Постанова 4857 № 300/993/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/993/19 пров. № А/857/2973/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання - Кітраль Х. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 300/993/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- суддя в 1-й інстанції Тимощук О. Л., час ухвалення рішення 29.01.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 29.01.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року на суму 20029,90 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року про сплату боргу (недоїмки), в частині нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, у розмірі 17572,72 грн. Скасовано вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року про сплату боргу (недоїмки) у частині нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, у розмірі 17 572,72 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволення позову, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позову прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню в цій частині, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розмежовує зайнятість у сфері провадження господарської діяльності та у сфері самостійного забезпечення роботою суб`єкта провадження незалежної професійної діяльності. Із приписів вказаного закону вбачається, що законодавець ставить у залежність саме форму здійснення діяльності при визначенні кола суб`єктів-платників єдиного внеску. Тому особа, яка є суб`єктом господарської діяльності, та особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську, є платником єдиного соціального внеску в двох випадках, і відповідно до ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язана своєчасно обрахувати та сплатити такий внесок. Оскільки позивачем допущено заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за здійснення підприємницької діяльності як фізична-особа підприємець та у зв`язку з провадженням діяльності як самозайнята особа в загальному розмірі 20029,90 грн, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року є правомірною. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що чинним законодавством не передбачено взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений відповідним законом і підзаконними нормативно-правовими актами. Оскільки ОСОБА_2 з 16 січня 2017 року перебуває на обліку у відповідача лише як платник єдиного внеску, тому контролюючий орган безпідставно встановив йому як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі суму єдиного внеску. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Представник відповідача Бондар О. М. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові повністю. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 16 січня 2017 року взятий на облік в Коломийській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник єдиного внеску. З 09 лютого 2017 року позивач зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів діяльності позивача за КВЕД є 69.10 «Діяльність у сфері права» (а.с.33). Також судом встановлено, що ОСОБА_2 як фізична особа - підприємець сплатив єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік на суму 8448 грн, та за 2018 рік на суму 7374,54 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 за 2017 рік від 08 лютого 2018 року та за 2018 рік від 08 лютого 2019 року (а.с.26-29), копіями квитанцій №0.0.1167169488.1 від 23 жовтня 2018 року та №0.0.957013053.1 від 06 лютого 2018 року (а.с.31-32). Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 станом на 11 лютого 2019 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати Єдиного внеску у розмірі 20029,90 грн (а.с.48). У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, контролюючим органом 11 лютого 2019 року сформовано та направлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 на суму 20029,90 грн (а.с.16). Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, тому відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску - фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок. Оскільки контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу єдиний внесок як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, в розмірі 17572,72 грн, тому податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 на вказану суму є протиправною та підлягає скасуванню. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України. Згідно з п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску. Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. П. 65.2 ст. 65 ПК України передбачає, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Відповідно до п.65.3 ст.65 ПК України для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання. Згідно з п.178.1 ст.178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. П.178.2 ст.78 ПК України передбачає, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 цього Кодексу. У свою чергу, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.3 цієї ж частини статті Закону застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. П.2 ч.1 ст.7 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Водночас, згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. П.4,5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачають, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч.2 ст.5 Закону). Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок №1162). Порядок №1162 поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у п.1,4,5 та 5-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п.3 розд. І Порядку № 1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (п.4 розд. ІІ Порядку №1162). Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п.1 розд. ІІІ Порядку №1162). Платники єдиного внеску, зазначені у п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п.2 розд. ІІІ Порядку № 1162). Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п.3 розд. ІІІ Порядку №1162). Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз.2 ч.3 ст.16 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Згідно з абз.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до абз.3 ч.2 ст.20 цього ж Закону відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами. Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18 червня 2014 року. З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (п.1 розд. ІІІ Положення №10-1). Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п.2 розд. ІІІ Положення №10-1). За змістом п.2 розд. ІV Положення №10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435. П.16 розд. ІV Порядку №435 передбачає, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5). Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року на суму 20029,90 грн, оскільки вважає, що контролюючий орган нарахував йому суму єдиного внеску двічі як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Тобто, у цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме: як фізичною особою-підприємцем та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД. При цьому суд першої інстанції встановив, що позивач як фізична особа-підприємець із 16 січня 2017 року перебуває на обліку у відповідача як платник єдиного внеску, що підтверджується копією Повідомлення про взяття на обік платника єдиного податку форми № 2-ЄСВ № 1709088000001 (а.с.36). Водночас застосовані судом у цій справі норми права свідчать про те, що фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку №1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій контролюючого органу щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 520/3939/19. Як вбачається з матеріалів справи за 2017 рік позивачу як фізичній особі-підприємцю нараховано єдиний соціальний внесок на суму 8448 грн (а.с.27), за 2018 рік 9828,72 грн (а.с.29 зворот). Однак згідно з копією квитанції №0.0.1167169488.1 від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець сплатив єдиний соціальний внесок за 2018 рік лише у розмірі 7371,54 грн (а.с.31). Тобто, розмір недоплати єдиного внеску за 2018 рік становить 2457,18 грн. У той же час, контролюючим органом нараховано позивачу також єдиний внесок за здійснення незалежної професійної діяльності на загальну суму 17572,72 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника (ІКП) за кодом бюджетної класифікації 71040000 станом на 11 лютого 2019 року. Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року включає суму єдиного внеску, яка нарахована позивачу за здійснення незалежної професійної діяльності у розмірі 17572,72 грн, а також суму недоплати єдиного внеску у розмірі 2457,18 грн, яку ОСОБА_2 повинен був сплатити як фізична особа-підприємець. Згідно із платіжним дорученням №Р460809751 від 14 лютого 2019 року позивачем сплачено 4000 грн єдиного внеску, що також підтверджується витягом з інтегрованої картки платника. Тобто, сума заборгованості з єдиного внеску, яку позивач повинен був сплатити як фізична особа-підприємець, погашена ним у повному обсязі. Враховуючи протиправність нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, у розмірі 17572,72 грн, вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року у цій частині підлягає скасуванню. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року у частині вимоги сплатити 17572,72 грн (20029,90 грн - 2457,18 грн), оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування позивачу єдиного внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 300/993/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 09 липня 2020 року.