає скасуванню. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 200/12403/19-а позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № Ф-136878-47; стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області судовий збір в розмірі 384,20 грн. Не погодившись з таким рішенням, Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2019 року становила 9828,41 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № Ф-136878-47, згідно вимог чинного законодавства. Позивачем 11 лютого 2019 року було самостійно та добровільно задекларовано до сплати відповідні суми єдиного внеску. В свою чергу, відповідачем, на підставі норм чинного законодавства було винесено вимогу про сплату зазначеного боргу. Зазначене свідчить, що при прийнятті оскаржуваної вимоги відповідач діяв у спосіб та в порядку, визначеними законодавством. Законом № 2464 не передбачено скасування самостійно поданої платниками податків звітності та відповідних нарахувань на підставі такої звітності. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував позивач. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12 січня 2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за номером 2 227 000 0000 003675. З 12 січня 2006 року взятий на облік, як платник податків у Слов`янській ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області. Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_2 та довідки від 25 листопада 2014 року № 19960/05 позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 28 вересня 2014 року. Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 є платником єдиного податку. 31 січня 2019 року ОСОБА_1 надано в електронному вигляді відповідачеві звіт форми №Д5 (річна) за 2018 рік, яким нараховано суму ЄСВ за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн. 06 березня 2019 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-136878-47 з ЄСВ у сумі 11357,41 грн. Загальна сума боргу склала: 11357,41 грн в. т.р.: 9828,72грн - борг з ЄСВ за 2018 року та 1528,69грн - борг з ЄСВ за 2014 року. 03 вересня 2019 року позивач сплатив суму боргу за 2014 рік, нараховану до дня виходу ним на пенсію за віком, у сумі 1529,00 грн про що повідомив відповідача. Незважаючи на численні звернення позивача до відповідача, в яких він постійно звертає увагу контролюючого органу, що він є пенсіонером за віком ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу позивачу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року за № Ф-136878-47 у сумі 9828,41 грн. Позивач, не погоджуючись із податковою вимогою ГУ ДПС у Донецькій області від 07 жовтня 2019 року за № Ф-136878-47 звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція № 449), п. 5 якої передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Разом з тим, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно п.1.2 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Таким чином, оскільки позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 досягнув пенсійного віку у 2014 році та отримує пенсію за віком, то він звільнений від сплати єдиного внеску. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 805/2195/17-а. Та обставина, що позивачем подано відповідну звітність про нарахування єдиного внеску не є визначальною для прийняття вимоги про сплату недоїмки та застосування фінансових санкцій, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску, на думку суду, може бути підтверджена не шляхом подання звітності, а шляхом сплати коштів. В іншому випадку, дії податкового органу, а саме прийняття вимоги про сплату недоїмки, дають підстави визнати, що вони направлені на примусове в подальшому стягнення єдиного соціального внеску, що суперечить вищенаведеним приписам Закону № 2464-VІ та є порушенням прав позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог сторонами не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 200/12403/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 200/12403/19-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 21 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді І.Д. Компанієць Л.В. Ястребова