Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/145/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 р. Справа № 440/145/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Бойко С.С., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.05.21 по справі № 440/145/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність щодо не належного розгляду звернення від 25.12.2020; - визнати протиправною бездіяльність щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у зверненні від 25.12.2020; - визнати протиправною бездіяльність щодо не перепаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, звернення від 25.12.2020 до повноважень якої входить вирішення викладених у зверненні питань згідно вимог п. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян"; - визнання протиправними дій щодо повернення звернення з додатками від 25.12.2020 без вжиття заходів реагування; - зобов`язання повторно розглянути звернення від 25.12.2020 за наявними медичними матеріалами та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановлених судом; - зобов`язання направити матеріали ОСОБА_1 для встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням службових обов`язків, як колишнього працівника міліції, якому заподіяно ушкодження здоров`я під час прийняття участі в Антитерористичній операції на сході України. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправну бездіяльність відповідача щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у зверненні від 25.12.2020. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.12.2020 ОСОБА_1 подав на ім`я голови Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" заяву про встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, як колишньому працівникові міліції, травми під час виконання службових обов`язків в зона АТО згідно з актами за формою Н-1, Н-5, висновку експерта №536 та медичної документації, а саме карти амбулаторного хворого, виписки з медичної картки амбулаторного хворого №965 та №255, консультативного висновку №0008, ИРТ від 05.08.2019, виписок із медичних карток амбулаторного хворого №1851, №547, №834, №2395, довідки №5, консультативного висновку спеціаліста №03430, МРТ від 02.11.2017, виписки із медичної картки амбулаторного хворого №2518, виписного епікризу 1798, медичної карти стаціонарного хворого №1009, довідок до актів огляду МСЕК. Наказом ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" від 10.11.2020 утворено комісію та призначено проведення службової перевірки за матеріалами, викладеними у т.ч. у зверненні ОСОБА_1 від 09.11.2020 вх.№33/37-К-84 (а.с. 53). Листом від 04.01.2021 вих.№К-100 за підписом начальника ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" Глушка О.О. позивачу повернуто його заяву, оскільки вона не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення щодо винесення постанови ММ(ВЛ)К ТМО та для подальшого пересилання медичної документації до МСЕК (відсутня медична документація, яка складена щодо отриманою травми в період проходження служби). Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача щодо неналежного розгляду заяви, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі - Закон №393/96-ВР). Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст. 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Згідно з ст. 5 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону №393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає, що спір в даній справі виник з приводу розгляду заяви позивача про встановлення ступеня втрати працездатності та в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про неналежний розгляд відповідачем його звернення та не вжиття заходів реагування щодо обставин, викладених у зверненні. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів зазначає, що звернення ОСОБА_1 від 25.12.2020 розглянуто по суті органом, до якого подано таке звернення, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян", а за результатами розгляду звернення позивачу надана відповідь. Органами, уповноваженими визначати ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), діяльність яких регламентує постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", що затверджує Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Згідно з п.п.1 п.11 розділу "Обов`язки і права комісій" Положення про медико-соціальну експертизу, "МСЕК визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків". Порядок направлення осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, а також ступеня втрати професійної працездатності, на огляд МСЕК, визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317. Відповідно до п. 4 вказаного Положення, осіб на огляд МСЕК направляє Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я. ДУ ТМО, згідно з Положенням про ДУ ТМО, затвердженим наказом МВС України від 02.03.2020№ 206, є самостійним державним багатопрофільним закладом охорони здоров`я, який об`єднує в собі лікувально - профілактичні та інші заклади, що здійснюють на підставі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС. До функцій ДУ ТМО, зокрема, належить організація роботи лікарсько-консультативної комісії ДУ ТМО, визначення потреби в медико-соціальній експертизі та дотримання порядку направлення на МСЕК осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС (п. 5 розділу III "Функції ТМО" Положення про ДУ ТМО) Згідно з п. 2.7 Положення про лікарсько-консультативну комісію лікарні (з поліклінікою) ДУ ТМО, затвердженого наказом ДУ ТМО від 19.06.2018 №39 о/д "Про порядок роботи лікарсько-консультативної комісії лікарні (з поліклінікою) ДУ ТМО" (далі - ЛКК), до функцій ЛКК входить розгляд питання щодо доцільності направлення до МСЕК колишніх працівників поліції. Національної гвардії України, органів внутрішніх справ у випадках, передбачених постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", у тому числі для визначення ступеня втрати професійної працездатності. Відповідно до п. 2.7.4 Положення про лікарсько-консультативну комісію лікарні (з поліклінікою) ДУ ТМО, при вирішенні питання направлення особи на МСЕК в обов`язковому порядку приймається до уваги "Свідоцтво про хворобу" медичної (військово-лікарської) комісії (М(ВЛ)К). У своїй діяльності ЛКК ДУ ТМО керується чинним законодавством, перелік якого знаходиться в додатках до Положення про лікарсько-консультативну комісію лікарні (з поліклінікою) ДУ ТМО. З урахуванням того, що позивач у заяві від 30.12.2020 № 33/37-К-100 просить встановити ступінь втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків у зоні АТО, тому для розгляду питання на засіданні ЛКК щодо направлення медичної документації позивача на МСЕК необхідна наявність "Свідоцтва про хворобу" М(ВЛ)К ДУ ТМО, яким було б встановлено причинний зв`язок отриманої ним травми з проходженням служби в ОВС та Національній поліції на момент фактичного звільнення. "Свідоцтво про хворобу" М(ВЛ)К є необхідним документом для МСЕК при порушенні питання про ступінь втрати працездатності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків. Згідно з п. 7 розділу II Положення про ДУ ТМО, затвердженого наказом МВС України від 02.03.2020 року № 206, до складу ДУ ТМО входить медична (військово-лікарська) комісія. Серед основних завдань ДУ ТМО є проведення медичною (військово- лікарською) комісією лікарської та військово-лікарської експертиз (п. 4 розділу II Положення про ТМО). М(ВЛ)К) ДУ ТМО у своїй діяльності керується чинним законодавством України, зокрема вимогами наказу МВС України від 03.04.2017 №285 "Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС" (далі - Положення про М(ВЛ)К), іншими нормативно- правовими актами з питань військово-лікарської експертизи. Відповідно до п.п. І. п. 4. розділу І Положення про М(ВЛ)К, "ВЛК відповідно до покладених на них завдань проводять лікарську експертизу поліцейським і колишнім поліцейським...". До основних завдань М(ВЛ)К також входить визначення причинного зв`язку захворювань, травм, контузій з проходженням служби в поліції для колишніх співробітників Національної поліції (НГІ) та ОВС (п.п.3, п.3, розділ І Положення про М(ВЛ)К). Підстави складання постанов М(ВЛ)К та перелік документів, необхідних для прийняття постанови М(ВЛ)К щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, контузій з проходженням служби в поліції визначені Положенням про М(ВЛ)К (розділ VI п.п.13, 14, та розділ VIII п. 18, п. 22). Пункт 13 Розділу VI Положення про М(ВЛ)К передбачає, що колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання» встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, контузій з проходженням служби в поліції, визначено Положенням про М(ВЛ)К (розділ VI п. 14, та розділ VIII п. 18, п.22). Відповідно до п. 14 Розділу VI Положення про М(ВЛ)К "Особи, зазначені в пункті 13 цього розділу, надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби, у випадку отримання травми (поранення) під час служби - надають відповідний Акт про нещасний випадок та документацію, складену за результатами надання первинної медичної допомоги з цього приводу". Згідно з п. 18 Розділ VIII "Визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз". Пунктом 22 Розділ VIII "Для розгляду питань причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) звільнених зі служби осіб з участю в АТО, в бойових діях до штатної ВЛК необхідно надати відомості щодо їх медичного огляду у ВЛК перед вступом на службу та в період проходження служби, довідку про час та місце служби, дату та причину звільнення, час перебування в АТО, участь в інших бойових діях, медичні документи щодо лікування під час служби, посвідчення учасника бойових дій, документи про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), додаткові документи, що підтверджують цей факт: висновок судово-медичної експертизи, службові характеристики тощо". Тобто, обов`язок надання медичної документації, складеної в період проходження служби, згідно з п.14 розділу VI та п.22 розділу VIII Положення про М(ВЛ)К, покладається на осіб, які ініціюють питання щодо причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень) з проходженням служби в органах внутрішніх спав та національній поліції. Судовим розглядом встановлено, що медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_1 у ДУ ТМО відсутня. ОСОБА_1 03.10.2016 отримав медичну картку амбулаторного хворого у реєстратурі ДУ ТМО під особистий підпис. Про необхідність надання медичної карти амбулаторного хворого за період з 2007 року по 2017 рік 02.11.2020 ОСОБА_1 зазначено письмово під час його звернення до М(ВЛ)К ДУ ТМО головою М(ВЛ)К ДУ ТМО Продай О.П. про що зроблено відповідний запис на звороті направлення №330 та неодноразово повідомлялася листами копії яких наявні в матеріалах справи. Медичної карти амбулаторного хворого за період з 2007 року по 2017 рік позивачем відповідачу не надано, а решта медичних документів не дозволяє встановити причинний зв`язок захворювань, пов`язаних з проходженням служби в Органів внутрішніх справ та Національної поліції або вони взагалі датовані 2017, 2018 та 2019 роками, тобто також складені через 2-4 роки після дати імовірного травмування. Також серед документації, наданої позивачем до ДУ ТМО в додатках до заяви від 30.12.2020 № 33/37-К-100, не містяться документи, складені за результатами надання первинної медичної допомоги з приводу імовірного травмування, як того вимагає розділ VI п.14 Положення про М(ВЛ)К. Тобто, надана ОСОБА_1 до відповідача документація не дозволяє встановити зв`язок захворювань позивача з імовірним отриманням ним травми в період проходження служби. Наявність в медичній документації, наданій позивачем, посилань на ЧМТ 2015 року в кожному випадку наведене в анамнезі зі слів ОСОБА_1 , і не є доказами отримання ним травми у 2015 році. Процедура проходження М(ВЛ)К полягає у проведенні лікарської (військово-лікарської) експертизи за наявною медичною документацією. Як зазначалося вище, обов`язок подання документації, складеної в період служби, яка необхідна для встановлення причинного зв`язку захворювань, пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ та національній поліції, покладається на суб`єкта проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, яким в спірних правовідносинах є ОСОБА_1 . Формою проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи по матеріалах медичної документації є засідання комісії, яке оформлюється протоколом. За результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають, зокрема висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) (п.1 розділу VIII Положення про М(ВЛ)К). Така постанова складається тільки у тому випадку, коли медичною та іншою документацією підтверджується причинний зв`язок: захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва), з єдино можливим стверджуючим формулюванням: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, отримане під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане за зазначених обставин" (розділ VIII Положення про М(ВЛ)К). Отже, якщо медичної документації недостатньо для встановлення причинного зв`язку захворювань, пов`язаних з проходженням служби, постанова М(ВЛ)К про причинний зв`язок не виноситься. На підставі того, що надані позивачем матеріали в додатках до заяви від 30.12.2020 №33/37-К-100 (ксерокопії актів розслідування, інших медичних документів) не містять в собі точної інформації про дату та характер травми (медична документація, яка складена щодо отримання травми в період проходження служби), М(ВЛ)К ДУ ТМО не має достатніх підстав для складання постанови по причинному зв`язку травмування з проходженням служби. З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 по справі №440/145/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц