Постанова 4850 № 200/1893/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року справа №200/1893/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Череповський Є.В.) від 27 березня 2020 року (повний текст складено 01 квітня 2020 року у м.Слов`янську) по справі №200/1893/20-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ765/549/АВ/ТД-ФС від 17.12.2019 року, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ765/549/АВ/ТД-ФС від 17.12.2019 року про накладення штрафу в розмірі 125 190,00 грн.. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову №ДЦ765/549/АВ/ТД-ФС від 17.12.2019 року про накладення штрафу в розмірі 125 190,00 грн.. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що перевірка позивачки була проведена ним у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N

823. Згідно вимог Постанови №509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці. Відповідач вважає, що оскільки актом інспекційного відвідування від 07.11.2019 року № ДЦ765/549/АВ було встановлено порушення позивачкою вимог ст.21,24 КЗпП України, то ним правомірно було прийнято спірне рішення про накладення штрафу. Відповідач також вважає, що суд першої інстанції позбавив його права щодо надання доказів, у зв`язку із не задоволеним клопотанням про відкладення розгляду справи. На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просила розгляд справи проводити за її відсутністю. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачка є фізичною особою - підприємцем. На підставі наказу ГУ Держпраці у Донецькій області № 1640 від 05.11.2019 року та направлення на проведення інспекційного відвідування № 1027/04.1/15-08 від 05.11.2019 року, посадовими особами відповідача здійснено інспекційне відвідування об`єктів, де здійснює господарську діяльність позивачка, за результатами якого складено акт від 07.11.2019 року № ДЦ765/549/АВ та 17.12.2019 року прийнято постанову № ДЦ 765/549/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 125 190 грн. за порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП. Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року №8 Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N 823 (далі Порядок №823), згідно пунктів 19, 20 якого за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. У відповідності до пункту 26 Порядку №823 у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженою ним особою від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів з дня, що настає за днем відправлення об`єкту відвідування, підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.11.2019 року по 07.11.2019 року відповідачем проведено інспекційне відвідування позивачки за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт від 07.11.2019 року, яким встановлено порушення вимог ст.21,24 КЗпП України, Порядку №413, а саме: ОСОБА_2 06.11.2019 року виконувала трудові функції, які притамані професії продавець продовольчих товарів відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск 65 «Торгівля та громадське харчування», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України 30.11.1999 року №918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України, без належного оформлення трудових відносин та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ. Актом від 07.11.2019 року встановлено, що на підставі заяви гр. ОСОБА_2 від 06.11.2019 року щодо прийняття її на роботу на посаду продавця продовольчих товарів з 07.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 видано наказ від 05.11.2019 року №2-пр про прийняття ОСОБА_2 на посаду продавця продовольчих товарів. Згідно п.2 наказу ФОП ОСОБА_1 від 05.11.2019 року №2-пр вирішено оформити трудовий договір з 07.11.2019 року. Згідно з квитанцією №2, яку надано ФОП ОСОБА_1 . ГУ ДПС у Донецькій області (Центральний р-н м.Маріуполь) 06.11.2019 року о 17-:10 прийнято повідомлення про прийняття працівника на роботу, реєстраційний номер 9260568231. Відповідно до графи «Дата початок роботи» повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) зазначено 06.11.2019 року. Відповідно до пояснень від 07.11.2019 року ОСОБА_1 на торгових об`єктах знаходились працівники, зокрема ОСОБА_2 , вона також зазначила, що (далі на мові оригіналу) «Подавая уведомление на ОСОБА_2 машинально ошиблась в дате. Дата ее принятия на работу 07.11.2019 год». Відповідно до пояснень, наданих на другий день інспекційного відвідування особисто ОСОБА_2 та підписаних зазначеною особою, вона працює на посаді продавця продовольчих товарів з 06.11.2019 року. Факт виконання трудової функції ОСОБА_2 зафіксовано відео засобами у перший день інспекційного відвідування - 06.11.2019 року. Отже, документи, які перелічені вище щодо оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 містять суперечливу інформацію. Інспектора праці критично ставляться до наданих документів та достовірності наведених в них відомостей. Не погоджуючись з висновками Акту від 07.11.2019 року позивачкою на адресу відповідача спрямовані зауваження до акту від 07.11.2019 року в яких викладені заперечення щодо висновків про порушення норм КЗпП. Листом від 27.11.2019 року №04.1-11-8/8916/19 відповідач повідомив позивачку про те, що у зв`язку з її відмовою від підписання Акту від 07.11.2019 року у неї не виникає права на надання зауважень до акту інспекційного відвідування. Про те, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відмови позивачки від підписання акту. На сторінці 9 акту інспекційного відвідування від 07.11.2019 року № ДЦ765/549/АВ відсутня відмітка про відмову позивачки від підписання акту чи неможливості особистого вручення. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року N 509 (далі - Порядок N 509). Згідно пункту 2 Порядку №509 (в редакції, чинної у спірний період) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). За приписами наведеної норми однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади. Згідно пункту 3 Порядку N 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання наведених вище вимог. Наведені докази не були надані відповідачем і під час апеляційного провадження. Щодо встановленого порушення позивачкою вимог ст.21,24 КЗпП України колегія суддів вважає, що наданими позивачкою доказами, а саме: заявою в ОСОБА_2 від 05.11.2019р., наказом позивачки від 05.11.2019р. №2-пр про прийняття ОСОБА_2 на роботу, повідомленням про прийняття працівника на роботу 06.11.2019р., спростовується встановлений актом факт допуску ОСОБА_2 06.11.2019р до роботи без оформлення трудового договору . Колегія суддів вважає, що наявність в наданих позивачем документах суперечливої інформації, за відсутності беззаперечних доказів порушення позивачем вимог ст.21,24 КЗпП України, не є підставою для притягнення позивача до відповідальності. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому вимоги позивачки про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ765/549/АВ/ТД-ФС від 17.12.2019 року про накладення штрафу в розмірі 125 190,00 грн. підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у справі щодо оскарження рішення про накладення штрафу, суд перевіряє його на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Установлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерію може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідного акту, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача. Водночас, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції Порядку №509 без урахування змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N

823. Однак викладене, на думку колегії суддів, не є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року по справі №200/1893/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року по справі №200/1893/20-а - залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 20 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 20 жовтня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко