Постанова 4804 № 219/11391/19

Єдиний унікальний номер 219/11391/19 Номер провадження 22-ц/804/1360/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Бахмут справа № 219/11391/19 провадження № 22-ц/804/1360/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Хейло Я.В., суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Шевченко Л.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Бахмут Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У жовтні 2019 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13.11.2007 відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав і не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору і станом на 30.06.2019 має заборгованість у сумі 96 095,01 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 3561,48 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 86 019,48 грн., заборгованості за пенею та комісією 1 700 грн., а також штрафів: 250,00 грн. (фіксована частина), 4564,05 грн. (процентна складова). Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 96095,01 гривень та судові витрати. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3 561 грн. 48 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 3561, 48 грн. та безпідставності позовних вимог в частині спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею, комісією та штрафам. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Просив рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасувати, та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині залишити без змін. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно досліджено всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права. Зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 окрім анкети-заяви було також підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», проте суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги, та дійшов помилкового висновку щодо необізнаності відповідача з умовами кредитування. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем на подано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства «Приватбанк», у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування позивача з закритого акціонерного товариства «Приватбанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727). З 21.05.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». 19.12.2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , як клієнтом, укладено договір шляхом заповнення позичальником анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 13.11.2007 був відкрити рахунок та видана кредитка картка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (арк.с.9). Відповідач отримав кредит у розмірі 250 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В подальшому ліміт було збільшено до 4000 гривень. Згідно з вказаною анкетою-заявою клієнт банку (відповідач) підтвердив, що згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківського і тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг; він ознайомлений та згоден з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови і правила надання банківських послуг розміщені на сайті банку. Заявник зобов`язується виконувати вимоги умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ (арк.с.7). Довідкою про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів з будь-якого з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (арк.с.9). Пунктом 8.6 Розділу І Умов та Правил надання банківських послуг (арк. с. 13, зворотній бік), визначено, що клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині незадоволених позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, тому в частині задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту оскаржуване рішення не переглядається. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 96095,01 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім анкети-заяви на підтвердження заявлених позовних вимог Банк надав суду на підтвердження умов укладеного кредитного договору Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг (а.с.9, 10-15). Відповідно до частин першої, другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом з 13.11.2007 року по 30.06.2019 року, в тому числі комісії та штрафам, в сумі 92533, 53 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що у анкеті-заяві не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме зміст цих Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки(мені, штрафів). Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком довідка про умови кредитування та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі неможливо з наступних підстав. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 стаття 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пред`являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом, позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг, довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду», розрахунок заборгованості (а.с.9, 9-15, 5-7). Відповідно довідки про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 1,9 %. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його підписом на вказаній довідці. (а.с.9) Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняв дії, які свідчать про згоду з розміром процентної ставки 22,8% на рік (1,9 % х 12). За правилом частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до вимог статей 263 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення, крім іншого, зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Проте суд першої інстанції на порушення вимог статей 89, 263 265 ЦПК України не надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, зокрема довідці про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем; розрахунку заборгованості; та не мотивував відхилення цих доказів. Як зазначалось вище, зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. Встановивши, що довідка про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначена процентна ставка, підписана позичальником; останній вчиняв дії, які свідчать про обізнаність та згоду з розміром процентної ставки 22,8 % на рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка. Проте відповідач на спростування цих обставин не надав суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, як передбачено статтями 12, 81 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідач вчиняв дії, що свідчать про згоду із процентною ставкою 22,8 %. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність умов договору про встановлення процентної ставки є помилковим і спростовується письмовими доказами, а доводи апеляційної скарги, що позивач має право на захист порушеного права шляхом отримання процентів за користування кредитом, оскільки кредитним договором встановлений розмір процентів, є обґрунтованими. Визначаючи період за який банк має право ставити вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного. Позивачем надано довідку з якої вбачається, що відповідачу було надано наступні кредитні карти: № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня листопада 2011 року, № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня жовтня 2015 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка за кредитом в розмірі 22,8 % на рік, далі процентна ставка була збільшена, а саме: 01 січня 2013 року встановлена у розмірі 30%, з 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34,8%, з 01 квітня 2015 року 43,2 %. Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку. Відповідно до п. 5.3 умов та правил банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п. 4.9 цього договору. З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до умов та правил надання банківських послуг не було проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. В анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг обумовлено проценту ставку за користуванням кредитом 22,8 % річних на залишок заборгованості. (а.с.8, зворот) Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, позивач має право вимагати повернення процентів за користування кредитом за період з 13 листопада 2007 року по 31 жовтня 2015 року. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 5-9) розмір заборгованості за відсотками за період з 13 листопада 2007 року по 31 грудня 2012 року (тобто до неправомірного підвищення відсоткової ставки за кредитом ) складає 26,69 гривень. Розмір заборгованості за відсотками за період з 1 січня 2013 року по 31 жовтня 2015 року з розрахунку 22,8 % річних складає 2246, 42 гривень. Отже, загальний розмір заборгованості за кредитом становить 2273 гривень 11 копійок (26,69 гривень + 2273,11 гривень). За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у розмірі 2273 гривень 11 копійок. Велика Палата Верховного Суду під час перегляду 03 липня 2019 року судового рішення у подібних правовідносинах (справа № 342/180/17) дійшла висновку, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, можливо застосувати до спірних правовідносин за умови достовірного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Велика Палата також зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тобто Умови та правила надання банківських послуг, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, якщо відсутнє достовірне підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови договору. Оскільки у справі, яка переглядається, установлено, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг, сторони також підписували інші умови договору, зокрема довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій зазначена базова процентна ставка, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, неможливо застосувати до спірних правовідносин. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає скасуванню. Щодо стягнення заборгованості за пенею, комісією та штрафами апеляційний суд зазначає наступне. 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -VII). Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2). Відповідно до ч.1, ч.2 ч.3 ст. 11 Закону України «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Закону України «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053». Як встановлено судом, відповідач зареєстрований у селищі Опитне Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 року та від 02.12.2015 року входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати штрафів, комісії та пені на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором б/н від 13.11.2007 року. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, апеляційний суд вважає, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково; рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати, та ухвалити нове, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині; в частині розподілу судових витрат оскаржуване рішення змінити. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову АТ КБ «Приватбанк» сплачено судовий збір у розмірі 1921 гривня. (а.с. 2) За подання апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 гривень. (а.с. 62) Згідно позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» ціна позову складає 96095,01 грн. (а.с.3) Апеляційний суд за результатами розгляду скарги дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2273,11 гривень, що з урахуванням тіла кредиту у розмірі 3561,48 гривень загалом складає 5834,59 гривень та становить 6% від загального розміру позовних вимог. Таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягають стягнення судові витрати у розмірі: ((1921 + 2881,5) х 6%) / 100% = 288 гривень 15 копійок. Керуючись статтями 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити нове у цій частині. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» в частині стягнення відсотків за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.11.2007 року за процентами за користування кредитом у розмірі 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) гривні 11 копійок. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - 14360570) понесені судові витрати у розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) гривень 15 копійок. В інший частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Я.В. Хейло Судді О.І. Корчиста О.О. Тимченко