Постанова 4852 № 160/12649/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12649/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (суддя суду 1 інстанції Горбалінський В.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РА ТРАНС» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «РА ТРАНС» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить: - визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2907/1857/АВ/ТД-ФС/586 від 27.11.2019 року, якою на ТОВ «РА ТРАНС» накладено штраф у розмірі 751 140,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскаржувана постанова винесена на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманими фізичними особами. Позивач зазначає, що чинне законодавство України не наділяє органи Держпраці України повноваженнями аналізувати зміст цивільно-правового договору, а також визнавати цивільно-правові договори трудовими угодами. Оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин, оскаржувана постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною та підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2907/1857/АВ/ТД-ФС/586 від 27.11.2019 року, якою на ТОВ «РА ТРАНС» накладено штраф у розмірі 751140,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів. Крім того, судом першої інстанції вказано, що чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання. В апеляційній скарзі Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ТОВ «РА ТРАНС» у 2018 - 2019 роках укладено 6 (типових) договорів цивільно-правового характеру. Предметом вищезазначених укладених договорів ТОВ «РА ТРАНС» з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Укладеними договорами між Замовником та Виконавцями, на Виконавців покладено виконання обов`язків охоронника та прибиральника. Об`єм робіт зазначених до виконання у договорах не визначено. Згідно договорів Замовник забезпечує Виконавців усім необхідним для надання послуг, разом з тим на виконавців покладено матеріальну відповідальність та передбачено виконання роботи постійного характеру. Тобто, Замовником контролюється процес виконання зазначених у договорах робіт Виконавців. В Актах зазначено перелік послуг до виконання, проте не зазначено які саме послуги з перелічених в Акті були виконані громадянами у відповідному місяці. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що укладені між позивачем та фізичними особами цивільно-правові договори за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Вказує, що у даному випадку цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено колегією суддів, посадовими особами відповідача з 09.10.2019 року по 23.10.2019 року проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «РА ТРАНС». За наслідками інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ДН2907/1857/АВ від 23.10.2019 року, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). 27.11.2019 року на підставі акту № ДН2907/1857/АВ від 23.10.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем прийнято постанову № ДН2907/1857/АВ/ТД-ФС/586 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «РА ТРАНС» штрафу у розмірі 751140,00 грн. Оскаржувана постанова винесена з підстав того, що директором ТОВ «РА ТРАНС» допущено до роботи 6 працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, що порушує вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування. Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці. Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення). В даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці. Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі -Порядок №295). Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Відповідно до п. 19 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Згідно з п. 20 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Відповідно до п. 21 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. У відповідності до п. 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Згідно з п. 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк, заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 823). Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, колегією суддів враховує, що згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положеннями ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Як встановлено колегією суддів, між позивачем (замовник) та громадянами України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (Виконавцями послуг), було укладено договори про надання послуг. За умовами договорів фізичні особи - Виконавці зобов`язувались виконати на користь Замовника певні роботи, обумовлені договором за визначену винагороду. При цьому Виконавець надавав послуги на свій ризик. Конкретні роботи визначено у відповідному пункті кожного договору (п. 1.1 - Договорів). У договорах зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку (п. 1.2. - Договорів). Оплата за зазначеними договорами здійснювалась за відповідний обсяг наданих послуг на підставі актів виконаних робіт.(п. 4.1. 4.2. Договорів). Відповідно до п. 5.1. розділу 5 договорів «Відповідальність сторін за порушення договору» у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Відповідно до п. 8.1. розділу 8 договорів «Дія договору» терміни дії зазначених договорів встановлений у кожному з договорів. Колегією суддів також встановлено, що Товариство за вказаних осіб сплачувало податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір. Відтак, у цьому випадку цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Між виконавцями та позивачем регулярно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів під час інспектування, які б підтверджували, що вищезазначені договори, є трудовими договорами. Крім того, чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.10.2019 року у справі №160/8664/18. Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності та встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях відповідача порушень щодо притягнення позивача до відповідальності та доведеності неправомірності оскаржуваної постанови відповідача. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров