Постанова 4854 № 540/2373/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2373/20 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Дата і місце ухвалення: 03.09.2020р., м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - В С Т А Н О В И Л А : В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., третя особа ТОВ «Алекскредит», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020р. ВП №61915151. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. не мала правових підстав для відкриття виконавчого провадження №61915151 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №9408 від 17.04.2020р., оскільки ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.ч. 1, 2 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» чітко визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. При цьому, як вказує позивач, він зареєстрований та постійно проживає в Херсонській області, в той час як приватний виконавець Дорошкевич В.Л. діє в межах виконавчого округу міста Києва. Доходів, рухомого і нерухомого майна у місті Києві Зик М.О. не має. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 03.09.2020р. з прийняттям нового судового рішення про задоволення поданого ним позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача, що право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується територією в межах виконавчого округу, на якому здійснює діяльність відповідний виконавець. При відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №9408 від 17.04.2020р. приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, за наявності відомостей про місце проживання боржника, що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу. Посилається апелянт і на те, що суд першої інстанції не дослідив, чи отримував ОСОБА_1 від приватного виконавця Дорошкевич В.Л. рекомендований лист з копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020р. ВП №61915151, надісланий на адресу: м.Київ, вул. Курнатовського, 17Б. Процесуальним законодавством саме на суд покладено обов`язок офіційного з`ясування всіх обставин справи, що зобов`язує суд вживати всіх необхідних заходів для його виконання. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.04.2020р. до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. надійшла заява ТОВ «Алекскредит» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №9408, виданого 17.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11 765,00 грн. У поданій заяві стягувачем зазначено, що адресою місця реєстрації боржника є: АДРЕСА_1 ; адресою проживання є: АДРЕСА_2 . 24.04.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61915151 з примусового виконання виконавчого напису №9408, виданого 17.04.2020р., виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11 765,00 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови у зв`язку з прийняттям приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. до виконання виконавчого документу з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Законом України «Про виконавче провадження» на приватного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки правдивості викладених стягувачем відомостей про місцезнаходження боржника. Судом першої інстанції враховано, що в постанові від 24.04.2020р. про відкриття виконавчого провадження №61915151 вказано дві адреси позивача, а саме: реєстрація - АДРЕСА_1 та фактичне проживання - АДРЕСА_2 . Вказані адреси реєстрації та фактичного проживання зазначені безпосередньо представником стягувача у заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому документі, тобто виконавчому написі нотаріуса. Враховуючи, що приватний виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, тому, за висновками суду першої інстанції, у приватного виконавця не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу. Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII). Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. В той же час, частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За змістом ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Отже, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За правилами п.3 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Крім того, п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У пункті 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), зазначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. При цьому, згідно п.4 розділу ІІІ Інструкції №512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За п.10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу останнього, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред`явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У справі, яка переглядається апеляційним судом, виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. за заявою стягувача ТОВ «Алекскредит», в якій фактичним місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_2 . Однак, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не проживає та не перебуває у м.Києві та у вказаному місті відсутнє будь-яке майно вказаної фізичної особи - боржника. В матеріалах справи міститься копія договору про надання кредиту №2765679 від 03.10.2019р., укладеного між ТОВ «Алекскредит», як Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як Позичальником, в якому адреса реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 . Згідно довідки Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області №717 від 17.08.2020р. про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.01.2013р. по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно довідки регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 21.05.2020р.№429 ОСОБА_1 з 02.06.2017р. працює у виробничому підрозділі служби воєнізованої охорони «Херсонський загін воєнізованої охорони» та займає посаду стрільця 3 розряду у відділі стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Херсон (1 група). Будь-яких даних, які б підтверджували наявність майна позивача у м.Києві, відповідачем до суду першої та суду апеляційної інстанцій не надано. Таким чином, оскільки копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей щодо проживання/перебування позивача у м.Києві або наявності у нього там майна, що надавало б приватному виконавцю ОСОБА_2 підстави прийняти до виконання виконавчий напис та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо відсутності у відповідача правових підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61915151 від 24.04.2020р. щодо примусового виконання виконавчого напису №9408, виданого 17.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11 765,00 грн. Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на відсутність в Законі України «Про виконавче провадження» норми, яка передбачає проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку відомостей, які зазначені у заяві стягувача, до відкриття виконавчого провадження, оскільки приватний виконавець, вирішуючи питання щодо прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, має перевіряти наявність або відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, в тому числі і пред`явлення виконавчого документу за місцем виконання. Більше того, відсутність у Законі прямої вказівки на вчинення таких дій жодним чином не звільняє приватного виконавця від виконання вимог закону, зокрема, приписів Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII, щодо прийняття ним до виконання виконавчих документів саме за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника в межах відповідного округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність. За правилами ч.5 ст.24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Однак, матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем дій, передбачених ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів зазначає, що вказана у виконавчому написі №9408 від 17.04.2020р. чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу. Таким чином, особливої уваги слід приділити необхідності встановлення дійсності адреси у випадку, коли документальні підтвердження її відповідності місцю проживання чи перебування відсутні. Встановивши у даній справі, що передумовою прийняття оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження слугувало зазначення у виконавчому документі неналежної та взагалі сторонньої адреси боржника, суд вважає неприйнятним подальше провадження приватним виконавцем виконавчий дій за неналежним місцем виконання, адже всі подальші дії відбуватимуться всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження». Посилання відповідача на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» колегія суддів не бере до уваги, оскільки положення ст.6 вказаного Закону стосуються випадків, коли особа проживає у двох і більше місцях. В даному ж випадку жодного доказу того, що боржник ОСОБА_1 проживає у двох чи більше місцях матеріали виконавчого провадження не містять. При цьому, саме зареєстроване місце проживання боржника є адресою для офіційного листування з ним та вручення офіційної кореспонденції. Що ж до посилань суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17, то колегія суддів зазначає, що даною ухвалою Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, не здійснюючи касаційний розгляд, і з цієї ухвали Верховного Суду не вбачається, яким чином було визначено місце перебування боржника судом апеляційної інстанції та якими доказами воно підтверджувалося. Крім того, в ухвалі Верховного Суду йшлося саме про місце перебування боржника, а не про його місце проживання. А відтак, відсутні підстави вважати, що обставини у даній справі та справі №511/1342/17 є подібними. Таким чином, встановивши, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020р. ВП №61915151 прийнята не за підвідомчістю та, як наслідок, за відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення. Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, постановлене Херсонським окружним адміністративним судом рішення від 03.09.2020р. підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 статті 139 Кодексу передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1807209037.1 від 19.08.2020р. При зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1261,20 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1845439521.1 від 22.09.2020р. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що стягненню на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. підлягає сума сплачених позивачем судових витрат в загальному розмірі 2102,00 грн. Керуючись ст.ст. 139, 272, 287, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 24 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61915151. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м.Київ, вул. Окіпної Раїси,4-а, офіс 71-А) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 20 жовтня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук