Постанова 4850 № 200/14271/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року справа № 200/14271/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (повний текст складено 10 лютого 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/14271/19-а (суддя в 1 інстанції - Бабіч С.І.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування вимог,- В С Т А Н О В И В: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) відповідно до якого просив суд: визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо встановлення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 06.04.2018 року ознаки як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та скасувати ознаку фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-412934-46 на суму 7371,54 грн.; визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09 грудня 2019 року № Ф-412934-46 на суму 6453,48 грн.; визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15 січня 2020 року № Ф-412934-46 на суму 5535,42 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 19 листопада 2019 року була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-412934-46 на суму 7371,54 грн., яку було отримано 27 листопада 2019 року. 09 грудня 2019 року була винесена ще одна вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-412934-46 на суму 6453,48 грн., яку було отримано 12 грудня 2019 року. 18 січня 2020 року на її адресу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 січня 2020 року № Ф-412934-46. Відповідно до вказаної вимоги у неї є наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 5535,42 грн. Позивач зазначала, що має статус фізичної особи-підприємця, здійснює діяльність за кодом КВЕД 69.10 «Діяльність в сфері права», перебуваючи на спрощеній системі оподаткування сплачує всі, визначені законом податки, у тому числі єдиний внесок. Наголошувала, що єдиний внесок нараховано їй одночасно як фізичній особі-підприємцю, та як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокату), тобто, має місце подвійне оподаткування. Зазначає, що не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, вважає, що податковим органом безпідставно встановлено, як платнику єдиного внеску фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахуванні на цій підставі єдиного внеску. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 200/14271/19-а позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-412934-46 на суму 7371,54 грн.; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09 грудня 2019 року № Ф-412934-46 на суму 6453,48 грн.; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15 січня 2020 року № Ф-412934-46 на суму 5535,42 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок. Не погодившись з таким рішенням, Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку з 10 січня 2017 року як фізична особа - підприємець. З 06.04.2018 року зареєстрована за ознакою незалежної професійної діяльності (адвокат). Відповідач зазначає, що даний вид діяльності також підпадає під визначення платників єдиного внеску. Крім цього відповідач посилається на Закон України від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України № 2464), відповідно до якого платниками єдиного внеску є і фізичні особи - підприємці і особи, які провадять незалежну професійну діяльність. У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що оскаржувані вимоги повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець з 10.01.2017 року, що підтверджується відповідним витягом з вказаного реєстру. Основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за кодом КВЕД є 69.10 «Діяльність в сфері права», про що зазначено у витягу. Позивач перебуває на податковому обліку в Маріупольському управлінні ГУ ДФС у Донецькій області, про що також зазначено у витягу. 28 грудня 2016 року позивач отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 та з 10 січня 2017 року зареєстрована як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Відповідачем не оспорюються вищевказані обставини та той факт, що позивач значиться на обліку відповідача щодо сплати єдиного внеску і як фізична особа - підприємець, а після отримання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю ще і як самозайнята особа - адвокат. 19 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ф-412934-46 від 19.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 7371,54 грн. (арк.справи 10). 09 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ф-412934-46 від 09 грудня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 6453,48 грн. (арк.справи 37). 15 січня 2020 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ф-412934-46 від 15.01.2020 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 5535,42 грн. (арк.справи 78). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідач у даній справі є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року. Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями. Відповідно до п. 2 ч. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464). Колегія суддів зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений. Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідачем не заперечується той факт, що спірні вимоги винесені у відношенні позивача саме як до самозайнятої особи - адвоката. Даних щодо наявності недоїмки з єдиного внеску у позивача як фізичної особи - підприємця відповідачем до матеріалів справи не надано. Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно з пунктами 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Пунктом 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом. Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст.167 цього Кодексу. Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець, відповідно до вимог законодавства. Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець з 10.01.2017 року та здійснює діяльність за кодом 69.10 «Діяльність у сфері права». Крім того, позивач також одночасно є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 від 28.12.2016 року. Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою. Колегія суддів зазначає, що Закон № 2464 не визначає такого окремого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. У даних правовідносинах позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464. З огляду на викладене, нарахування єдиного внеску відповідачем позивачу і як фізичній особі - підприємцю і як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, є фактично, подвійним оподаткуванням, що є неприпустимим. Крім цього, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що позивач відповідає всім ознакам особи, що звільнена від обов`язків щодо сплати ЄСВ, відповідно до положень пункту 9-4 розділу 8 Закону № 2464, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, позивач була платником єдиного внеску, визначеним статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та перебувала на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту (м. Маріуполь Донецької області), визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Приймаючи до уваги наведене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 листопада 2019 року № Ф-412934-46 на суму 7371,54 грн., від 09 грудня 2019 року № Ф-412934-46 на суму 6453,48 грн. та від 15 січня 2020 року № Ф-412934-46 на суму 5535,42 грн. є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог сторонами не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 200/14271/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 200/14271/19-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 21 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді І.Д. Компанієць Л.В. Ястребова