Рішення КАС ВС № 9901/98/21

РІШЕННЯ Іменем України 23 березня 2023 року м. Київ справа №9901/98/21 провадження № П/9901/98/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М. секретар судового засідання Романова А.В. за участі представників сторін: від позивача ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_1 від відповідача Ізвєков К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/98/21 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА, ЗАЯВИ І КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ: До Верховного Суду як суду першої інстанції звернувся ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 02 березня 2021 року №526/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України". Позовні вимоги обґрунтовані невмотивованістю рішення відповідача, що, на думку ОСОБА_2 , є порушенням частини 6 статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя". У позові наголошено на тому, що рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року №2646/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності" є предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду. Незважаючи на це, рішенням Вищої ради правосуддя від 2 березня 2021 року № 526/0/15-21 було звільнено ОСОБА_2 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України. Позивач зазначає, що у Вищій раді правосуддя уже склалася усталена практика, що розгляд питання про звільнення судді під час оскарження відповідних рішень у судовому порядку є передчасним та недоцільним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № П/800/405/17). ОСОБА_2 було подано заяву про зміну (збільшення) підстав позову, в якій він додатково посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Самсін проти України" та окрему думку члена Вищої ради правосуддя та стверджує про фактичну відмову відповідачем у використанні права позивача на відставку. Приймаючи рішення у справі "Самсін проти України", Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що обрання способу досягнення поставленої цілі є не основним, головне, щоб мета була досягнута, не порушуючи при цьому конституційних прав заявника, які закріплені та кореспондують нормам Конвенції. Позивач стверджує, що у справі "Самсін проти України" Європейський суд з прав людини прямо встановив, що за обставин справи законна мета могла бути досягнута шляхом задоволення заяви заявника про відставку. В окремій думці члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 зазначено, що, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, і щодо порушення строків накладення дисциплінарного стягнення всупереч сталій практиці відповідача, Вища рада правосуддя мала виходити з необхідності під час прийняття рішення вжити заходи з метою забезпечення балансу між приватними і публічними інтересами та врахувати, що саме усунення Позивача від посади судді у зв`язку із поданням заяви про відставку буде відповідати цій меті, оскільки суддя надалі не буде виконувати обов`язки щодо здійснення правосуддя у зв`язку із його звільненням із посади, проте рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, хоча і не буде реалізовано, проте буде чинним. Тобто, усунення судді від посади у цьому випадку буде реалізовано у спосіб, що матиме найменше негативних наслідків для судді та забезпечить реалізацію його права на відставку як складової гарантії незалежності судді. Верховний Суд прийняв до розгляду вказану заяву. Відповідач у відзиві посилається на те, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені. Суддя ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про засідання Ради, на якому було прийнято оскаржуване рішення, що свідчить про відсутність порушень з боку Вищої ради правосуддя при звільненні позивача з посади судді. Вища рада правосуддя у відзиві вказує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 надано оцінку належності мотивації рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 та рішення Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19. Таким чином, в силу вимог частини 4 статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року зупинено провадження у справі №9901/98/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 11-307сап20 за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Вищої Ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2646/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності". Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року поновлено провадження у справі №9901/98/21, у зв`язку з набранням законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 11-307сап20. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Згідно з постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 212-VII ОСОБА_2 обраний суддею Вищого господарського суду України безстроково. Рішенням Вищої ради юстиції від 16 травня 2013 року № 222/0/15-13 призначений на посаду заступника Голови Вищого господарського суду України строком на п`ять років. Рішенням Ради суддів господарських судів України від 14 червня 2013 року обраний головою Ради суддів господарських судів України. 25 листопада 2016 року до Вищої ради юстиції надійшли два примірники дисциплінарної скарги від 17 листопада 2016 року, підписані від імені ОСОБА_4 . У скарзі ставилося питання про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності з посиланням на те, що цей суддя, обіймаючи посаду заступника голови Вищого господарського суду України, у період 2013 - 2014 років здійснював тиск на суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_5 та шляхом погроз домагався прийняття потрібних йому судових рішень. Указано, що ці обставини стали відомі з відеозапису засідання Вищої ради юстиції від 26 жовтня 2016 року, розміщеному за посиланням: www.vru.gov.ua/news/1851, щодо вирішення питання про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_5 від здійснення правосуддя. Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 суддю Вищого господарського суду України ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 6 статті 126 Конституції України. Зазначене рішення оскаржено суддею ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду скарги рішенням Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року №94/0/15-19 рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності залишено без змін. 16 січня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 з посади судді на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України. Рішення Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року №1695/2дп/15-16 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності" оскаржено суддею до Верховного Суду. За результатами розгляду скарги постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року № 11-121сап19 рішення Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року №94/0/15-19 залишено без змін. 13 вересня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він просив відкласти розгляд питання про звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України і першочергово розглянути заяву про звільнення його у відставку. 15 червня 2020 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №1839/2дп/15-20 задоволено клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Пантії О. А. про надання дозволу на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності; надано ОСОБА_4 дозвіл на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. 30 червня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга ОСОБА_4 , подана адвокатом Пантією О. А., на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. 17 вересня 2020 року ухвалою Вищої ради правосуддя № 2645/0/15-20 задоволено клопотання ОСОБА_4 , подане адвокатом Пантією О. А., про поновлення строку для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності; поновлено ОСОБА_4 строк для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 4 червня 2018 року №1695/2дп/15-18. За результатами розгляду скарги ОСОБА_4 . Вища рада правосуддя прийняла рішення від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20, яким залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 "Про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності". Вважаючи рішення ВРП від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 протиправним, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зверталися до Великої Палати Верховного Суду зі скаргами на це рішення. 02 березня 2021 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 526/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України". ОСОБА_2 вважає, що Вища рада правосуддя передчасно прийняла рішення про його звільнення, не дочекавшись перегляду Великою Палатою Верховного Суду скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ: Частиною 6 статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3). Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII). Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом №1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону. Відповідно до пункту 6 частини 1 та пункту 1 частини 8 статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини 9 статті 109 Закону №1402-VІІІ). Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною 6 статті 126 Конституції України. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини 1 цієї статті). Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги. Згідно із частиною 2 статті 30 Закону № 1798-VIII засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя. На підставі частин 1 та 3 статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна) Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Частиною 2 статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вищої ради правосуддя дійшла відповідних висновків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/132/20 зроблено висновок про те, що в межах судового розгляду, предметом якого було питання законності рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви Вищої ради правосуддя й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу). Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 11-777сап19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/392/20. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що питання законності притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, як і рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 погодилася з висновками Вищої ради правосуддя та її дисциплінарного органу про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади судді за вчинення дій, які відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 11-307сап20 залишено без змін рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року №2646/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-16 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності". Отже, оцінка рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 і від 17 вересня 2020 року №2646/0/15-20 у цій справі не надається. Щодо основного доводу позовної заяви про передчасність прийняття Вищою радою правосуддя оскарженого рішення про звільнення судді ОСОБА_2 з посади судді до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду за розглядом скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20, колегія суддів зазначає таке. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Відповідно до частин 7-8 статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. За наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. КАС України не передбачає того, що оскарження рішення Вищої ради правосуддя зупиняє його дію. Не містять таких положень й інші норми чинного законодавства. ОСОБА_2 зазначає про те, що у випадку задоволення його скарги та скарги ОСОБА_4 , рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року №2646/0/15-20 могло бути скасовано, а дисциплінарна справа підлягала б повторному розгляду. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції" … У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі П/800/405/17 зроблено такі висновки: "Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції та є визначеним ст. 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення Вищої ради правосуддя, зокрема, на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади. … законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення Вищої ради правосуддя, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі ст. 266 КАС України. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (п.113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці)". Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, Верховний Суд вважає, що, покликання на оскаржуване у цій справі рішення Вищої ради правосуддя, яким звільнено ОСОБА_2 з посади судді, є безпідставним, оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 11-307сап20 залишено без змін рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року №2646/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-16 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності". Верховний Суд зупиняв провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №11-307сап20 за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2646/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності". Зупинення провадження у справі №9901/98/21 мало на меті забезпечення реалізації позивачем права на доступ до суду у повному обсязі. Суд вважає за необхідне наголосити, що рішення Вищої ради правосуддя від 02 березня 2021 року №526/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" ґрунтувалося на наявності у діях ОСОБА_2 істотного дисциплінарного проступку. На момент вирішення Судом цієї справи за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про оскарження рішення про його звільнення з посади судді рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року №2646/0/15-20 та рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-16 про кваліфікацію дій ОСОБА_2 як істотний дисциплінарний проступок та притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності переглянуті у судовому порядку та визнані законними і обґрунтованими. Кваліфікація дій судді як дисциплінарного проступку є достатньою підставою для його звільнення з посади судді відповідно до приписів частини 6 статті 126 Конституції України. Скасування рішення Вищої ради правосуддя від 02 березня 2021 року №526/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" тільки з підстави прийняття його до розгляду Великою Палатою Верховного Суду скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення від 17 вересня 2020 року №2646/0/15-20 не є виправданим у контексті обставин цієї справи, оскільки, навіть після розгляду Великою Палатою Верховного Суду скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не було спростовано того, що дії ОСОБА_2 містили дисциплінарний проступок. Окрім того, Судом при розгляді цієї справи було забезпечено реалізацію позивачу його права на доступ до правосуддя. Задоволення позову з підстав передчасності прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення не зможе ефективно поновити прав позивача, оскільки підстава звільнення, передбачена частиною 6 статті 126 Конституції України, не перестала існувати. Отже, підстави для скасування вказаного рішення, відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, відсутні. Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність у спірному рішенні Вищої ради правосуддя мотивів його прийняття, оскільки, як убачається зі змісту цього рішення, у ньому наведено фактичні обставини, відповідні висновки та їх нормативне обґрунтування, водночас позивач не зазначив, яких саме відомостей, на його думку, не містить це рішення та якими правовими нормами визначено потребу їх зазначення. Суд відхиляє посилання позивача, наведені у заяві про зміну (збільшення) підстав позову, на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Самсін проти України" та окрему думку ОСОБА_3 , з огляду на те, що ОСОБА_2 у цій справі не оскаржує бездіяльності Вищої ради правосуддя щодо розгляду його заяви про відставку. Суд враховує, що ОСОБА_2 звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення його у відставку у вересні 2019 року, тоді як 16 січня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_2 з посади судді на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України. Тобто, підстави для вирішення питання про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило невідповідність судді займаній посаді, і, як наслідок, звільнення судді з посади виникли раніше, ніж позивач виявив бажання звільнитись у відставку. Схожий підхід до вирішення питання розгляду заяви судді про відставку застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2021 року №9901/46/20, в якій зазначила, що право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють ухвалення компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав. Таке обмеження переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві з огляду на те, що пільги й переваги, які мають судді у відставці, є невід`ємною складовою суддівського статусу, який, своєю чергою, передбачає належне та добросовісне здійснення суддею своїх повноважень. Із цього приводу варто зауважити, що закон не передбачає можливості прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади судді одночасно з кількох підстав, зокрема, визначених пунктами 3 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України. Вказане не дозволяє аналогічно застосувати рішення Європейського суду з прав людини у справі "Самсін проти України" до обставин цієї справи. Крім того, окрема думка члена Вищої ради правосуддя не є обов`язковою для врахування Судом при розгляді цієї справи. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд В И Р І Ш И В: Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 02 березня 2021 року №526/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.А. Єзеров СуддіН.В. Коваленко В.М. Кравчук О.П. Стародуб С.М. Чиркін