Рішення КАС ВС № 9901/85/20

РІШЕННЯ Іменем України 15 жовтня 2020 року Київ справа №9901/85/20 адміністративне провадження №П/9901/85/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду головуючого судді - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколова В.М., за участю: секретаря судового засідання: Лямзіної А.Д., представника позивача - Матішинця В.В., представника відповідача - Цуцкірідзе І.Л., представника третьої особи - Петрика В.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання незаконним і скасування рішення, - УСТАНОВИВ: Зміст позовних вимог та предмет спору 1. 23 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з вказаною позовною заявою, у якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2020 року № 619/0/15-20 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про тимчасове відсторонення судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності». Стислий виклад позицій учасників справи

2. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що, на його думку, оскаржуване рішення відповідача не містить посилань на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, за яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, не ґрунтується на вимогах закону, що, відповідно до статті 65 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», є підставами для його оскарження та скасування. 2.1. Вказує, що обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні щодо його обвинувачення передано до Вищого антикорупційного суду лише після вручення йому копій цього обвинувального акту та цього клопотання до Вищої ради правосуддя. Також зазначає, що в клопотанні вказано його статус як підозрюваного, а не обвинуваченого, якого він набув після складання та отримання обвинувального акту. 2.2. Вважає клопотання, що надійшло до Вищої ради правосуддя 24 лютого 2020 року, повторним, оскільки 14 листопада 2019 року аналогічне клопотання стосовно нього залишене Вищою радою правосуддя без розгляду. Тому, на його думку, з огляду на вимоги частини третьої статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 19.5 Регламенту Вищої ради правосуддя, це повторне клопотання підлягало поверненню як таке, що подане без дотримання визначених законом вимог, оскільки є поданим з аналогічних, що і в первинному клопотанні від 14 листопада 2019 року, підстав, вони є тотожними за своїм змістом. 2.3. Крім цього, зазначає, що в поданому до відповідача клопотанні, всупереч вимогам пункту 19.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, пункту 6 частини другої статті 155 Кримінального процесуального кодексу України, не викладено обставини, які б давали підстави вважати, що він як обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними способами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Стверджує, що за цих обставин Вища рада правосуддя повинна була його повернути. 2.4. На думку позивача, Рада як суб?єкт кримінальних процесуальних відносин, дотримуючись порядку, визначеного Законом України «Про Вищу раду правосуддя», має також керуватись і положеннями Кримінального процесуального кодексу України, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії. Звертає увагу суду, що на час розгляду відповідачем клопотання про його відсторонення від здійснення правосуддя досудове розслідування було завершене, тому розцінює таке клопотання як форму незаконного впливу, тиску та втручання у його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, а прийняте за результатами його розгляду рішення відповідача вважає безпідставним та незаконним. 2.5. Наголошує, що законом не передбачено таку підставу для відсторонення суддів від здійснення правосуддя, як можливість зашкодити авторитету судової влади, яку Вища рада правосуддя зазначила в спірному рішенні. 2.6. Повідомляє, що це рішення відповідача 27 лютого 2020 року було проголошене в іншій, ніж викладено в письмовій формі, редакції, про що свідчить звукозапис засідання. 3. 16 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов письмовий відзив Вищої ради правосуддя на позовну заяву, за змістом якого Рада висловила свою незгоду з заявленими в позові вимогами та вказала, що вичерпні підстави для оскарження її рішення встановлені статтею 65 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Проте, позивач у позовній заяві таких підстав не зазначає. Водночас, оспорюване ним рішення містить визначені законом підстави для його прийняття та мотиви, з яких Рада дійшла саме такого висновку; це рішення ухвалене повноважним складом та підписане усіма членами Ради, що брали участь у його ухваленні. Зазначає, що позивач та третя особа в справі своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання. Цю інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. Вказує про помилковість твердження позивача про те, що спірне рішення прийняте відповідачем за результатами розгляду повторного (тотожного) клопотання третьої особи, оскільки доводи та обґрунтування, викладені у первісному клопотанні та у клопотанні, що були предметом розгляду на засіданні Ради 27 лютого 2020 року, є різними за своїм змістом. Щодо доводів позивача про відсутність у законодавстві такої підстави для відсторонення судді від здійснення правосуддя, як можливість завдання шкоди авторитету судової влади, повідомляє про те, що судді не можуть здійснювати правосуддя без довіри громадськості. Свої доводи аргументує посиланням на Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, на Висновки № 3 та № 18 Консультативної ради європейських судів, положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якими авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя. Водночас, наявність на розгляді у Вищому антикорупційному суді кримінального провадження стосовно позивача об?єктивно може поставити під сумнів безсторонність цього судді при здійсненні правосуддя з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді, значною мірою може зашкодити авторитету судової влади та довіри суспільства до неї. Просить відмовити у задоволенні позову. 4. 23 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли пояснення Офісу Генерального прокурора щодо позову, у яких висловлено думку про те, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі вмотивованого клопотання заступника Генерального прокурора та відповідно до статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», з дотриманням приписів Регламенту Вищої ради правосуддя. Це рішення містить інформацію про підстави та мотиви його прийняття, є обґрунтованим та таким, що ухвалене відповідачем на підставі та в межах наданих Конституцією та законами України повноважень, а також в спосіб, визначений чинним законодавством. Просить у задоволенні позову відмовити. 5. 04 травня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на його позовну заяву, в якій останній на спростування доводів Вищої ради правосуддя щодо необґрунтованості його позову, наводить свої міркування з посиланням на норми законодавства та просить Суд відхилити наведені відповідачем у відзиві заперечення. Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

6. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито провадження в цій адміністративній справі та, відповідно до статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

7. Судове засідання призначено на 30 квітня 2020 року о 09:30 годині. 8. 16 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання від Вищої ради правосуддя про долучення до матеріалів справи копій документів - доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. 9. 23 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява від Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом країни заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

10. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року цю заяву задоволено. 11. 30 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Матішинця В.В. про відкладення розгляду справи у зв?язку з введенням в країні карантинних заходів та відсутністю транспортного сполучення, що унеможливлює прибуття його та позивача до суду.

12. У призначений час 30 квітня 2020 року причини відсутності позивача та його представника у судовому засіданні визнано поважними. Розгляд справи відкладено на 11:00 годину 08 червня 2020 року.

13. Оскільки 08 червня 2020 року є неробочим днем (07 червня 2020 року - Трійця), учасників справи повісткою від 07 травня 2020 року повідомлено про призначення судового засідання в цій справі на 11:00 годину 15 червня 2020 року. 14. 09 червня 2020 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом країни заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

15. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року цю заяву задоволено. 16. 12 червня 2020 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у справі.

17. У судовому засіданні 15 червня 2020 року представник позивача адвокат Матішинець В.В. підтримав вказане клопотання.

18. Верховний Суд 15 червня 2020 року протокольною ухвалою частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів. У судовому засіданні оголошено перерву до 11:00 години 13 липня 2020 року. 19. 06 липня 2020 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом країни заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. 20. 13 липня 2020 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням суддів-членів колегії у відпустках.

21. Судове засідання в справі призначено на 11:30 годин 28 вересня 2020 року. 22. 21 вересня 2020 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом країни заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. 23. 28 вересня 2020 року справу знято з розгляду у зв`язку з відсутністю складу колегії суддів.

24. Судове засідання в справі призначено на 11:00 годину 12 жовтня 2020 року.

25. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року задоволено заяву Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2020 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 26. 06 жовтня 2020 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом країни заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. 27. 12 жовтня 2020 року у судовому позивач та представник позивача адвокат Матішинець В.В. підтримали вимоги позову з підстав, що у ньому викладені, та просили задовольнити їх повністю. Представник позивача наголосив на тому, що відсторонення позивача відбулось як підозрюваної особи, а не обвинуваченої, а тому вважає подане до Вищої ради правосуддя 14 лютого 2020 року клопотання стосовно його довірителя повторним. Вказує на заборону, встановлену чинним законодавством України, щодо звернення з повторним клопотанням без скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя, однак відповідач безпідставно ці обставини залишив поза увагою. Також зазначив, що стадія судового провадження у розумінні Кримінального процесуального кодексу України - це саме процес розгляду справи, який відбувається після виконання судом вимог статей 342, 345 цього Кодексу.

28. Представник відповідача Цуцкірідзе І.Л. вимоги позову не визнала, висловила думку про їх безпідставність та необґрунтованість, просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

29. Представник третьої особи Петрик В.А. висловив свої заперечення проти позову, навів аргументи і міркування про його необгрунтованість.

30. Позивач у судове засідання 15 жовтня 2020 року не з`явився з причини зайнятості в іншому судовому засіданні, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У судовому засіданні 12 жовтня 2020 року просив розглядати справу за його відсутності та лише за участі його представника.

31. З урахуванням положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, думки учасників судового розгляду, Суд визнав можливим здійснювати судовий розгляд справи за відсутності позивача.

32. У судовому засіданні 15 жовтня 2020 року представник позивача - адвокат Матішинець В.В. звернув увагу Суду на зміст статті 3 Кримінального процесуального кодексу України та просив Суд розуміти її зміст щодо стадії судового розгляду не як процедуру діловодства та реєстрацію справи у суді, а як процес розгляду такої справи судом. Наголосив, що, на його думку, стадія судового розгляду справи стосовно його довірителя розпочалась саме 17 березня 2020 року.

33. Представник відповідача Цуцкірідзе І.Л. просила суд врахувати практику Великої Палати Верховного Суду в цій категорії справ та відмовити у задоволенні позову повністю.

34. Представник третьої особи Петрик В.А. вказав про відсутність доповнень до висловленої ним у попередньому судовому засіданні правової позиції щодо предмету спору в цій справи. Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин

35. Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2001 року № 2297-ІІІ ОСОБА_1 обраний на посаду судді Зарічного районного суду міста Суми безстроково.

36. Групою прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000898 від 10 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, яке розслідувалося детективами Національного антикорупційного бюро України.

37. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. 8 листопада 2019 року склав повідомлення про підозру судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, яке вручено йому того ж дня у присутності його захисника.

38. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року судді ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави та покладено на нього окремі обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України. 39. 07 лютого 2020 року детективом Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Хижняком М.М. складено та підписано, а прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Снєгірьовим О.М. 14 лютого 2020 року підписано та затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. 40. 14 лютого 2020 року судді ОСОБА_1 вручено обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування. 14 лютого 2020 року вказані документи надіслано до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті та в цей же день отримані судом.

41. Крім того, 14 лютого 2020 року судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 та захиснику - адвокату Матішинцю В.В. вручено копії клопотання про тимчасове, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, до якого долучено матеріали, що обґрунтовують клопотання.

42. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2020 року на 18 березня 2020 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (справа № 991/1388/20, провадження № 1-кп/991/26/20). 43. 24 лютого 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. щодо тимчасового відсторонення судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи.

44. У клопотанні заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. навів інформацію про обставини та факти, встановлені під час досудового розслідування, які, на його думку, обґрунтовують винуватість судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

45. Зокрема у клопотанні зазначено, що 6 листопада 2019 року у період із 17:47 до 17:50 год. суддя ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, перебуваючи поблизу перехрестя автодоріг «Т1909» та «Гірне-Любачево» в автомобілі марки «Mercedes W140 SEL600», яким керував Особа_1, одержав від нього неправомірну вигоду в сумі 1000,00 доларів США за прийняття рішення про непритягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у судовій справі № 591/6070/19, а також 1000,00 доларів США за прийняття такого ж рішення після надходження до нього на розгляд судової справи № 752/17354/19 з Голосіївського районного суду міста Києва.

46. Отже, суддя Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 обвинувачується в проханні надати, а також одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, що вчинені службовою особою, яка займає відповідальне становище, а саме: неправомірної вигоди у сумі 2000,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України, становило 49400,00 гривень.

47. Відповідно до змісту клопотання, обставини, які дають підстави обвинувачувати суддю ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджуються такими доказами: заява Особа_1 про вчинення кримінального правопорушення від 10 жовтня 2019 року; протоколи допитів свідка Особа_1 від 10 жовтня 2019 року, від 4 листопада 2019 року, від 7 листопада 2019 року; протоколи допитів від 7 листопада 2019 року свідків Особа_2 (секретаря судових засідань судді ОСОБА_1 ) та Особа_3 (помічника судді ОСОБА_1 ); протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 5 листопада 2019 року; протокол обшуку від 7 листопада 2019 року, проведеного у службовому кабінеті № 405 судді ОСОБА_1 ; протокол обшуку від 7 листопада 2019 року, проведеного за місцем проживання судді ОСОБА_1 ; протокол обшуку від 7 листопада 2019 року, проведеного у транспортному засобі судді ОСОБА_1 ; матеріали негласних слідчих (розшукових) дій; інші зібрані під час досудового розслідування докази.

48. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. у клопотанні стверджував, що викладені обставини підтверджують використання суддею ОСОБА_1 свого службового становища для вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину та дають підстави вважати, що перебування на посаді судді Зарічного районного суду міста Сум зробило можливим вчинення ним кримінального правопорушення.

49. На обґрунтування клопотання про тимчасове відсторонення судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 від здійснення правосуддя заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Холодницький Н.І. зазначив про наявність обставин, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , продовжуючи здійснювати правосуддя на посаді судді Зарічного районного суду міста Сум, знищить або підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

50. Необхідність тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. мотивував у клопотанні таким: 1) враховуючи посаду і соціальний статус, суддя ОСОБА_1 може вживати заходів щодо знищення чи спотворення вже існуючих документів, які є доказами вчинення кримінального правопорушення та копії яких долучено до матеріалів провадження; 2) маючи знайомства і вплив безпосередньо на працівників Зарічного районного суду міста Сум, може вживати заходи щодо знищення чи спотворення окремих матеріалів справ № 591/6070/19 та № 752/17354/19 стосовно Особа_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 3) необхідність попередження створення нових спотворених документів, які б штучно надавали видимість законності діям судді ОСОБА_1 щодо отримання грошових коштів; 4) необхідність попередження тиску на свідків у кримінальному провадженні, а саме на працівників Зарічного районного суду міста Сум, заявника у кримінальному провадженні, підбурювання свідків до давання неправдивих показань або відмови від їх давання.

51. Це клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. розглядалося на засіданні Вищої ради правосуддя 27 лютого 2020 року.

52. Згідно із списком осіб, присутніх на засіданні Вищої ради правосуддя 27 лютого 2020 року, участь в розгляді клопотання брали представник Офісу Генерального прокурора, позивач та його представник.

53. Відповідно до витягу з протоколу засідання Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2020 року № 18, член Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 доповів обставини, викладені у клопотанні заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Холодницького Н.І. про тимчасове відсторонення судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

54. Після надання особами, присутніми на засіданні, пояснень та відповідей на поставлені членами Ради запитання, члени Вищої ради правосуддя видалились до нарадчої кімнати.

55. Після повернення з нарадчої кімнати член Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 запропонував клопотання задовольнити. Ця пропозиція підтримана членами Ради одноголосно.

56. Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2020 року № 619/0/15-20 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича задоволено. Тимчасово відсторонено суддю Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

57. Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права, звернувся з цим позовом до суду. Релевантні джерела права й акти їх застосування

58. Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

59. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначено статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною другою вказаної статті, такі адміністративні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Частина четверта цієї ж правової норми закріплює повноваження Верховного Суду за наслідками розгляду таких адміністративних справ.

60. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

61. Пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено обв?язок судді дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

62. Згідно зі статтею 58 Закону № 1402-VIII, питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

63. Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з?їздом суддів України 22 лютого 2013 року, передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

64. Згідно зі статтею 131 Конституції України, в Україні діє Вища рада правосуддя. 65. Cтатус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначає Закон України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 Закону №1798-VIII, суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

67. Статтею 63 Закону № 1798-VIII передбачено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов?язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

68. Згідно з частиною шостою статті 64 Закону №1798-VIII, повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом.

69. Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII, рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання.

70. Пунктом 2 статті 2 цього ж закону встановлено, що Вища рада правосуддя затверджує регламент, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.

71. Пунктами 19.3, 19.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент) передбачено, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Ради стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження. До Ради з клопотанням звертається Генеральний прокурор або його заступник. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинне бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 Кримінального процесуального кодексу України. До клопотання додаються копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, та документи, що підтверджують надання судді копій клопотання і матеріалів, які обґрунтовують клопотання. Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні Ради.

72. Відповідно до пунктів 19.13, 19.14 Регламенту, за результатами розгляду клопотання Рада ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності або про відмову в задоволенні такого клопотання. У рішенні Ради про тимчасове відсторонення зазначається строк відсторонення. Резолютивна частина рішення оголошується присутнім на засіданні. Копії рішення Ради не пізніше ніж через сім робочих днів надсилаються Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення. Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Радою рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше ніж два місяці. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

73. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 481 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

74. Пунктом 4-1 частини другої статті 131 КПК України передбачено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя є заходом забезпечення кримінального провадження.

75. Відповідно до частини другої статті 155 КПК України, у клопотанні про відсторонення від посади зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

76. Відповідно до частини першої статті 1551 КПК України, рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

77. Згідно з частиною другою статті 1551 КПК України, клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

78. За змістом частин третьої, четвертої статті 1551 КПК України, клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.

79. Згідно із пунктом 14 частини першої статті 3 КПК України, термін притягнення до кримінальної відповідальності розуміється як стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

80. За пунктом 10 цієї норми, термін «кримінальне провадження» означає досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв?язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

81. Згідно із пунктом 5 статті 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

82. За приписами пункту 24 статті 3 КПК України, судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини щодо доводів, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

83. Предметом спору в цій справі є рішення відповідача про відсторонення судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

84. Враховуючи предмет та підстави позову, Верховний Суд зазначає, що судовий контроль за реалізацією повноважень Вищої ради правосуддя в спірних правовідносинах полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, додержання Вищою радою правосуддя відповідної процедури розгляду питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням його до кримінальної відповідальності; оцінці об?єктивності дослідження доказів у справі, додержання принципу рівності перед законом та безсторонності; якості викладення в оскаржуваному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

85. Крім цього, такими, що підлягають з`ясуванню Судом та мають ключове значення для вирішення цього спору, є обставини, які свідчать на якій саме стадії кримінального провадження заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. звернувся до відповідача з клопотанням щодо тимчасового відсторонення судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності обставина.

86. З огляду на це Верховний Суд встановив, що 14 лютого 2020 року судді ОСОБА_1 вручено обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування. 87. 14 лютого 2020 року вказані документи надіслано до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті та в цей же день отримані судом.

88. Також 14 лютого 2020 року судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 та захиснику - адвокату Матішинцю В.В. вручено копії клопотання про тимчасове, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, до якого долучено матеріали, що обґрунтовують клопотання.

89. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2020 року на 18 березня 2020 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (справа № 991/1388/20, провадження № 1-кп/991/26/20). 90. 24 лютого 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. щодо тимчасового відсторонення судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи.

91. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 3 КПК України, термін «притягнення до кримінальної відповідальності» розуміється як стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

92. За змістом пунктів 5, 10, 24 цієї правової норми, термін «кримінальне провадження» означає досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв?язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

93. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

94. Судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

95. Відповідно до частин першої-четвертої статті 155-1 КПК України, рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Клопотання подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження. Це клопотання повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.

96. Статтею 155 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в такому клопотанні.

97. Зі змісту цих положень висновується, що названий захід забезпечення кримінального провадження може бути застосований до судді тоді, коли провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а також і після того як йому вручили обвинувальний акт з направленням такого обвинувального акта з відповідними матеріалами досудового розслідування до суду .

98. Строк відсторонення судді від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування лімітований до межі не більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

99. За приписами частини першої статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасове відсторонення судді здійснює Вища рада правосуддя за умов, передбачених у статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

100. Частина перша статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» містить окреме речення, згідно із яким на стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

101. Таким чином, можливість відсторонення судді на стадії судового провадження є законодавчо обумовленою та передбачає право Генерального прокурора або його заступника просити про застосування такого заходу забезпечення і на цій стадії кримінального провадження у разі передачі обвинувального акта щодо судді до суду.

102. Крім цього, згідно із частиною шостою статті 64 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом.

103. Ці законодавчі гарантії недоторканності та імунітету судді мають дисциплінувати сторону обвинувачення.

104. Верховний Суд встановив, що у правовідносинах, що склались між учасниками справи, спірне звернення прокурора до відповідача з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя на стадії судового провадження та прийняте за наслідками його розгляду рішення Вищої ради правосуддя розцінюється позивачем як повторне звернення на стадії досудового розслідування із клопотанням про тимчасове відсторонення його як судді від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності в межах одного кримінального провадження. Оспорюване рішення відповідача позивач вважає з цих підстав незаконним.

105. Проте, Верховний Суд вважає такі доводи позивача помилковими, а також не погоджується з твердженнями позивача про те, що судове провадження розпочинається з часу призначення судом справи до розгляду з огляду на таке.

106. Верховний Суд встановив, що вперше клопотання про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя від 14 листопада 2019 року направлено до Вищої ради правосуддя на стадії досудового розгляду та як таке, що подане без дотримання визначених законом вимог, ухвалою Ради від 26 листопада 2019 року повернуте без розгляду заступнику Генерального прокурора.

107. Вдруге клопотання про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя направлене до Вищої ради правосуддя 14 лютого 2020 року. В цей же день обвинувальний акт стосовно позивача разом з матеріалами кримінального провадження направлено до Вищого антикорупційного суду та отримано судом.

108. Отже, вказане відповідно до правил статті 3 Кримінального процесуального кодексу України є обставиною, яка свідчить про закінчення стадії досудового розслідування.

109. Крім того, на час розгляду Вищою радою правосуддя зазначеного клопотання справа знаходилась у Вищому антикорупційному суді та вже була призначена до розгляду.

110. Також Верховний Суд не погоджується з позицією позивача про те, що клопотання заступника Генерального прокурора від 14 лютого 2020 року є таким, що подане повторно, оскільки воно за змістом відповідає клопотанню від 14 листопада 2019 року.

111. Такі доводи позивача Верховний Суд вважає помилковими, оскільки у клопотанні від 14 лютого 2020 року міститься посилання на те, що справа надіслана до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті, що під час досудового розслідування зібрано докази вчинення позивачем кримінального правопорушення та які долучено до матеріалів провадження, відсутня вказівка на ймовірність існування недопитаних та невстановлених свідків, міститься інформацію щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання вимог статті 290 КПК України, що свідчить про порушення ним окремих обов`язків, покладених на нього КПК України, а тому він може порушувати і інші обов`язки та перешкоджати судовому розгляду.

112. Крім того, спірне клопотання та клопотання, яке подавалось у листопаді 2019 року, різняться за своїм змістом, подані з різних підстав та інших фактичних обставин, оскільки клопотання від 14 лютого 2020 року заявлене після отримання судом обвинувального акту у кримінальному провадженні стосовно позивача та направлене на запобігання шкоди авторитету судової влади та довірі суспільства до неї, а також унеможливлення вживання позивачем заходів щодо знищення чи спотворення вже існуючих документів, які є доказами вчинення кримінального правопорушення та копії яких долучено до матеріалів провадження; знищення чи спотворення окремих матеріалів справ № 591/6070/19 та № 752/17354/19 стосовно порушника за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення; попередження створення нових спотворених документів, які б штучно надавали видимість законності діям судді ОСОБА_1 щодо отримання грошових коштів; необхідність попередження тиску на свідків у кримінальному провадженні, а саме: на працівників Зарічного районного суду міста Сум, заявника у кримінальному провадженні, підбурювання свідків до давання неправдивих показань або відмови від їх давання.

113. Разом з цим Верховний Суд зі змісту оспорюваного рішення відповідача, а також наданих відповідачем матеріалів, що стосуються розгляду клопотання від 14 лютого 2020 року про відсторонення від здійснення правосуддя судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 , встановив, що Вища рада правосуддя, ухвалюючи це рішення, дослідила клопотання та долучені до нього документи, заслухала представника Офісу Генерального прокурора, суддю Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1, представника судді та встановила, що обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування вручено судді ОСОБА_1 14 лютого 2020 року, в цей же день вказані документи надіслано до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті.

114. Крім того, Вища рада правосуддя встановила, що 14 лютого 2020 року судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Матішинцю В.В. вручено копії клопотання про тимчасове, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, до якого долучено матеріали, що обґрунтовують клопотання.

115. З інформації на офіційному веб-порталі «Судова влада України» Вищою радою правосуддя встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2020 року підготовче судове засідання у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, призначено на 18 березня 2020 року (справа № 991/1388/20, провадження № 1-кп/991/26/20).

116. При цьому Вища рада правосуддя взяла до уваги наявність у клопотанні інформації про обставини та факти, встановлені під час досудового розслідування, які, на думку прокурора, обґрунтовують винуватість судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення; інформації про докази, які свідчать про наявність підстав обвинувачувати суддю ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

117. Верховний Суд наголошує, що застосування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування та судового провадження в межах одного кримінального провадження не є тотожними за юридичним змістом, підставами, значимістю, метою і тривалістю застосування.

118. Аналогічні висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року (справа №9901/514/18). У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила, що логіко-граматичне тлумачення поняття «повторний» можна здійснювати за двома окремими ознаками, а саме: 1) якісна ознака, яка визначає, що звернення, що вже подавалось, подається знов. В цьому випадку очевидно, що звернення, яке подається повторно, повинно мати ті ж самі змістовні складові, які містились і в первинному зверненні; 2) кількісна ознака, яка визначає, що повторне звернення подається другим після першого. За такою ознакою достатньо встановлення лише послідовності подання звернень. Проте, частина шоста статті 64 Закону №1798-VIII не виключає можливості звернення із новим клопотанням про відсторонення судді від посади у разі наявності відповідних потреб кримінального провадження і з метою досягнення дієвості цього провадження, яке змістовно відрізняється від попереднього звернення. Цією нормою закону обмежено можливість кількісного звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності одних і тих самих підстав.

119. Отже, поняття «повторне звернення», яке застосовується у вказаній нормі закону, використовується в розумінні подання звернення, що має ті ж самі змістовні складові. Тобто, законодавцем закріплено заборону повторного звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності однакових підстав та фактичних обставин застосування даного заходу забезпечення в кримінальному провадженні.

120. Тотожні висновки стосовно цього Велика Палата Верховного Суду висловила і у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 9901/958/18.

121. За цих обставин Верховний Суд констатує безпідставність доводів позивача про те, що це клопотання подане відповідачу повторно, а також щодо його тверджень про відсутність відомостей в згаданому клопотанні про обставини, які б дали підстави вважати, що він, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними способами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

122. Врахувавши викладену в клопотанні інформацію та встановлені під час його розгляду обставини, Вища рада правосуддя визнала переконливими доводи клопотання про ризики щодо можливого впливу судді ОСОБА_1 на свідків, протиправного перешкоджання кримінальному провадженню. Також Рада визнала обґрунтованими та підтвердженими наведені у клопотанні мотиви, з яких прокурор звернувся з ним, та не встановила обставин, які можуть свідчити, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання у діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя.

123. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок Вищої ради правосуддя про те, що наявність на розгляді у Вищому антикорупційному суді кримінального провадження за обвинуваченням судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, об`єктивно може поставити під сумнів безсторонність цього судді при здійсненні правосуддя та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

124. За цих обставин Вища рада правосуддя визнала наявними правові підстави для задоволення клопотання прокурора про відсторонення позивача від здійснення правосуддя.

125. Крім іншого, зі змісту протоколу засідання Вищої ради правосуддя Верховний Суд встановив, що клопотання розглянуте повноважним складом Вищої ради правосуддя, за прийняте рішення члени Вищої ради правосуддя висловились одноголосно, рішення підписане всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні.

126. Таким чином, Верховний Суд резюмує, що зміст оскаржуваного позивачем рішення Вищої ради правосуддя свідчить про те, що останнього відсторонено від здійснення правосуддя на стадії судового провадження на строк до набрання законної сили вироком або закриття кримінального провадження. Такий результат вирішення відповідачем клопотання не суперечить вимогам процесуального та матеріального закону, які регламентують порядок, підстави та строк відсторонення судді від здійснення правосуддя на цій стадії провадження. Рішення містить посилання на визначені законом мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність відсторонення позивача від займаної посади та обґрунтування підстав його прийняття. Крім цього, рішення прийняте за результатами розгляду клопотання у відкритому засіданні на підставі наявних у Ради матеріалів, за наслідками їх дослідження та обговорення повноважним складом Ради, підписане всіма членами, які брали участь в його ухваленні.

127. Щодо доводів позивача про не взяття до уваги відповідачем тих обставин, що справу за його обвинуваченням направлено до Вищого антикорупційного суду лише після вручення йому обвинувального акту та копії клопотання про відсторонення від здійснення правосуддя, а також, що в клопотанні вказано його статус як підозрюваного, а не обвинуваченого, якого він набув після складання та отримання обвинувального акту, Верховний Суд зазначає таке.

128. Ні кримінальний процесуальний закон, ні Закон №1798-VIII, а також інші законодавчі акти України не наділяють Вищу раду правосуддя повноваженнями та компетенцією щодо перевірки процесуального порядку вручення судді обвинувального акту.

129. Визначальними обставинами для Вищої ради правосуддя є направлення/не направлення матеріалів кримінального провадження до суду, тобто обставини, які свідчать про закінчення досудового провадження.

130. Отже, надання оцінки вказаним позивачем обставинам не належить ані до повноважень Вищої ради правосуддя, ані до повноважень адміністративного суду, тому Верховний Суд відхиляє такі твердження позивача як безпідставні.

131. Водночас, Верховний Суд враховує, що досліджена Вищою радою правосуддя ухвала Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2020 року про призначення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення на 18 березня 2020 року (справа № 991/1388/20, провадження № 1-кп/991/26/20) містить відомості про надходження до суду 14 лютого 2020 року обвинувального акту з додатками у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .

132. Окрім викладеного, в контексті доводів позивача щодо відсутності підстав для ухвалення відповідачем спірного рішення Верховний Суд вважає необхідним наголосити на такому.

133. У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів «Незалежність, ефективність та обов`язки» вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.

134. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, йдеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

135. У пункті 22 Висновку №3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

136. Пунктом 33 Висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

137. Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

138. Згідно із статтею 1 Кодексу суддівської етики, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

139. Ці положення міжнародних нормативно-правових актів та актів національного законодавства України визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.

140. Зважаючи на вказані правові норми, Верховний Суд констатує, що наявність кримінального провадження за обвинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

141. У зв?язку з цим Верховний Суд вважає правильним та обґрунтованим висновок Вищої ради правосуддя про те, що притягнення позивача до кримінальної відповідальності є беззаперечною та вагомою підставою для задоволення клопотання заступника Генерального прокурора про відсторонення позивача як судді від здійснення правосуддя.

142. Окрім цього, Верховний Суд наголошує, що оскільки виключно Вища рада правосуддя як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, тому встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється цим органом за власною оцінкою обставин, пов?язаних з оголошеною судді підозрою.

143. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2019 року (провадження № 11-1358заі18) та Верховним Судом у рішенні від 1 листопада 2019 року в справі №П/9901/482/19.

144. Таким чином, твердження позивача про відсторонення його від здійснення правосуддя вчинено відповідачем без законодавчо обумовленої підстави є помилковим та спростовується зазначеним.

145. Також не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи і спростоване наявним в матеріалах справи технічним звукозаписом засідання Вищої ради правосуддя твердження позивача про невідповідність резолютивної частини спірного рішення редакції, що було проголошено Вищаю радою правосуддя на засідання 27 лютого 2020 року.

146. Вирішуючи цей спір Верховний Суд також бере до уваги положення статті 55 Конституції України, а також те, що вирішення спорів, що виникають за участю Вищої ради правосуддя віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

147. При розгляді цієї справи Суд не обмежується з?ясуванням лише визначених Законом №1798-VIII підстав для оскарження і скасування рішення цього органу, а вирішує справу з урахуванням засад адміністративного судочинства.

148. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

149. Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави.

150. Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб?єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

151. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов?язки владних суб?єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб?єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

152. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

153. Окрім цього, Суд бере до уваги передбачене пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, яке, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

154. Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

155. В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

156. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об?єктивному дослідженні.

157. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

158. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Балдеа проти Румунії, 15 лютого 2017 року, Гелле проти Фінляндії, 19 лютого 997 року) з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення суду повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

159. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов?язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов?язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

160. У рішенні Європейського суду з прав людини, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади.

161. Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини висловив правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об?єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS).

162. Оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, зваживши аргументи та доводи учасників справи, Верховний Суд доходить висновку, що Вища рада правосуддя, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, рішення відповідає критеріям, визначеним статтею 2 Кодесу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його скасування відсутні.

163. Протилежні доводи позивача щодо необґрунтованості вказаного рішення Ради, відсутності в ньому посилань на підстави і мотиви його ухвалення, прийняття його відповідачем з порушенням законодавства, що регулює спірні правовідносини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та в повній мірі спростовуються наявними в матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами.

164. Ухвалюючи це рішення, крім іншого Верховний Суд бере до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) у якому, серед іншого, Рада звернула увагу на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

165. Водночас, у цьому Висновку акцентовано увагу на тому, що, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

166. Крім цього, Верховний Суд враховує, що згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача у касаційному провадженні), сформованою, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

167. З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши належність, допустимість, достовірність зібраних у справі доказів як кожного окремо, так і їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зваживши всі аргументи та доводи учасників справи, Суд дійшов висновку про те, що Вища рада правосуддя, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Це рішення Ради відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про тимчасове відсторонення судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

168. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову. Судові витрати За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ВИРІШИВ: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання незаконним і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2020 року № 619/0/15-20 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про тимчасове відсторонення судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв?язку з притягненням до кримінальної відповідальності» відмовити повністю. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене та підписане 20 жовтня 2020 року. Головуючий суддя О.А. Губська Судді М.В. Білак А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова В.М. Соколов