Постанова 4814 № 537/1658/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/1658/20 Номер провадження 22-ц/814/2005/20Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув в м. Полтаві в режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 травня 2020 року у складі судді Хіневич В.І. у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Новомосковської сільської ради, Благовіщенського КП "МБТІ", Бюро технічної інвентаризації м. Новоукраїнка, приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Української Наталії Михайлівни, про встановлення факту, що має юридичне значення, В с т а н о в и в: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила суд про: 1) встановлення юридичного факту - номерний знак в технічному паспорті на житловий будинок на АДРЕСА_1 згідно рішення виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради від 20 січня 1994 року №16 ; 2) встановлення юридичного факту - чи правильно запис в договорі купівлі - продажу зроблено запис № 256 від 15 лютого 1994 року нотаріусом записано не приміщення, а адмінбудинок чи цегляний будинок з підвалом ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 на той час державним нотаріусом Новоукраїнської нотаріальної кантори в м. Новоукраїнка за Ліцензія № 3972 ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ; 3) встановлення юридичного факту - нумерації будинків в Державному акті на земельну ділянку з кадастровим номером 3524010100:50:077:0003, виданим 26 грудня 2006 року на ОСОБА_1 за описом меж по земельній ділянці на АДРЕСА_1 з межуючими сусідами домоволодіння з правої сторони Чайковського № 94 чи АДРЕСА_3 чи АДРЕСА_4 із задньої сторони домоволодіння АДРЕСА_5 ; 4) встановлення юридичного факту - розмір закріпленої земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження на АДРЕСА_6 (при виділенні на забудову); 5) встановлення юридичного факту - що було побудовано до 1917 році, на АДРЕСА_1 , і занести в технічний паспорт; 6) встановлення юридичного факту - інвентаризаційною вартістю 111638 грн. станом на 22.03.2013 року (згідно Висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 1679,1680); 7) зміна нумерації будинку на АДРЕСА_6 в договорі купівлі від 15.02.1994 р. за № 256, в Державному Акті, в технічному паспорті (та занести розмір земельної ділянки для обслуговування) в рішеннях Ради від 29 серпня 1996 р. № 221, від 14.04. 2003 р. складений Акт від 06.02.2004 р. № 356, від 27 січня 2006 р. №

765. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 травня 2020 року у відкритті провадження за вказаною заявою відмовлено на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України. Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги призводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно, отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку є спір про право цивільне, а саме: про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник, звертаючись до суду з вказаним переліком вимог у порядку окремого провадження, не надає чіткого обґрунтування того, що обраний спосіб захисту її прав чи інтересів буде ефективним, що законом не визначено іншого порядку їх встановлення ніж, як встановлення таких юридичних фактів та що дані вимоги носять безспірний характер, оскільки з матеріалі заяви вбачається зворотне. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Право безперешкодного звернення людини до суду за захистом своїх прав гарантується частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Проте таке право має здійснюватися із дотриманням встановленої законом процедури. Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано главою 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Розділу IV «Окреме провадження» (статті 315-319) Цивільного процесуального кодексу України Згідно із частиною сьомою статті 19, частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. За змістом пункту 5 частини другої статті 293, статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами і доповненнями) судам дано роз`яснення, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчому судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Отже, справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Не має іншого, законодавчо визначеного порядку встановлення такого юридичного факту. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження у справі, так і у процесі розгляду справи. Із матеріалів заяви ОСОБА_1 вбачається, що рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради народних депутатів від 20.01.1994 № 16 у зв`язку з тяжким фінансовим положенням житлової ремонтно-експлуатаційної дільниці дозволено ЖРЕД продати ОСОБА_1 приміщення по АДРЕСА_6 для обладнання в ньому приватного магазину по продажу товарів продовольчої та промислової групи. На підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 1994 року № 256, зареєстрованого Ульяновським бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 набула у власність адмінбудинок з цегловим підвалом, що знаходиться в АДРЕСА_7 . Рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради народних депутатів № 221 від 29.08.1996 ОСОБА_1 надано дозвіл на прокладення водопровідної мережі по АДРЕСА_7 . Рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради № 81 від 24.04.2003 надано ОСОБА_1 дозвіл на зміну статусу частини адмінприміщення бувшої пошти по АДРЕСА_7 з нежитлового на житлове та його переобладнання під житловий будинок загальною площею 46,1 кв. м, житловою площею 22,4 кв. м. Рішенням 12 сесії міської ради 24 скликання Новоукраїнської міської ради № 356 від 06.02.2004 надано згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок для передачі у приватну власність громадянам для ведення селянського господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянам власникам житлових будинків згідно з додатком, з якого вбачається виділ ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_7 , площею 0,03 га. Рішенням 28 сесії міської ради 4 скликання Новоукраїнської міської ради № 765 від 27.01.2006 затверджено розроблену та погоджену в установленому порядку технічну документацію по інвентаризації та складанню Державних актів на право власності на землю та передачу у власність земельних ділянок згідно з додатком. Рішенням 5 сесії міської ради 5 скликання Новоукраїнської міської ради № 106 від 12.09.2006 «Про внесення змін та доповнень до деяких рішень міської ради щодо питань регулювання земельних відносин» внесено зміни у додаток до рішення міської ради четвертого скликання за № 765 від 27 січня 2006 року «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність», а саме: навпроти « ОСОБА_1 » замість «0,0360» вказано «0,03677». Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 190912, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю 26.12.2006 за № 437, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3524010100:50:077:0003 площею 367,70 кв. м, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_7 . Актом від 20 вересня 2006 року встановлено в натурі і погоджено межі вказаної земельної ділянки. Звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення вказаних фактів необхідно їй для здійснення правомочностей власника нерухомого майна, оскільки з моменту купівлі нерухомості міська рада не допомогла їй у вирішенні питання закріплення земельної ділянки, що належала попередньому власнику згідно договору купівлі-продажу, щоб вона могла користуватися приміщенням, обслуговувати його, підтримувати у належному стані, що неможливо через відсутність встановлення юридичних фактів і виділення землі, зазначеної у державному акті, але не визначеної в натурі (на місцевості). Новоукраїнська міська рада виділила їй земельну ділянку розміром 380 кв. м, але це не вся земельна ділянка, що була закріплена за нерухомістю при будівництві буд. АДРЕСА_8 , яка є біля її нерухомості, але не зазначена у технічному паспорті при купівлі-продажу і Державний акт був виданий 26.12.2006, але вона до цього часу не може нею користуватися, так як відсутні дані про земельну ділянку. За рішенням Новоукраїнської міської ради № 356 від 06 лютого 2004 року їй було надано дозвіл на отримання у власність всієї земельної ділянки, що числиться за житловим будинком та на підставі статті 120 ЗК України при придбанні будинку до неї перейшло право на земельну ділянку, на якій він розташований, але їй було відмовлено у державній реєстрації такої нерухомості. Крім того вказувала, що вона придбала адмінприміщення за вищевказаною адресою, проте після нотаріального оформлення та сплати нею коштів їй видали договір купівлі-продажу та технічний паспорт на цю нерухомість, в якому не було зазначено загальну площу земельної ділянки під будинком, під підвалом, тобто технічний паспорт не належним чином оформлений, проте змінено номер будинку АДРЕСА_6 на АДРЕСА_7 , оскільки начебто було змінено всі номера будинків з початкових на кінцеві. На її звернення до Державного архіву Кіровоградської області та виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області їй було повідомлено, що рішення про зміни нумерації будинків по АДРЕСА_7 відсутні. Таким чином, існують розбіжності в нумерації будинків у її документах та Державному акті на земельну ділянку, а тому метою подання цієї заяви є усунення вищевказаних розбіжностей. Врахувавши зазначені заявником обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не є безспірними, а тому правомірно відмовив у відкритті окремого провадження. Доводами апеляційної скарги такі висновки суду першої інстанції не спростовуються, оскільки судом відмовлено у розгляді справи саме в окремому провадженні, в силу специфіки якого суд не вирішує спір про право, а в даному випадку вимоги заявника ґрунтуються саме на наявності у неї права на земельну ділянку, на якій розташований належний їй житловий будинок з підвальним приміщенням, що пов`язано із вирішенням земельного спору. Такі спори розглядаються судом в порядку позовного провадження з дотриманням правил змагальності процесу, меж судового розгляду та територіальної юрисдикції (підсудності) справи. За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна