Постанова 4850 № 200/4068/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року справа № 200/4068/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року (повний текст складено 06 липня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/4068/20-а (суддя в 1 інстанції Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач) про визнання дій Головного управління ДПС у Донецькій області щодо взяття ОСОБА_1 на облік платника податків, як самозайняту особу та виставлену вимогу № Ф-2054-50 від 10.03.2020 року протиправними, скасування вимоги № Ф-2054-50 від 10.03.2020 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 2149,80 грн. за період з 01.09.2019 року по 01.01.2020 року та зобов`язання видалити з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2020 року вона отримала вимогу № Ф-2054-50 від 10.03.2020 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 2149,80 грн. за період з 01.09.2019 року по 01.01.2020 року. З 09.09.2010 року вона перебуває на обліку у Бахмутській об`єднаній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області як фізична особа підприємець, видами діяльності є: 63.30.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, 93.05.0- надання інших індивідуальних послуг, а з 02.01.2013 року 69.10 діяльність у сфері права, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, 79.11 діяльність туристичних агентств, 96.09 надання інших індивідуальних послуг. Перебуваючи на обліку платника єдиного внеску одночасно, як фізична особа підприємець та як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а згідно закону звільнена як пенсіонер за віком від сплати єдиного внеску, вважає безпідставною вимогу № Ф-2054-50 від 10.03.2020 року про сплату боргу (недоїмки). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 200/4068/20-а позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2054-50 від 10.03.2020 року у розмірі 2149,80 грн.; визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо взяття ОСОБА_1 на облік як самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність; зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області видалити з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність; у задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що позивач повинна сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і як фізична особа-підприємець і як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Зазначено, що контролюючий орган не вносив до Державного реєстру інформацію стосовно позивача як особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, а лише обліковував позивача відповідно до пп. 4 п. 6.7 розділу VI Порядку № 1588. Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку у Бахмутській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Донецькій області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми № 34-ОПП від 07.11.2017 року (арк.справи 17). Колегією суддів встановлено, що з 08.09.2010 року позивач зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (арк.справи 21). Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №160714 позивач з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування. Видами господарської діяльності є: 63.30.0 консультування послуги з організації подорожувань, 74.11.1 адвокатська діяльність, 74.14.0 консультації з питань комерційної діяльності та управління, 93.05.0 надання інших індивідуальних послуг. Згідно заяви №7/3 13 від 02.01.2013 року внесено зміни до свідоцтва щодо видів діяльності: 69.10 діяльність у сфері права, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, 79.11 діяльність туристичних агентств, 96.09 надання інших індивідуальних послуг (арк.справи 18). Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , позивач є пенсіонером за віком (арк.справи 12). Колегією суддів встановлено, що 20.12.2018 року позивач звернулась із заявою до ДФС України, у якій просила надати письмову індивідуальну податкову консультацію (арк.справи 13). 28.11.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області надало письмову відповідь № 28314/10/05-99-33-06 (арк.справи 14-15). 10.03.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2024-50, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку станом на 29.02.2020 року у розмірі 2149,80 грн. (арк.справи 19). Відповідно до наданого розрахунку вимоги за позивачем значиться недоїмка з нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2149,80 грн. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. №508/26953 (надалі - Інструкція №449). Згідно пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. В силу ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Крім цього, приписами ч. 4 ст. 4 Закону №2464 визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком, довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 16.12.2005 року (арк.справи 12). Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі № 805/2195/17-а: ..відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують, відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. За висновком Верховного Суду, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, в силу ч. 1 - 3 ст. 10 Закону №2464, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, законодавством визначено обов`язкову умову для добровільної сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка є пенсіонером та отримує пенсію - укладення такою особою договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Нормою ч. 4 ст. 10 Закону №2464 визначено, що договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання. Матеріали справи не містять доказів укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім цього, за змістом норм Закону №2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. В силу ч. 4 ст. 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, у неї відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 року № Ф-2054-50 у розмірі 2149,80 грн., винесено відповідачем всупереч вимогам законодавства, тому враховуючи ч. 2 ст. 9 та п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині скасування спірної вимоги шляхом визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 року № Ф-2054-50 у розмірі 2149,80 грн. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо взяття ОСОБА_1 на облік платника податків, як самозайняту особу та виставлену вимогу № Ф-2054-50 від 10.03.2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 63.1 - 63.2 ст. 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Згідно з п. 63.5 ст. 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом. За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Облік самозайнятих осіб врегульовано нормами ст. 65 ПК України. Так, п. 65.1 65.5 ст. 65 ПК України визначено, що взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Відповідно до п. 65.4.4. ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті на облік самозайнятої особи, фізична особа може повторно подати документи для взяття на облік (п. 65.4 зазначеної статті). Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність). Дані про взяття на облік фізичної особи - підприємця передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Взяття на облік фізичної особи - підприємця підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що надсилається (видається) фізичній особі - підприємцю у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 65.5 ст. 65 ПК України). Аналіз наведених норм податкового законодавства дає суду змогу зробити висновок, що Податковим кодексом України встановлено обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, або у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. В той же час, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Колегією суддів встановлено, що з 08.09.2010 року позивач зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа підприємець (арк.справи 21). Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №160714, позивач з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування. Видами господарської діяльності є: 63.30.0 консультування послуги з організації подорожувань, 74.11.1 адвокатська діяльність, 74.14.0 консультації з питань комерційної діяльності та управління, 93.05.0 надання інших індивідуальних послуг. Згідно заяви №7/3 13 від 02.01.2013 року внесено зміни до свідоцтва щодо видів діяльності: 69.10 діяльність у сфері права, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, 79.11 діяльність туристичних агентств, 96.09 надання інших індивідуальних послуг (арк.справи 18). Відтак, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Згідно з п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який знаходився на спрощеній системі оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, який є нормативно-правовим актом у розумінні ч. 3 ст. 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до ч. 2 ст. 7 КАС України. Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (п. 2 розділу І Порядку № 1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п. 3 розділу І Порядку № 1162). Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (п. 3 розділу ІІ Порядку № 1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (п. 4 розділу ІІ Порядку № 1162). Колегією суддів встановлено, що позивач з 08.09.2010 року зареєстрована, як фізична особа - підприємець. Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п.1 розділу ІІІ Порядку №1162). Платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п. 2 розділу ІІІ Порядку №1162). Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 3 розділу ІІІ Порядку №1162). Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «платник не подав заяви для взяття на облік» Порядок №1162 не передбачає. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем до контролюючого органу була подана заява за формою № 1-ЄСВ. Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку № 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску. Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд приходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності. На підставі вище викладеного, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо взяття ОСОБА_1 на облік як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видалити з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Тобто, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно - технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ). Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб. З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (п. 1 розділу ІІІ Положення № 10-1). Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (п. 2 розділу ІІІ Положення № 10-1). До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. З встановлених обставин справи вбачається, що саме на підставі поданої інформації податковим органом до пенсійного Фонду позивача включено до вказаного Реєстру. Як зазначалося вище, системний аналіз норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що для достатнього та належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області видалити з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 200/4068/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 200/4068/20-а залишити без змін. Повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді І.Д. Компанієць Л.В. Ястребова