Постанова Київський апеляційний суд № 754/7074/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10334/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м. Київ Унікальний номер 754/7074/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Головачевою Ольгою Миколаївною , на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва, постановлену 17 червня 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Скрипка О.І.,- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - Головачева О.М. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що поданий на підтвердження повноважень ордер не копією, а згенерований адвокатом на офіційному веб-сайті НААУ, а тому є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Вважає, що повернення скарги з формальних підстав унеможливило доступ заявника до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справ до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшов наступного висновку. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що надана копія ордеру не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до суду із заявою від імені та в інтересах позивача, оскільки ордер не вказує на обсяг повноважень, наданих адвокату. При цьому до матеріалів заяви не долучено договору про надання правової допомоги що не дозволяє перевірити обсяг повноважень представника. Отже, вказаний ордер не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до суду саме з цією скаргою від імені та в інтересах позивача. Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Проте, оскаржувана ухвала не відповідає указаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно з п.п. 3, 6 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. За змістом п. 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Окрім цього, питання належності оформлення ордера адвоката, як документа на представництво клієнта не було предметом дослідження при винесенні постанови ВС у справі № 202/5348/18, на яку посилається суд першої інстанції в своїй ухвалі, як на підставу для повернення позовної заяви. Таким чином, ордер на надання правової допомоги серія АІ « 1036985 від 02.06.2020 не є завіреною копією, а згенерований адвокатом Головачевою О.М.. на офіційному веб-сайті НААУ для представництва інтересів ОСОБА_1 , заповнений, підписаний та скріплений печаткою, а отже, оформлений у відповідності до вимог Положення про ордер на надання правничої допомоги. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновку суду щодо надання Головачевою О.М. ордеру знайшли своє підтвердження. Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року по справі № 9901/736/18 вже звертала увагу, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 КК України). Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, ордер, який видано адвокатом відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає. У відповідності по ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Тому не заслуговують на увагу висновки суду першої інстанції, що ордер не вказує на обсяг повноважень адвоката, зокрема, щодо наявності права підписувати апеляційну скаргу, інакше аніж на підставі договору про правову допомогу. Таким чином, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви ОСОБА_1 є передчасним. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Отже, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя. Таким чином, колегія суддів визнала необґрунтованим висновок суду першої інстанції про повернення позивачу її позовної заяви з підстави, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Судді: