Постанова Київський апеляційний суд № 754/3796/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/12490/2024 справа №754/3796/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Мережко М.В., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Таран Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення збитків у зв`язку із невиконанням договору, - встановив: В березні 2024 року до Деснянського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом про стягнення збитків у зв`язку із невиконанням договору. Просить стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на свою користь збитки у розмірі 22 298,17 грн, яких зазнав у зв`язку із невиконанням АТ «Полтаваобленерго» зобов`язань за договором про користування електричною енергією від 12 червня 2008 року №7620. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року справу №754/3796/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго» про стягнення збитків у зв`язку із невиконанням договору передано для розгляду за підсудністю до Ленінського районного суду міста Полтави за місцем знаходження нерухомого майна. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що споживачем у цій справі є не нерухомість, а безпосередньо позивач, отже підсудність визначається за вибором позивача в порядку захисту права позивача як споживача. Уважає, що кінцевим (фізичним) споживачем електроенергії є електроприлади позивача, які можуть бути підключені та відключені від електромережі у будь-якому приміщені будь-якого регіону за вибором позивача як споживача електроенергії. Вказує, що оскільки договір поставки електричної енергії укладається із фізичними особами, а не з приміщеннями, відтак вибір підсудності у цій справі залишається за позивачем як споживачем електроенергії. Зазначає, що підставою позову є захист порушених прав позивача як споживача. Оскільки предметом позову є завдання збитків позивачу, відтак слід застосовувати приписи частини 5 статті 28 ЦПК України. Посилається на положення статті 19 Конституції України. Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року скасувати, справу направити до Деснянського районного суду міста Києва для продовження розгляду. На адресу Київського апеляційного суду від представника АТ «Полтаваобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві посилається на необґрунтованість апеляційної скарги. Уважає ухвалу суду законною. Зазначає, що позивач не повідомив Деснянський районний суд міста Києва про розгляд в Ленінському районному суді міста Полтави інших справ, ініційованих ОСОБА_1 , а саме справи №553/583/21 за позовом ОСОБА_1 до Красногорівської філії АТ «Полтаваобленерго» про зобов`язання вчинити дії та не чинити перешкод щодо домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішенням суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог у цій справі відмовлено. Також ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Полтави із позовом до АТ «Полтаваобленерго» про зобов`язання вчинити певні дії (справа №553/3379/23) щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій справі, оскаржується в апеляційному порядку. У вказаних справах позови розглядались в порядку загальної підсудності за місцем знаходження майна (будинку) ОСОБА_1 . Уважає, що у цій справі підлягають застосуванню правила виключної підсудності, передбачені статтею 30 ЦПК України, щодо позовів, які виникають із приводу нерухомого майна. Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року залишити без змін. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем покладених на нього обов`язків згідно договору між сторонами щодо поставки електричної енергії до домоволодіння позивача, яке розташовано в с. Якимове Великобагачанського р-ну Полтавської області. Відтак суд зробив висновок, що справа підсудна Ленінському районному суду міста Полтави на підставі частини 1 статті 30 ЦПК України за місцем знаходження нерухомого майна. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. Згідно статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій ста статус суддів» указано, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності, що узгоджується із приписами Основного Закону. Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна. За загальним правилом у відповідності до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тобто, правило загальної територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ЦПК України. За приписами частини 5 статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Також за частини 8 статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Вказані приписи є прикладами альтернативної підсудності. Статтею 30 ЦПК України, зокрема, частиною 1, визначені виключні підстави підсудності справ за позовами, що виникають із приводу нерухомого майна. Такі позови пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності, на приклад загальної чи альтернативної. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду за місцем своєї реєстрації із позовом про стягнення збитків у зв`язку із невиконанням договору №7620 від 12 червня 2008 року як споживач електроенергії. Позов мотивовано тим, що у період з березня 2021 року по вересень 2021 року АТ «Полтаваобленерго» не виконувало умов договору про користування електричною енергією, укладеного між сторонами. У зв`язку цим позивач був вимушений забезпечувати власне домоволодіння необхідним обсягом електроенергії за власний рахунок, а саме купити генератор, паливо для генератора, здійснювати ремонт генератора. Витрати на куплений генератор та похідні від нього витрати, на думку позивача, становлять збитки у зв`язку із невиконанням АТ «Полтаваобленерго» умов договору, відтак предметом позову є стягнення збитків у зв`язку із невиконанням договору. Тобто, звертаючи до суду із позовом, позивач вказує про стягнення збитків у зв`язку із невиконанням договору про користування електричною енергією. В матеріалах справи міститься договір №7620 від 12 червня 2008 року про користування електричною енергією (а.с.9-10). Договір укладено між Красногорівською філією ВАТ «Полтаваобленерго» (Енергопостачальник) та ОСОБА_1 (Споживач), який проживає в с. Якимове, щодо постачання електричної енергії. Відповідно до пункту 2.7. Договору об`єктом надання послуг є житловий одноповерховий будинок. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції підставою визначення підсудності справи Ленінському районному суду міста Полтави вказав те, що спірні правовідносини виникли з приводу нерухомого майна. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані зверненням позивача до суду за місцем своєї реєстрації з метою захисту своїх прав як споживача послуг, відтак на підставі частини 5 статті 28 ЦПК України право вибору суду для розгляду позову залишається за позивачем. За умовами договору №7620 від 12 червня 2008 року ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії. Звертаючись до суду, позивач просить стягнути збитки, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем договору про користування електричною енергією в порядку захисту своїх прав. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). Відтак, предметом розгляду цієї справи є стягнення збитків, які, за твердженням позивача, виникли у останнього з причини невиконання відповідачем зобов`язань за договором про користування електричною енергією, тобто спірні правовідносини виникли щодо виконання умов договору, згідно якого ОСОБА_1 є споживачем послуг, надавачем яких є АТ «Полтаваобленерго». Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на висновки Верховного Суду, наведені у справах №№910/10647/18, 911/2390/18, є помилковим з огляду на відмінний характер спірних правовідносин у цих справах правовідносинам, що виникли у справі, яка переглядається апеляційним судом. Доводи відзиву АТ «Полтаваобленерго» щодо розгляду інших справ за позовами ОСОБА_1 у Ленінському районному суді міста Полтави апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не впливають на вирішення питання підсудності у цій справі. Згідно даних Інформації про задеклароване / зареєстроване місце проживання особи НОМЕР_1 від 18 березня 2024 року ОСОБА_1 з грудня 1992 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.45). Отже, звертаючись до Деснянського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 скористався своїм право на вибір суду за зареєстрованим місцем проживання. При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не з`ясував правовідносин, що виникли між сторонами, не перевірив доводи позивача щодо його звернення до суду в порядку захисту прав споживача, відтак зробив передчасний висновок щодо підсудності справи іншому суду. Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку із вище наведеним ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді М.В. Мережко В.В. Соколова