Постанова 4855 № 826/9028/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9028/17 Головуючий у І інстанції - Костенко Д.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив: 1) визнати протиправною відмову Уповноваженої особи щодо не включення Позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у банку за рахунок Фонду; 3) зобов`язати Фонд включити Позивача до загального реєстру вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що є вкладником банку і на нього поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантії відшкодування коштів за вкладом згідно з договором про відкриття рахунку від 16.09.2014. Стверджує, що він не підпадає під жодну з умов, визначених у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", коли Фонд не відшкодовує кошти, а також про відсутність правових підстав для визнання вказаного договору нікчемним. Вважає, що всупереч ст.ст. 26, 27 цього Закону Відповідач не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни і доповнення до загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про збільшення ОСОБА_1 розрахункової суми та суми до виплати на 180013,80 грн. (сто вісімдесят тисяч тринадцять гривень 80 коп.). Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову в іншій частині. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити Позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Свої вимоги обґрунтовує тим, що фактично кошти на рахунок Позивача були переведені від юридичної особи, не є власними коштами Позивача, що на думку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вказує на наміри юридичної особи власника великого рахунку отримати кошти при ліквідації банку не в порядку черговості у банку, а за рахунок коштів Фонду, замість отримання котів за рахунок реалізації майна банку, як кредитора сьомої черги. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 вересня 2014 р. між ПАТ "Банк Камбіо" і Позивачем укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті (а.с. 17). Згідно з копією платіжного доручення від 17.09.2014 № 2514 (а.с. 19) на рахунок Позивача № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 180000 грн. з рахунку ТОВ "Донтем" (код ЄДРПОУ 38144072) р/р № НОМЕР_2 з призначенням: "Зворотня фінансова допомога згідно договору № 17/09-1 від 17.09.2014 р. Без ПДВ". У справі наявна копія договору № 17/09-1 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 17.09.2014, укладеного між ТОВ "Донбаселектромонтаж" (код ЄДРПОУ 38144072) (Позикодавець) і Позивачем (Позичальник), яким передбачено передачу Позикодавцем Позичальнику у власність грошових коштів у сумі 180000 грн. та повернення останнім одержаної суму позики до 22.09.2017 (а.с. 18). Із 05.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо" згідно з постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 04.12.2014 № 782 і рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04.12.2014 №

140. Уповноваженою особою призначено ОСОБА_2 . Із 02.03.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" згідно з постановою Правління НБУ від 27.02.2015 № 144 і рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №

46. Уповноваженою особою призначено ОСОБА_3 . Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14.02.2019 № 350 продовжено строк здійснення процедури ліквідації до 01.03.2020 включно. Згідно з рішенням Виконавчою дирекції Фонду від 29.03.2018 № 900 Уповноваженою особою призначено ОСОБА_4 на строк з 30.03.2018 до 01.03.2019 включно. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2019 № 1863 Уповноваженою особою призначено ОСОБА_5 . Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.02.2020 № 387 відкликано повно-важення ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо", делеговані ОСОБА_5 визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" здійснюються Фондом безпосередньо. Згідно з витягом з додатку № 1.2 "Доповнення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Камбіо", м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10" до вказаного Доповнення включена інформація про Позивача, загальна гарантована сума - 180013,80 грн., номер рядка у файлі Z - 7881 (а.с. 37). Копія листа Уповноваженої особи від 05.08.2016 № 01/2159 про винесення на розгляд Виконавчої дирекції Фонду питання щодо зняття обмежень щодо виплат вкладникам ПАТ "Банк Камбіо" та включення до Переліку вкладників банку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, що зазначені в додатках №1.2-2.2, підтверджує подання Уповноваженої особою додаткової інформації про Позивача до Фонду (а.с. 38-42). Згідно з витягом із Доповнення до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 22.09.2016 № 1912, до вказаного реєстру включена інформація про Позивача, сума до виплати - 180013,80 грн., ідентифікатор вкладника в програмному комплексі Фонду - 7881 (а.с. 54). Отже, судом першої інстанції встановлено, що Позивача було включено до Переліку вкладників та до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування. 04 жовтня 2016 р. Позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою, в якій просив виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом у банку (а.с. 20). Позивач зазначив, що відповідь від Уповноваженої особи він не отримав. Доказів протилежного Відповідачами не надано. 25 жовтня 2016 р. Позивач звернувся до Фонду із заявою, в якій просив виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом у банку (а.с. 21). Листом Фонду від 10.01.2017 № 30-036-503/17 повідомлено Позивача про те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_6 в ПАТ "Банк Камбіо" визначені речовим доказом відповідно до ст. 100 КПК України (а.с. 22). Водночас, з матеріалів адміністративної справи не вбачається жодного відношення ОСОБА_6 до коштів, розміщених на рахунку Позивача. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у справі № 761/44571/16-к (провадження № 1-кс/761/27244/2016) накладено арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ "Банк Камбіо" на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, у т.ч. на рахунку Позивача НОМЕР_1 . Цією ухвалою судом заборонено посадовим особам ПАТ "Банк Камбіо", а також будь-яким іншим особам відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти, на які накладено арешт. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23.07.2018 (справа № 11-cc/796/2641/2018). Листом Фонду від 25.09.2017 № 30-036-19399/17 повідомлено Позивача про те, що кошти на банківському рахунку Позивача у ПАТ "Банк Камбіо" визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, а їх виплата можлива лише після прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальному провадженні (а.с. 77). Крім того, наказом Уповноваженої особи від 07.06.2018 № 81 "Про визнання правочинів нікчемними" (а.с. 78) затверджено акт від 06.06.2018 Комісії з додаткової перевірки правочинів вкладників ПАТ "Банк Камбіо", зазначених в Додатку № 1 до цього наказу, яким визнано нікчемними правочини, зазначені в вищевказаному Акті, а також застосовано наслідки нікчемності правочинів. Згідно з копією витягу із Додатку № 1 до наказу від 07.06.2018 № 81 до нього включено інформацію про Позивача (а.с. 76). Копія листа Уповноваженої особи від 07.06.2018 № 01/700 підтверджує надіслання Фонду копій наказу Уповноваженої особи від 07.06.2018 № 81 та акту Комісії з додаткової перевірки правочинів від 06.06.2018 р. (а.с. 77). Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2018 у справі № 761/38501/18, електронний примірник якої наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78679935), скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016, на майно Позивача - грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в банківській установі ПАТ "Банк Камбіо", скасувавши заборону відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти. Листом Уповноваженої особи від 25.01.2019 № 01/81-1 "Щодо розгляду питання про внесення змін та доповнень до Переліку вкладників ПАТ "Банк Камбіо" вкладників, щодо яких вносяться зміни та доповнення, розподілено на декілька груп, зокрема до 4-ї групи віднесено вкладників - 196 осіб, які виключаються з Переліку вкладників ПАТ "Банк Кам-біо", оскільки загальна гарантована сума відповідає сумі нікчемного правочину з урахуванням нарахованих процентів <...> та за якими Фонд не здійснював виплат відшкодування коштів (додаток № 4). Згідно з витягом із Змін та доповнень до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щодо Позивача внесено інформацію про зменшення розрахункової суми на 180013,80 грн., сума до виплати - 0,00 грн. Отже, на час розгляду справи Позивача виключено з Переліку вкладників, а до загального Реєстру внесено інформацію про зменшення суми відшкодування Позивачу коштів за вкладом до 0,00 грн. Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції дійшов висновку про те що, з метою ефективного і повного захисту та поновлення порушеного права Позивача на отримання гарантованого відшкодування коштів за вкладом, з урахуванням того, що усі повноваження ліквідатора Банку належать Фонду, наявні підстави для зобов`язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб збільшити розрахункову суму відшкодування та суму до виплати на 180013,80 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до частини 1статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Визначення вкладника та вкладу надано в частині першій статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до яких: вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (пункт 3); вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4). Як було вірно встановлено судом першої інстанції, Позивачу на підставі договору банківського рахунку відкрито у Банку поточний рахунок, на який зараховано 180000 грн., тому Позивач вважається вкладником цього Банку, на якого поширюються гарантії відшкодування коштів за вкладом. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Відповідно до Закону № 4452 Фонд формує загальний реєстр вкладників на підставі переліку вкладників або додаткової інформації, отриманих від Уповноваженої особи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, інформація про Позивача, як вкладника ПАТ "Банк Камбіо", який має право на відшкодування коштів за вкладом, була внесена до Переліку вкладників та до загального Реєстру, але в подальшому Позивача виключено із зазначеного Переліку та зменшено в загальному Реєстрі суму до виплати до 0,00 грн. Оцінюючи правомірність вказаних дій, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону № 4452 гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону № 4452, зокрема п. 11 встановлено, що Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду. Факт накладення арешту на кошти Позивача на рахунку ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у справі № 761/44571/16-к свідчить про наявність законних підстав не проводити відшкодування Позивачу коштів за вкладом. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, дана обставина не доводить правомірність не включення Позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом та/або наявності підстав для виключення Позивача із вказаного переліку, адже норма п. 11 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452 передбачає заборону саме відшкодування Фондом коштів за вкладом на рахунку, на який накладено арешт, а не випадки, коли особа не підлягає включенню до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, та до загального реєстру. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.10.2019 у справі № 826/5959/16. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2018 у справі № 761/38501/18 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016, на майно Позивача - грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , скасувавши заборону відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти. Таким чином, колегія суддів зазначає, що підстави, передбачені п. 11 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452 для не виплати Позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, перестали існувати. Підстави нікчемності правочинів (у т.ч. договорів) неплатоспроможного банку визначені у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452, а також у ч. 3 ст. 36 цього Закону. Як зазначено в наказі Уповноваженої особи 07.06.2018 № 81, підставою нікчемності правочинів, вказаних у Акті від 06.06.2018, є п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452. В обґрунтування такого рішення, зазначено про те, що юридичні особи шляхом укладення правочинів, за якими фізичним особам перераховано кошти в межах гарантованої до відшкодуванням Фондом суми, отримали переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку, адже згідно з нормами чинного законодавства України умовою договорів поворотної фінансової допомоги та позики, що слугували підставою для перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб (відповідно до призначення платежів), передбачено повернення такої ж суми грошових коштів (а.с. 78). Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 44527 правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 № 826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним, з чим погоджується колегія суддів. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, та договорами з відповідними клієнтами Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону № 4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до Позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений Позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48). Проте, Відповідачі не надали до суду доказів того, що вклад Позивача був розміщений у ПАТ "Банк Камбіо" на підставі укладеного з цим Банком правочину (у т.ч. договіру), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Водночас, з укладеного між Позивачем і Банком договору від 16.09.2014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті вбачається, що він таких умов не містить. Транзакція (операція) з перерахування коштів з рахунку ТОВ "Донтем" на рахунок Позивача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 № 826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та Позивачем, тому посилання Відповідачів на нікчемність цього правочину відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, або правомірність виключення інформації про Позивача із такого переліку. Відповідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.04.2019 у справі № 822/6076/15, положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Водночас, як вбачається із встановлених обставин справи, договір банківського рахунку укладений, а грошові кошти в сумі 180000 грн. зараховані на поточний рахунок Позивача, до запровадження тимчасової адміністрації банку (05.12.2014 року), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону № 4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Отже, судом першої інстанції не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського вкладу чи зарахування на них коштів, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність цих правочинів. Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, Відповідачі мали законні підстави не виплачувати Позивачу відшкодування у період чинності арешту на кошти Позивача на його рахунку, накладеного рішенням суду, з чим погоджується колегія суддів. Проте, колегія суддів зазначає, що виключення Позивача з Переліку вкладників та зменшення суми виплати у загальному Реєстрі внаслідок прийняття рішення про нікчемність правочину, правомірність чого перед судом не доведена, є неправомірним і таким, що порушує право Позивача на отримання гарантованого відшкодування. Крім того, колегія суддів зазначає, що Позивач не виключався із загального Реєстру, а стосовно нього була зменшена розрахункова сума, в результаті чого сума до виплати склала 0,00 грн. Щодо вимоги Позивача про визнання протиправною відмови Уповноваженої особи щодо не включення його до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки фактів такої відмови Позивачем не зазначено, оскільки лист Фонду від 10.01.2017 № 30-036-503/17 не є рішенням Уповноваженої особи про відмову у включенні Позивача до Переліку вкладників, з чим погоджується колегія суддів. Щодо вимоги про зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у банку за рахунок Фонду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки з 21.02.2020 року повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо" здійснюються Фондом, а не Уповноваженою особою, у зв`язку з чим з метою ефективного і повного захисту та поновлення порушеного права Позивача на отримання гарантованого відшкодування коштів за вкладом, наявні підстави для зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збільшити розрахункову суму відшкодування та суму до виплати на 180013,80 грн., з чим також погоджується колегія суддів. Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не навели жодних переконливих доводів та не надали доказів на підтвердження правомірності вчинених дій. Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення адміністративного позову. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що останнім при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко