Постанова 4855 № 640/7997/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7997/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Савельєвої Анни Миколаївни про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як особу, яка здійснює визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», здійснити необхідні дії щодо відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а саме - відносно позивача за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії Уповноваженої особи ФГВФО в частині віднесення транзакції щодо зарахування коштів на рахунок позивача до нікчемних правочинів відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину, є протиправним та таким, що порушують вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та чинного законодавства України, а також законні права та інтереси позивача. Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що Фонд діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Перелік вкладників, що мають право на відшкодування Фондом коштів, що складається Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку (Перелік), та перелік, що складається Фондом (Загальний реєстр), є різними за суттю та змістом, Загальний реєстр складається на підставі Переліку. У відповідача відсутні будь-які первинні документи по вкладникам, тому при складанні Загального реєстру ним використовується інформація виключно з Переліку. Уповноважена особа Фонду може також надавати Фонду додаткову інформацію про вкладників, що мають право на відшкодування Фондом коштів. Відповідач також вказав, що на момент затвердження Загального реєстру вкладників, на грошові кошти, які належали позивачу та розміщені на рахунках в Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо», ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі № 761/44571/16-к про арешт майна накладено арешт на грошові кошти у рамках кримінального провадження №32016100000000135, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 листопада 2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 218-1 КК України. Згідно з даною ухвалою суду, було заборонено посадовим особам Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», а також будь-яким іншим особам відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти, на які накладено арешт. Внаслідок викладеного, підстави для відшкодування коштів, розміщених на рахунках, які перебувають під арештом за рішенням суду, відповідно до пункту 11 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відсутні. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку позивача, рахунок № НОМЕР_1 , відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» на суму 200 000,00 грн за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 18 вересня 2014 року. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладено на Уповноважену особу Фонду. Натомість Фонд не наділений повноваженнями для вчинення вказаних дій. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та позивачем укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 18 вересня 2014 року, умовами якого передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно зі статутом банку, нормативно-правовий актів НБУ та інших актів законодавства України. Відповідно до банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи, кошти на рахунок позивача надійшли 18 вересня 2014 року згідно Договору позики від 18 вересня 2014 року №865 в сумі 200000,00 грн. Постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року №603/БТ Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» віднесено до категорії проблемних. 04 грудня 2014 року постановою Правління Національного банку України №782 віднесено Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 грудня 2014 року №140 запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» з 05 грудня 2014 року по 04 березня 2015 року включно та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо». 27 лютого 2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо». 02 березня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 46 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 лютого 2020 року № 387, що набирає чинності 21 лютого 2020 року, відкликано повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», делеговані Савельєвій Анні Миколаївні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25 липня 2019 року № 1863 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та Акціонерного товариства «Банк Велес». Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» здійснюються Фондом безпосередньо. 21 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/44571/16-к в межах кримінального провадження № 32016100000000135 накладено арешт на грошові кошти в банківській установі Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, в тому числі накладено арешт і на кошти, що знаходилися на рахунку позивача. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року (справа № 761/20262/18) скасовано арешт на майно позивача - грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у банківській установі Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року. Листом від 14 червня 2018 року № 22/781 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» повідомила позивача про визнання нікчемним правочину - перерахування грошових коштів в межах банку з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Криворіждорвибухпром» на його рахунок № НОМЕР_1 в сумі 200000,00 грн з призначенням платежу «Перерахування грошових коштів згідно договору позики № 865 від 18.09.2014». Вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно із статтею 28 вказаного Закону, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти. Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування. Відповідно до п.п. 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 9 серпня 2012 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік). Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Згідно з п. 6 розділу ІІІ вказаного Положення, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення. Відповідно до п.п. 2, 3 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10). Згідно із п. 9 розділу ІV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Рекомендована форма заяви наведена в додатку 13 до цього Положення. До заяви додаються: копія паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу) - сторінки, що містять прізвище, ім`я, по батькові, інформацію про серію, номер, найменування або код органу, що видав документ, дату видачі, місце проживання або місце перебування; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або копія сторінки паспорта, у якому органами державної податкової служби зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох календарних місяців. Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Згідно ч. 2 ст. 37 Закону Уповноважена особа Фонду має право: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів та звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку. Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Підстави нікчемності правочинів, укладених банком визначені ч.3 ст.38 Закону, згідно якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Крім того, згідно ч.3 ст.36 Закону нікчемними є правочини, вчинені органами управління банку після призначення уповноваженої особи Фонду. Відповідно до частини першої статті 26 та частини першої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обов`язок Уповноваженої особи щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, безпосередньо пов`язаний із наявність у позивача статусу вкладника банку. Наявність такого статусу обумовлюється дійсністю договору банківського вкладу. Тобто, Уповноважена особа, встановивши обставини, передбачені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору банківського вкладу. Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб`єкта владних повноваження не є обґрунтованим. Вказані нормативно-правові акти передбачають, що у відповідних випадках договори є нікчемними в силу закону. Відповідно, визнання договорів нікчемними не потребує видання певного акту. Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу, шляхом пред`явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи, вчинених у зв`язку з визнанням відповідного договору нікчемним. У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення. При цьому рішення Уповноваженої особи фонду є лише формою вираження думки останньої та створеної нею комісії щодо того, що договір банківського вкладу є нікчемним в силу закону. Суд звертає увагу, що скасування рішення суб`єкта владних повноважень має передувати відновленню порушених прав позивача якщо це рішення безпосередньо призвело до такого порушення. Однак, уповноважена особа Фонду гарантування не наділена повноваженнями визнавати нікчемними договори банківських вкладів, саме тому оцінка судами має надаватися наявності у правочину ознак, описаних п. 2 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452. З матеріалів справи вбачається, що кошти на рахунок позивача надійшли кошти на виконання Договору позики № 865 від 18.09.2014 укладеного позивачем з ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром». Зі змісту повідомлення про нікчемність правочинів вбачається, що Уповноваженою особою за наслідками проведення перевірки виявлені правочини, що підпадають під ознаки нікчемності у відповідності до вимог п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що повідомлено позивача. Договір банківського рахунку укладений між Банком та позивачем визнано Уповноваженою особою нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Уповноважена особа вважає, що, укладаючи такі договори банківського вкладу (депозиту) банк надав кредиторам переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Крім того, вказує що за вказаним Договором Банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим та вважає, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок «дроблення» великого вкладу іншого клієнту з метою створення штучного зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за рахунок держави. Вкладом, розміщеним на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайний, може вважатися лише вклад, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі неприйняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів) такі умови договору не можна вважати індивідуальними. Натомість, з аналізу змісту спірного Договору банківського рахунку не вбачається, що останній містить в собі умови, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку. Крім того, частиною шостою статті 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено обов`язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Отже, вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Водночас, договір банківського рахунку укладений та кошти на рахунки внесені до запровадження тимчасової адміністрації. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав, зазначених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, за якими правочин віднесено до нікчемних. Таким чином, суд зазначає, що відсутні, визначені частиною 3 статті 36 та частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підстави нікчемності правочинів, укладених позивачем. Докази визнання у встановленому законом порядку недійсним спірного Договору відсутні. Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а. Відповідно до висновку висловленою Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, оскільки обмеження операції за рахунком позивача ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджено належними доказами, відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності бездіяльності Уповноваженої особи Фонду стосовно невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №826/11920/15 та від 20.11.2018 у справі № 804/4554/15. Щодо твердження відповідача про те, що кошти на рахунку позивача, які надійшли як фінансова допомога не належать позивачу та не можуть вважатися вкладом, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. З матеріалів справи вбачається, що підтвердженням укладання договору є надходження на рахунок позивача грошових коштів у визначних в договорах сумах, отже, на думку суду, укладання договору позики не суперечить закону. Як і відсутні докази визнання договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним за рішенням суду. Отже, відповідачем не доведено наявності підстав нікчемності Договору банківського рахунку, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Камбіо». При цьому, твердження відповідача про те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі № 761/44571/16-к накладено арешт майна на грошові кошти, а також заборонено посадовим особам ПАТ «Банк Камбіо» та будь-яким іншим особам відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти, на які накладено арешт, внаслідок чого підстави для відшкодування коштів, розміщених на рахунках, які перебувають під арештом за рішенням суду, відповідно до пункту 11 частини 4 статті 26 Закону України №4452-VI відсутні спростовуються наявною у матеріалах справи копією ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року у справі № 761/20262/18, якою скасовано арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, в частині накладення арешту на грошові кошти позивача на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо», а також скасовано в частині заборони посадовим особам Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», а також будь-яким іншим особам відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти позивача на рахунку № НОМЕР_1 . Щодо доводів апелянта, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладено на Уповноважену особу Фонду, натомість Фонд не наділений повноваженнями для вчинення вказаних дій, колегія суддів зазначає наступне. Приписами пункту 6 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14, передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 лютого 2020 року № 387, що набирає чинності 21 лютого 2020 року, відкликано повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», делеговані Савельєвій Анні Миколаївні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25 липня 2019 року № 1863 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та Акціонерного товариства «Банк Велес». Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» здійснюються Фондом безпосередньо. Враховуючи викладене, станом на момент розгляду справи судом саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок внесення змін та доповнень до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розміщених у ПАТ «Банк Камбіо». Як наслідок, обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, виходячи з положень пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надати доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку позивача, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_1 , відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» на суму 200000,00 грн за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 18 вересня 2014 року. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 23.11.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна