LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Чернігівський апеляційний суд747/669/19

від 19.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 19 жовтня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 747/669/19 Головуючий у першій інстанції Тіщенко Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/547/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Губар В.С., Євстафіїва О.К. сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області у складі судді Тіщенко Л.В. від 21 січня 2020 року, місце ухвалення рішення смт.Талалаївка, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.11.2012 року у розмірі 11 909 грн. 47 коп., яка складається із наступного: 1 286 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом, 7 879 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 543 грн. 31 коп. - штраф (процентна складова). Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути на свою користь із відповідача, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Вимоги заявленого позову Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору №б/н від 23.11.2012 року, ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 1 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписанням заяви разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на відповідному банківському сайті, відповідач підтвердила свою згоду на те, що між нею та позивачем укладено договір про надання банківських послуг. Позивач вказує, що у зв`язку із порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 станом на 30.09.2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 909 грн. 47 коп., яка складається із наступного: 1 286 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом, 7 879 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 543 грн. 31 коп. - штраф (процентна складова). Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості на свою користь з відповідача, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21.01.2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 23.11.2012 року в сумі 1 286 грн. 60 коп. та 207 грн. 47 коп. у відшкодування судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року в частині відмови судом у стягненні суми заборгованості за кредитним договором та ухвалити у вказаній частині позовних вимог нове рішення, яким позов Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити. Доводи апеляційної скарги вказують, що у оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального і матеріального права, а також без повного, об`єктивного та всебічного дослідження обставин справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на відповідному банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, тобто, між банком та клієнтом було укладено договір, в порядку ч.1 статті 634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. З посиланням на статті: 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1054 ЦК доводи апеляційної скарги стверджують про обґрунтованість вимог заявленого позову. При цьому апеляційна скарга містить в собі посилання на висновки, викладені в постановах Верховного Суду, а саме, в постанові Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №375/250/18, в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №642/5533/15-ц, в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №750/6058/17-ц, в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №153/1334/16, в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №205/2825/18. Також доводи апеляційної скарги містять в собі посилання на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, провадження №12-14гс18, та на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17. Доводи апеляційної скарги вказують, що відмовляючи у задоволенні частини вимог заявленого позову, суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, оскільки дана постанова винесена судом у справі з іншими обставинами. Доводи апеляційної скарги зазначають, що при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що відповідач особисто поставив підпис про отримання договору, і відповідно, про всі відомі йому умови. Доводи апеляційної скарги стверджують, що зробивши вірний висновок про отримання кредитних коштів відповідачем, та встановивши наявність кредитних правовідносин між сторонами, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, як письмовий доказ, відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Доводи апеляційної скарги зазначають, що дії з користування кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, а розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості, в тому числі, і за тілом кредиту. Доводи апеляційної скарги стверджують, що заявлені у вимогах позову проценти мають бути стягнуті з відповідача незалежно від того, встановлені вони в договорі, чи ні. Доводи апеляційної скарги вказують, що відповідач, як споживач кредитних послуг, не може визнаватися слабшою стороною в частині зобов`язань з повернення отриманого кредиту та сплати процентів, обрахованих, як мінімум, за ставкою НБУ, згідно чинного законодавства. В іншій частині (в частині задоволення судом першої інстанції вимог заявленого позову) рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21.01.2020 року АТ КБ ПриватБанк не оскаржується. Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За даних обставин, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року у оскаржуваній АТ КБ ПриватБанк частині, тобто, в частині відмови судом у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк. Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21.01.2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається з матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що між сторонами даного спору 23.11.2012 року було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. 23.11.2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7-7,зворот). Як вбачається із наданого позивачем суду розрахунку заборгованості відповідача за договором №б/н від 23.11.2012 року (а.с.5-6), у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного із банком договору, станом на 30.09.2019 року сума заборгованості за даним договором становить 11 909 грн. 47 коп. яка складається із наступного: 1 286 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом, 7 879 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 543 грн. 31 коп. - штраф (процентна складова). Матеріали справи містять в собі Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, Універсальна, 30 днів пільгового періоду (а.с.8-8,зворот), який не містить в собі підпису відповідача ОСОБА_1 . Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21.01.2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 23.11.2012 року в сумі 1 286 грн. 60 коп. та 207 грн. 47 коп. у відшкодування судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року в частині відмови у задоволенні вимог заявленого позову фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року у оскаржуваній частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на відповідному банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, тобто, між банком та клієнтом було укладено договір, в порядку ч.1 статті 634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. З посиланням на статті: 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1054 ЦК доводи апеляційної скарги стверджують про обґрунтованість вимог заявленого позову. При цьому апеляційна скарга містить в собі посилання на висновки, викладені в постановах Верховного Суду, а саме, в постанові Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №375/250/18, в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №642/5533/15-ц, в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №750/6058/17-ц, в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №153/1334/16, в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №205/2825/18. Також доводи апеляційної скарги містять в собі посилання на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, провадження №12-14гс18, та на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17. Доводи апеляційної скарги вказують, що відмовляючи у задоволенні частини вимог заявленого позову, суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, оскільки дана постанова винесена судом у справі з іншими обставинами. Доводи апеляційної скарги зазначають, що при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що відповідач особисто поставив підпис про отримання договору, і відповідно, про всі відомі йому умови. Доводи апеляційної скарги стверджують, що зробивши вірний висновок про отримання кредитних коштів відповідачем, та встановивши наявність кредитних правовідносин між сторонами, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, як письмовий доказ, відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Доводи апеляційної скарги зазначають, що дії з користування кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, а розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості, в тому числі, і за тілом кредиту. Доводи апеляційної скарги стверджують, що заявлені у вимогах позову проценти мають бути стягнуті з відповідача незалежно від того, встановлені вони в договорі, чи ні. Доводи апеляційної скарги вказують, що відповідач, як споживач кредитних послуг, не може визнаватися слабшою стороною в частині зобов`язань з повернення отриманого кредиту та сплати процентів, обрахованих, як мінімум, за ставкою НБУ, згідно чинного законодавства. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року у оскаржуваній частині, виходячи із наступного. За змістом ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч.1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ч.1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1, ч.2 статті 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч.1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що між сторонами даного спору 23.11.2012 року було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7-7, зворот). При цьому, у даній Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, процентна ставка не зазначена, також і відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Як вбачається із вимог поданої позовної заяви (а.с.2-4), АТ КБ ПриватБанк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути з відповідача на користь позивача: 7 879 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 543 грн. 31 коп. - штраф (процентна складова). Обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, АТ КБ ПриватБанк, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.11.2012 року, посилався також на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та на Витяг з Тарифів Банку. При цьому необхідно зазначити, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів у розумінні положень статей 77,80 ЦПК України відносно того, що саме Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, на які посилається позивач в обґрунтування вимог заявленого позову, були зрозумілими для відповідача, і що з даними документами відповідач ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В матеріалах справи також відсутні відповідні докази на підтвердження того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили в собі умови, зокрема, і щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначених у даних документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За даних обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору. Приймаючи до уваги вищенаведене, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, які містяться в матеріалах справи, не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.11.2012 року шляхом підписання Анкети-заяви, оскільки вказані документи на містять в собі підпису відповідача. За даних обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, які також обґрунтовано були прийняті до уваги судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті. Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 7 879 грн. 56 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 700 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів, відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 543 грн. 31 коп. - штраф (процентна складова). Доводи апеляційної скарги вказують, що заявлені у вимогах позову проценти мають бути стягнуті з відповідача незалежно від того, встановлені вони в договорі, чи ні. При цьому доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач, як споживач кредитних послуг, не може визнаватися слабшою стороною в частині зобов`язань з повернення отриманого кредиту та сплати процентів, обрахованих, як мінімум, за ставкою НБУ, згідно чинного законодавства. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року у оскаржуваній частині, виходячи із наступного. Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ч.1 статті 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається із вимог поданої позовної заяви (а.с.2-4), Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк не заявляло позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача процентів із визначенням їх розміру на рівні облікової ставки Національного банку України, відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України. За даних обставин, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування вказаної норми права. За даних обставин, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року у оскаржуваній частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи. В частині задоволення вимог заявленого позову рішення суду першої інстанції від 21.01.2020 року апеляційним судом не переглядається в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк необхідно залишити без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21.01.2020 року у оскаржуваній частині - необхідно залишити без змін. Керуючись статтями: 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2020 року у оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 19.10.2020 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»