Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/393/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 р.Справа № 440/393/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 10.04.20 року по справі № 440/393/20 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та незаконними, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати протиправним та незаконним направлення запиту Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області до ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" від 11.01.2020 р. за вих. №33/115/31/01-2020; прийняти рішення з урахування наданої позивачем практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів, наданої практики Європейського суду з прав людини та захистити порушені права позивача на Національному рівні. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства протиправно направлено запит до ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" від 11.01.2020 р. за вих. №33/115/31/01-2020, оскільки останнє здійснено після прийняття рішення від 09.01.2020 за вих. № К-275 л-к, за заявою позивача від 13.12.2019 р., що є втручанням в його особисте життя. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 р. позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано протиправним направлення запиту Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області до ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" від 11.01.2020 р. за вих. №33/115/31/01-2020; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити адміністративний позов без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушенні вимоги матеріального та процесуального права, а саме: вимоги Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 р. № 1346 (в подальшому Порядок № 1346), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки за результатами розгляду заяви про призначення розслідування нещасного випадку не у всіх випадках повинна створюватися відповідна комісія та складатися акти, так як цим діям передує обов`язкова умова, а саме, наявність документів, що підтверджують факти втрати працездатності, відповідно до вимог п. 2.1. Поярку № 1346. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, просили розгляд справи проводити без їх участі. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що листом УМВС України в Полтавській області № 6416/3х від 30.03.2018 р., за результатами розгляду звернення , позивача, повідомлено, що відповідно до листа ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" відомості про його поранення у вигляді ЗЧМТ відсутні та відсутня будь-яка інформація щодо проходження лікування з приводу отримання поранення під час виконання службових обов`язків з зоні АТО в період з 21.01.2015 р. по теперішній час, у зв`язку з чим відсутні підстави щодо проведення службового розслідування у відповідності до вимог наказу МВС №1346 від 07.12.2002 р. Одночасно заявника проінформовано, що відносно осіб, які отримали травми різного ступеня тяжкості під час обстрілу м. Дебальцеве Донецької області та перебувають на обліку в УКЗ ГУНП було проведено службові розслідування, в тому числі і відносно колишнього працівника поліції ОСОБА_1 у 2015 році. Позивач не погодився з такою відповіддю відповідача, у зв`язку з чим оскаржив її до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 р у справі № 816/1543/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність УМВС України в Полтавській області, що полягає у не проведенні розслідування нещасного випадку, про який позивач повідомив зверненням від 02.02.2018 р.; зобов`язано УМВС України в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, про який позивач повідомив зверненням від 02.02.2018 р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду Наказом ліквідаційної комісії Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області від 05.04.2019 № 1, який виданий на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 р у справі № 816/1543/18, призначено розслідування нещасного випадку із колишнім дільничним офіцером поліції сектору превенції Великобагачанського БП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_1 . За результатами проведення вищевказаного розслідування, 02.07.2019 р. складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015 р. близько 07 год. 00 хв. УМВС України в Полтавській області форми Н-5* та акт № 10 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*, висновками яких встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Позивач оскаржив вищевказані акти у судовому порядку та просив: визнати неправомірними та скасувати акти про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* №10; розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015, форми Н-5* від 02.07.2019; зобов`язати відповідача провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015; зобов`язати відповідача скласти акти за формою Н-1 та Н-5, в яких зазначити про те, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків у зоні проведення АТО. Рішенням Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 15.10.2019 р. у справі № 440/2763/19, який залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 р., позивачу відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог. 13.12.2019 р. позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, з заявою про проведення розслідування за вказаним фактом нещасного випадку з урахуванням обставин встановлених рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 р. № 552/5974/19. Крім того, просив відповідача скласти акти за формою «Н-5» та «Н-1» по факту нещасного випадку, який стався 18.02.2015 р. з оперуповноваженим сектору карного розшуку Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 , в яких зазначити про те, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків в зоні проведення АТО, що вже встановлено рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 р. справа № 552/5974/19 та не потребує додаткового доказування. За результатами розгляду вказаної заяви, листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 09.01.2020 р. за вих. № К-275 л-к повідомлено позивачу, що розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015 р., проведено Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області, про що були складені акти розслідування нещасного випадку від 02.07.2019 р. № 10, які на даний час чинні. Крім того, позивача повідомлено, що з метою отримання медичної документації, з якої можливо було б виявити підстави для повторного розслідування нещасного випадку та з метою дотримання вимог ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» заявника запрошено до ГУНП в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава) у робочий час для оформлення згоди на обробку персональних даних з наданням копій паспорту для направлення відповідних запитів та повідомлено, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 р. по справі № 552/5974/19 оскаржується в апеляційному порядку». Згідно із витягу з Журналу доставлених, відвідувачів та запрошених до ГУНП в Полтавській області 10.01.2020 р. позивач особисто з`явився до ГУНП в Полтавській області та надав копії власної медичної картки разом із заявою, відповідно до якої просив надати акти за формою Н-1 та Н-5 в найкоротший термін. Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області листом № 33/115/31-01/2020 від 11.01.2020 р. направлено до ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" запит за вих. № 33/115/31/01-2020, згідно вказаного запиту позивач надав згоду на обробку та використання в службових документах ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області його персональних даних у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних». Позивач не погодився із діями відповідача щодо направлення запиту від 11.01.2020 р. за вих. №33/115/31/01-2020 до ТУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області» та з метою захисту порушеного права, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно направлено до ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" запит від 11.01.2020 за вих. №33/115/31/01-2020, оскільки вказаний запит направлено відповідачем без створення відповідної комісії із розслідування та поза межами здійснення розслідування нещасного випадку, передбаченого Порядком № 1346, у зв`язку з чим є протиправним. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно і з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Пунктом 2.2 Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Згідно із пункту 2.4 Порядку № 1346, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2). Відповідно до пункту 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. Пунктом 3.9 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження. Згідно із пунктом 3.10 Порядку №1346, комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Відповідно до пункту 3.11 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Судовим розглядом встановлено, що позивач звертався із заявою до відповідача в якій просив провести розслідування за вказаним фактом нещасного випадку з урахуванням обставин встановлених рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 у справі № 552/5974/19 та просив Ліквідаційну комісію УМВС в Полтавській області скласти акти за формою «Н-5» та «Н-1» по факту нещасного випадку, який стався 18 лютого 2015 року з оперуповноваженим сектору карного розшуку Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 , в яких зазначити про те, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків в зоні проведення АТО. В той же час, позивач у позові пов`язує факт «направлення запиту» відповідачем (що складає предмет позову) із намаганнями Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області встановити обставини, які на думку позивача вже встановлені в рішенні Київського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 р. у справі № 552/5974/19, зокрема те, що «нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків в зоні проведення АТО». Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок встановлення обставин щодо нещасного випадку законодавчо визначений під час проведення розслідування, про яке просив позивач, а вже за результатами якого у комісії виникає обов`язок скласти відповідні Акти в яких або буде встановлено та підтверджено зазначені в заяві обставини або зазначені заявником обставини не знайдуть свого підтвердження, в тому числі виходячи не лише із змісту заявлених обставин самим заявником, а на підставі всіх інших документів, які передбачені Порядком №1346. Визнання чи не визнання тих чи інших обставин під час розслідування нещасного випадку не фіксується у такому документі як запит, а може мати місце лише у встановлених Порядком №1346 документах, зокрема як визначено в п. 2.2. Порядку №1346 акти за формою Н-1* або акт за формою НТ*, як визначено в п. 2.4. Порядку №1346. Щодо твердження позивача, що відповідач здійснює втручання в його особисте життя, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач надав відповідачу письмову згоду на обробку та використання в службових документах ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області своїх персональних даних у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних», то вказані твердження спростовуються наданою згодою позивача та діяльністю відповідача, яка повинна бути здійсненна на виконання вимог заяви позивача від 13.12.2019 р. про проведення розслідування нещасного випадку, оскільки згідно Порядку №1346 у тому числі персональна інформація потерпілого є складовою матеріалів розслідування, зокрема щодо діагнозу травми, медичних висновків щодо втрати здоров`я, оскільки вказана інформація є необхідною для складання актів розслідування про які просить сам позивач. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист 09.01.2020 вих №К-275-л-к не може вважатися рішенням, яке прийнято за результатами здійснення перевірки доводів та фактів, викладених у звернення позивача, оскільки відповідач, відповідно до вимог Порядку №1346 та на підставі відповідної заяви потерпілого зобов`язаний призначити розслідування нещасного випадку, створити комісію, отримати, дослідити та оцінити належні документи та іншу необхідну інформацію і за наслідками розслідування прийняти відповідні Акти, тобто результатом завершення викладених позивачем фактів та доводів оформляється відповідними Актами, а не інформативним листом. Крім того, розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015 з позивачем і зокрема його результат за попереднім зверненням позивача вже було предметом судового розгляду в межах вказаної справи, за наслідками якої прийнято 15.10.2019 рішення Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 440/2763/19, яке набрало законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, після вищевказаного рішення суду, позивач звернувся до відповідача з новою заявою про проведення провести розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з ним 18.02.2015 р., за результатами розгляду якої, відповідачем повідомлено позивачу про необхідність надання згоди на обробку його персональних даних з метою отримання відповідної медичної документації для встановлення підстав щодо призначення службового розслідування. Також в оскаржуваному листі не зазначено, що за результатами заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 прийнято рішення, а лише проінформовано позивача про існування чинних актів розслідування №10 від 02.07.2019, які складені за результатами розслідування нещасного випадку, що стався з ним 18.02.2015 р., тобто, з нього неможливо встановити, що комісією проведено розслідування вказаного нещасного випадку в спосіб визначений Порядком №1346 та прийнято рішення за наслідками такого розслідування комісією. Щодо підстав зазначених позивачем відносно того, що відповідач протиправно направив оскаржуваний запит, оскільки він на його думку зобов`язаний був скласти Акти за формою Н-5* та Н-1* лише на підставі рішенні Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2019 року у справі № 552/5974/19 та порушення відповідачем принципу юридичної визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення, суд звертає увагу на наступне. Листом Управління МВС України в Полтавській області від 09.01.2020 вих. №К-275-л-к, крім іншого відповідачем проінформовано, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2019 року у справі № 552/5974/19 оскаржується у апеляційному порядку. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Київського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 року /http://reestr.court.gov.ua/Review/87573973/, а ухвалою від 25.02.2020 закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду в приміщенні апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи /http://reestr.court.gov.ua/Review/87822589/. Крім того, станом на дату винесення рішення судом у даній справі з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що Полтавським апеляційним судом 25.03.2020 прийнято постанову у справі № 552/5974/19, якою апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2019 року - скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації залишено без розгляду /http://reestr.court.gov.ua/Review/88522319/. Таким чином, відсутнє рішення суду, яким підтверджено встановлення факту поранення позивача 18.02.2015 р. під час виведення сил з м. Дебальцеве Донецької області. Згідно із п. 3.1 Порядку №1346, про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Відповідно до п. 3.5 Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. Відповідач листом від 09.01.2020 №К-275-л-к окрім іншого повідомив позивачу, що з метою отримання медичної документації, з якої можливо було б виявити підстави для повторного розслідування зазначеного нещасного випадку, та з метою дотримання вимог ст. 11 ЗУ «Про захист персональних даних» просить з`явитися його до ГУ НП в Полтавській області у робочий час для оформлення згоди на обробку його персональних даних з наданням копій паспорту для направлення відповідних запитів. Проте, відповідачем не подано до суду доказів того, що ним було розпочато розслідування нещасного випадку по заяві позивача від 13.12.2019 р., та як вбачається з оскаржуваного листа відповідача, позивачу повідомлено, що йому потрібна інформація з якої можливо було б з`ясувати підстави для повторного розслідування нещасного випадку. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач після отримання від відповідача листа від 09.01.2020 р. особисто з`явився та надав відповідачу медичну документацію відносно себе, проте, відповідачем не було створено комісію із розслідування нещасного випадку по заяві позивача від 13.12.2019 р., у порядку та строки як того вимагає Порядок № 1346, не передано надану позивачем медичну документацію для вивчення та розгляд такою комісією, а відтак і не надано обґрунтованих пояснень щодо правомірності здійснення відповідачем (ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області, а не комісією з розслідування нещасного випадку) оскаржуваного запиту до ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" від 11.01.2020 р. за вих. №33/115/31/01-2020, незважаючи на те, що позивачем було надано на вимогу відповідача медичну документацію, паспортні дані та згоду на обробку персональних даних. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний запит необхідний для встановлення підстав для проведення розслідування нещасного випадку не підтверджується вимогами Порядку № 1346 та службове розслідування розпочинається на підставі повідомлення, зокрема, потерпілого, а не на підставі медичної документації. Наявність медичної документації може бути підставою для результатів такого розслідування, а не підставою для його початку. Пункт 3.12 Порядку № 1346 передбачає, що до першого примірника акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Судовим розглядом встановлено, що позивачем вищевказані документи 13.12.2019 р. не надано, а копія медичної картки амбулаторного хворого позивачем надано відповідачу разом із заявою від 10.01.2020 р. Отримання інформації, в тому числі медичної документації, яка є необхідна для проведення комісією розслідування та прийняття відповідного рішення, додатками до якого у тому числі можуть бути відповідні документи, має здійснюватися після призначення відповідальними особами відповідача розслідування нещасного випадку на підставі наявного повідомлення потерпілого та за наслідками роботи відповідної комісії. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області протиправно направлено до ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Полтавській області" запиту від 11.01.2020 за вих. №33/115/31/01-2020, оскільки вказаний запит направлено відповідачем без створення відповідної комісії із розслідування та поза межами здійснення розслідування нещасного випадку, передбаченого Порядком №1346. Щодо посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 р. по справі № 822/3309/17, відповідно до якої за результатами розгляду заяви про призначення розслідування нещасного випадку не у всіх випадках повинна створюватися відповідна комісія та складатися акти, оскільки цим діям, відповідно до п. 2.1. Порядку № 1346, передує обов`язкова умова наявність документів, що підтверджують факт втрати працездатності, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в розумінні Порядку № 1346 службове розслідування розпочинається зі створення відповідної комісії та на підставі повідомлення про нещасний випадок. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно і з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року по справі № 440/393/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя З.Г. Подобайло Судді А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 20.10.2020 року