Постанова 4818 № 644/4112/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Харків Справа №644/4112/20 Провадження №22-ц/818/4863/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., Суддів Бурлака І.В., Тичкової О.Ю. Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 серпня 2020 року, ухвалене суддею Ізмайловим І.К., - встановив : У червні 2020 року представник Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 28.07.2011 року. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Позивач свої зобов`язання виконав, однак відповідач який брав на себе зобов`язання погашення заборгованості за кредитом, проценти за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплати комісії на умовах, передбаченим договором, порушив умови кредитування, у зв`язку з чим, станом на 26.04.2020 за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 419439,59 грн., яка складається з наступного: 9882,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. -заборгованість за нарахованими відсотками; 407656,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1900,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісії. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину боргу. Таким чином, заборгованість відповідача становить 132546,71 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9882,61 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 27.12.2013 року по 31.10.2018 року в розмірі 122664, 10 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2020 року позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 28.07.2011 року в розмірі 9882,61 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 (провадження № 14-131цс19), і виходив з того, що відповідач взятих на себе за Договором зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконала, правовими наслідками чого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 9882,61 грн. Відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами за несвоєчасне повернення коштів є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки наданий Банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідача. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. У якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції правильно було встановлено, що Банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов`язання не виконала, кредитні кошти не повернула. Зазначає, що своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг складає договір про надання банківських послуг. Крім того, сторонами було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", у якій сторони погодили оплату процентів за користування кредитним коштами, а також розмір процентної ставки, порядок нарахування пені та штрафів. Тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Щодо неподання додаткових доказів до суду першої інстанції, зазначила, що на стадії подачі позовної заяви були додані докази, які на думку позивача є достатніми для вирішення справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку повністю. У якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою з пропуском строку загальної позовної давності. Відзивів на апеляційні скарги не надійшло. Згідно зі ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку в сумі 500 грн. З наданої анкети-заяви вбачається, що відповідач бажав отримати кредитну карту «Універсальна», однак вказана анкета-заява не містить відомостей про розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, строк дії кредитного договору; відсутня також інформація про розмір комісії, неустойки (а.с. 19). До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в Приват Банку, які відповідачем не підписані (а. с. 20, 21- 44). Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.6-9) та виписки (а.с.10-16), станом на 26.04.2020 утворилася заборгованість у розмірі 419439,59 грн., яка складається з наступного: 9882,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 407656,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1900,00 грн. - нарахована пеня; Згідно із наданою банком інформацією, яка відповідачем не спростована, старт карткового рахунку у спірних правовідносинах відбувся 28.07.2011 із кредитним лімітом в 500 грн. (а.с.19) Термін дії картки № НОМЕР_1 квітень 2015 року. Картка сім разів перевипускалась. Термін дії останньої картки № НОМЕР_2 червень 2021 року. Початковий кредитний ліміт в подальшому було збільшено, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 . Зміна кредитного ліміту відбулася 23.01.2015 і його розмір було збільшено до 9890 грн. (а.с.17) ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою банку. Останні платіжі на погашення заборгованості вносились протягом 2017 року: 22.03.2017, 24.04.2017, 25.01.2017, 24.02.2017, 25.07.2017, 25.09.2017, 24.10.2017, 30.11.2017, 02.12.2017. Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, яка станом на 26.04.2020 становить 9882,61 грн. є правильним. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість по процентам за користування кредитом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку не містять підпису відповідача, а Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов кредитування, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦКУкраїниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У долученій заяві-анкеті позичальника від 28.07.2011 процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, пені та штрафу. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі відсотків за користування кредитними коштами, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», а також на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та Правила надання банківських послуг на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які є в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. У Довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, підписана відповідачем, яку Банком додано до апеляційної скарги, містяться умови договору, зокрема і інформація щодо базової відсоткової ставки, пені та штрафів (а.с. 94). Проте, колегія суддів не може прийняти у якості належного доказу Довідку про умови кредитування, оскільки відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крімвипадків, встановленихцим Кодексом. Відповідно достатті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Положеннямистатті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), щообґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказів неможливості надання документів до суду першої інстанції на підтвердження вимог щодо стягнення відсотків банком не надано. АТ КБ «ПриватБанк», як утримувач такої інформації мав можливість надати усі докази на підтвердження позовних вимог до суду першої інстанції, проте таким правом не скористався. З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позову в частині стягнення процентів. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо пропуску позовної давності, то такі не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту виписки за договором станом на 08.05.2020 (а.с.10-16) вбачається, що боржник користувався кредитними коштами протягом 2017 року, останній платіж було здійснено 02.12.2017, з позовом банк звернувся 05.06.2020, тобто в межах строку позовної давності. Інші доводи апеляційних скарг, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, отже підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, постановив: Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 серпня 2020 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді І.В. Бурлака О.Ю. Тичкова