Постанова 4824 № 759/29377/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2022 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 759/29377/21 провадження номер: 22-ц/824/6287/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Болотова Є.В., Шебуєвої В.А., за участю секретаря - Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року у складі судді Твердохліб Ю.О., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення та внесення відомостей, В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт неправильного запису назви вулиці «Новоконоплянська» замість вірної назви вулиці «Коноплянська» у місті Києві, який зроблено в паспортах громадян України Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві; встановити, що ОСОБА_1 у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (з 01 липня 1993 року - військова частина НОМЕР_2 ) у місті Києві в період з 25 серпня 1988 року по 10 серпня 2001 року був зареєстрований за адресою військової частини НОМЕР_2 : АДРЕСА_1 ; внести до Реєстру територіальної громади міста Києва та Єдиного державного демографічного реєстру України інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 25 серпня 1988 року по 10 серпня 2001 року. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 14 липня 1992 року перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у житловій комісії гарнізону міста Києва. Вказував, що у зв`язку з втратою ним паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого на його ім`я 26 березня 1996 року Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві, йому 03 січня 2017 року Святошинським районним відділом Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві видано паспорт у вигляді ID-картки № НОМЕР_4 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації, в яких відсутня інформація про його реєстрацію за попередніми адресами місця проживання у місті Києві. Водночас, відповідно до довідки №2743158 про реєстрації місця проживання, видану 28 лютого 2019 року відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації міста Києва передбачено, що заявник зареєстрований з 06 серпня 2002 року. Також вказував, що ним встановлено протиріччя між тим, що військова частина НОМЕР_2 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проте у його паспорті міститься відмітка про те, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що вказані вище обставини не дають йому можливості отримати довідку про невикористання ним права на безоплатну приватизацію. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та внесення відомостей. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається наявність спору про право, оскільки встановлення даного факту необхідно заявнику для реалізації права на безоплатну приватизацію. Вказані вимоги підлягають вирішенню в порядку позовного провадження. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження у даній справі за його заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та внесення відомостей, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив заявнику у відкритті провадження, обґрунтувавши це існуванням спору про право, який в цій справі відсутній. Порушене ним питання стосується встановлення факту дійсного найменування вулиці Коноплянська та те, що він в період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (з 01 липня 1993 року - військова частина НОМЕР_2 ) у місті Києві в період з 25 серпня 1988 року по 10 серпня 2001 року був зареєстрований за адресою військової частини НОМЕР_2 : АДРЕСА_1 . Встановлення даних фактів заявнику необхідно для отримання довідки про невикористання ним права на безоплатну приватизацію та жодним чином не вказує на те, що у справі наявний спір про право. Вказує, що він не має спору стосовно реалізації права на безоплатну приватизації, як помилково зазначив суд першої інстанції. Заінтересована особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , який з`явився в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. За змістом п.5 ч.2 ст.293, ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ч.1 ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Таким чином, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження у справі, так і у процесі розгляду справи. Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт неправильного запису назви вулиці «Новоконоплянська» замість вірної назви вулиці «Коноплянська» у місті Києві, який зроблено в паспортах громадян України Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві; встановити, що він в період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (з 01 липня 1993 року - військова частина НОМЕР_2 ) у місті Києві в період з 25 серпня 1988 року по 10 серпня 2001 року був зареєстрований за адресою військової частини НОМЕР_2 : АДРЕСА_1 ; внести до Реєстру територіальної громади міста Києва та Єдиного державного демографічного реєстру України інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 25 серпня 1988 року по 10 серпня 2001 року. Вказував, що встановлення цих фактів йому необхідно з метою отримання довідки про невикористання ним права на безоплатну приватизацію. Виходячи з наведеного, ухвалюючи оскаржуване судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції безпідставно пов`язав визначену заявником мету, для якої йому необхідно встановлення юридичного факту, з існуванням спору про право. При цьому судом взагалі не встановлено і не зазначено, між ким існує спір про право та в чому він полягає. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції») Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суд першої інстанції не врахував зазначеного та відмовив у відкритті провадження у справі за відсутності правових підстав, передбачених ч.4 ст. 315 ЦПК України, що не відповідає принципу верховенства права. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: