Постанова 4850 № 200/7978/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року справа №200/7978/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Сіваченка І.В., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №200/7978/20-а (головуючий І інстанції Мозгова Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових вимог про сплату боргу (недоїмки), - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 05.06.2019 року №Ф-13349-46 на суму 7518,47 грн.; від 04.07.2019 року №Ф-13349-46 на суму 6600,37 грн.; від 12.08.2019 року №Ф-13349-46 на суму 8436,45 грн.; від 04.09.2019 року №Ф-13349-46 на суму 7518,35 грн.; від 10.10.2019 року №Ф-13349-46 на суму 6600,25 грн.; від 20.11.2019 року №Ф-13349-46 на суму 8436,33 грн.; від 06.12.2019 року №Ф-13349-46 на суму 7518,23 грн.; від 15.01.2020 року №Ф-13349-46 на суму 6600,13 грн.; від 10.02.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,21 грн.; від 04.03.2020 року №Ф-13349-46 на суму 7397,59 грн.; від 14.04.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,57 грн. В обґрунтування позову зазначила, що спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки нею, як фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування (група 2), щоквартально (помісячно) сплачувався єдиний соціальний внесок. Також щорічно подавалися звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою та змістом, передбаченим додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування: за 2017 рік - 17.01.2018 року, за 2018 рік - 22.01.2019 року, за 2019 рік - 11.01.2020 року. Звіти подавались в електронному вигляді , до кожного з них в електронному кабінеті платника податків є квитанції про прийняття та перевірку цих документів, помилок у звітах не виявлено. 02.07.2019 року нею було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року №Ф-13349-46. З метою з`ясування виникнення у неї заборгованості представниками податкової інспекції було пояснено, що борг (недоїмка) виник по факту подання нею 17.01.2018 року щорічного звіту по сплаті ЄСВ за 2017 рік, де вона внаслідок помилкового проставляння відмітки у Переліку таблиць звіту подала таблицю 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями» замість потрібної таблиці «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування». Крім того, їй пояснили, що будь-які зміни до її звіту самостійно податкова інспекція внести не може, а новий звіт приймати відмовилися. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №200/7978/20-а позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Донецькій області від 05.06.2019 року №Ф-13349-46 на суму 7518,47 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Донецькій області від 04.07.2019 року №Ф-13349-46 на суму 6600,37 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Донецькій області від 12.08.2019 року №Ф-13349-46 на суму 8436,45 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 04.09.2019 року №Ф-13349-46 на суму 7518,35 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 10.10.2019 року №Ф-13349-46 на суму 6600,25 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 20.11.2019 року №Ф-13349-46 на суму 8436,33 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 06.12.2019 року №Ф-13349-46 на суму 7518,23 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 15.01.2020 року №Ф-13349-46 на суму 6600,13 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 10.02.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,21 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. 17.01.2018 року позивачем складено та подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (форма №Д5 (річна), у таблиці №1 якого самостійно позивачем визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок та нарахований ЄВ в розмірі 8448 грн (704 грн щомісячно) Вважає, що надала докази, які підтверджують сплату позивачем єдиного внеску в 2017 році в сумі 8448 грн, отже заборгованість у зазначеній сумі за 2017 рік у позивача відсутня. При цьому позивач не має можливості виправити помилки в звіті, оскільки самостійні виправлення будь яких помилок у поданому звіті для ФОП, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, законодавством не передбачено. Отже, вважає, що відсутній борг (недоїмка) за вимогами від 04.03.2020 року №Ф-13349-46 на суму 7397,59 грн, від 14.04.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,57 грн. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги позивача, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині задоволених позовних вимог та в задоволенні яких було відмовлено, які сторонами не оскаржуються. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач, ОСОБА_1 з 08.09.2011 року зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.23, том 1). 09.09.2011 року позивач взята на облік як платник податків за №36519, що підтверджується довідкою від 12.09.2011 року №886/10/29-114-10 (а.с.24, том 1). Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску ОСОБА_1 взята на облік в органі ПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя з 09.09.2011 року (а.с.25, том 1). З 01.01.2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку становить 20% (2 група), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с.26, том 1). 25.01.2017 року позивачем сформований та поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, форма №Д5 (річна) (а.с.83, том 1). Зі звіту вбачається, що в переліку таблиць звіту позивачем обрано таблицю №2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування», в результаті чого в картці платника податку по ЄСВ відображено нарахування по єдиному внеску у розмірі 3797,64 грн. (а.с.84, том 1). 17.01.2018 року позивачем сформований та поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, форма №Д5 (річна) (а.с.87, том 1). Зі звіту вбачається, що в переліку таблиць звіту позивачем обрано таблицю №1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями», в результаті чого в картці платника податку по ЄСВ відображено нарахування по єдиному внеску у розмірі 8448,00 грн. (а.с.88, том 1). 22.01.2019 року позивачем сформований та поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, форма №Д5 (річна) (а.с.94, том 1). Зі звіту вбачається, що в переліку таблиць звіту позивачем обрано таблицю №2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого в картці платника податку по ЄСВ відображено нарахування по єдиному внеску у розмірі 9828,72 грн. (а.с.95, том 1). 05.06.2019 року ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 7518,47 грн. (а.с.107, том 1). 04.07.2019 року ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 6600,37 грн. (а.с.108). 12.08.2019 року ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 8436,45 грн. (а.с.109, том 1). 04.09.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 7518,35 грн. (а.с.110, том 1). 10.10.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 6600,25 грн. (а.с.111, том 1). 20.11.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 8436,33 грн. (а.с.112, том 1). 06.12.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 7518,23 грн. (а.с.113, том 1). 15.01.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 6600,13 грн. (а.с.114, том 1). 10.02.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 8436,21 грн. (а.с.115, том 1). 04.03.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 7397,59 грн. (а.с.116, том 1). 14.04.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13349-46, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку у розмірі 8436,57 грн. (а.с.117, том 1). Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 15.06.2020 року у ВП № 62331990 відкрито виконавче провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1334946, яка видана 05.06.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області про сплату ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 7518,47 грн. (а.с.121, том 1). 02.07.2019 року, 23.10.2019 року позивач зверталась до начальника Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області із заявою, у якій просила зняти актуальність зі звіту по ЄСВ за 2017 рік, оскільки замість таблиці 2 нею подано таблицю 1 (а.с.123,124, том 1). 15.07.2020 року позивач звернулась зі скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року №Ф-13349/46 (а.с.125-141, том 1). Рішенням ДПС України від 05.08.2020 року скарга позивача залишена без розгляду (а.с.143-147, том 1). Матеріалами справи підтверджена заборгованість на суму 7397,59 грн. станом на 04.03.2020 року та на суму 8436,57 грн. станом на 14.04.2020 року з єдиного внеску (а.с.190, том 1). Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 року №Ф-13349-46 на суму 7397,59 грн., від 14.04.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,57 грн., виходив з того, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено з 13.02.2020 року на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020 року. Отже, станом на дату формування спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 року №Ф-13349-46 на суму 7397,59 грн., від 14.04.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,57 грн. у відповідача наявні правові підстави для формування вимог про сплату боргу, оскільки пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено з 13.02.2020 року. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 8.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). На підставі пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. В силу наведених вище положень пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, самостійно визначає для себе розмір єдиного внеску до сплати. Законом лише визначено мінімальну та максимальну щомісячну величину єдиного внеску. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 15.05.2018 №511) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (надалі - Порядок №435). Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №435 звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством; на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти; надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти. На підставі пункту 13 розділу ІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку. Відповідно до пункту 16 цього розділу, відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Як визначено пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова". Таким чином, фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, зобов`язана подати до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5, у якому самостійно визначити суму нарахованого єдиного внеску за звітний рік. При цьому страхувальник несе відповідальність за повноту та достовірність заповнення такого Звіту. Як свідчать матеріали справи позивач з 08.09.2011 року по 17.03.2020 року перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Маріупольське управління, Центральна ДПІ, як фізична особа - підприємець, тому на неї покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок. 17.01.2018 року позивачем складено та подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна), у Таблиці 1 якого (Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування фізичними особами - підприємцями) самостійно визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини у розмірі 38400,00 грн. та нарахований єдиний внесок у розмірі 8448,00 грн (22% від бази оподаткування) (704 грн. щомісячно) (а.с.87,88, том 1). 22.01.2019 року позивачем складено та подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна), у Таблиці 1 якого (Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) самостійно визначено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 44676 грн. та нарахований єдиний внесок у розмірі 9828,72 грн. (819,06 грн. щомісячно) (а.с.94,95, том 1), який сплачено у визначеному розмірі: квитанція від 16.02.2018 року в сумі 820 грн, від 12.03.2018 року в сумі 820 грн, від 13.04.2018 року в сумі 820 грн, від 13.05.2018 року в сумі 820 грн, від 13.06.2018 року в сумі 820 грн, від 11.07.2018 року в сумі 820 грн, від 15.08.2018 року в сумі 820 грн, від 12.09.2018 року в сумі 820 грн, від 16.10.2018 року в сумі 820 грн, від 15.11.2018 року в сумі 820 грн, від 17.12.2018 року в сумі 820 грн, від 11.01.2019 року в сумі 820 грн (а.с.53-64 том 1) 10.01.2020 року позивачем складено та подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5(річна), у Таблиці 1 якого (Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) самостійно визначено суму, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 50078,40 грн. та нарахований єдиний внесок у розмірі 11017,20 (918,10 грн. щомісячно), який сплачено у повному обсязі (а.с.65-76 том 1). Як свідчать дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом до лютого 2018 року у позивача була відсутня недоїмка по сплаті єдиного внеску. Згідно відомостей, що містяться в інтегрованій картці позивача за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) позивачем самостійно нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн. станом на 09.02.2018 року (а.с.184, том 1) Також матеріали справи свідчать, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок у розмірі 8448,00 грн (за 2017 рік): квитанція від 16.02.2017 року в сумі 704 грн, квитанція від 15.03.2017 року в розмірі 704 грн, квитанція від 12.04.2017 року в розмірі 704 грн, квитанція від 16.05.2017 року в сумі 704 грн, квитанція від 15.06.2017 року в сумі 704 грн, від 16.07.2017 року в сумі 704 грн, від 11.08.2017 року в сумі 704 грн, від 13.09.2017 року в сумі 704 грн, від 10.10.2017 року в сумі 704 грн, квитанція від 12.12.2017 року в сумі 704 грн, квитанція від 11.01.2018 року в сумі 704 грн (а.с.42-52 том 1) Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частиною другою статті 8 та статті 12 Закону №2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. На підставі пункту 1 частини другої статті 6, пункту 8 статті 9 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Як свідчать матеріали справи позивачем згідно наданих копій квитанцій своєчасно та в повному обсязі на відповідний рахунок сплачено єдиний соціальний внесок у повному обсязі, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 року №Ф-13349-46 на суму 7397,59 грн., від 14.04.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,57 грн. Тому зазначені вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, що обумовлює задоволення апеляційної скарги позивача. Таким чином, з урахуванням встановлених вище обставин суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про правомірність зазначених вимог про сплату боргу. Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пунктів 3,4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з ухваленням в цій частині постанови про їх задоволення. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 1261,20 грн. Крім того підлягає стягненню частина судового збору, сплачена за подання позову, яка не була стягнута судом першої інстанції у розмірі 159,50 грн , який підлягає компенсації на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №200/7978/20-а задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №200/7978/20-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування вимог від 04.03.2020 року №Ф-13349-46 на суму 7397,59 грн, від 14.04.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,57 грн. В цій частині прийняти постанову, якою визнати протиправними та скасувати вимоги від 04.03.2020 року №Ф-13349-46 на суму 7397,59 грн, від 14.04.2020 року №Ф-13349-46 на суму 8436,57 грн. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №200/7978/20-а залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) судові витрати по справі в розмірі 1420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн 70 коп. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 травня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді І.В. Сіваченко Л.В. Ястребова