Постанова Донецький апеляційний суд № 225/3859/19

22-ц/804/60/20 225/3859/19 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Бахмут справа № 225/3859/19 провадження № 22-ц/804/60/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 225/3859/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 вересня 2019 року (суддя Нємиш Н.В.), ухваленого в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 13 вересня 2019 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В червні 2019 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16 листопада 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. При укладенні договору сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування Позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідач грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору Банку своєчасно не надавав, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 травня 2019 року має заборгованість у розмірі - 50787,92 грн., яка складається з наступного: 270, 43 грн. - заборгованість за кредитом; 44727,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2895,67 - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2394,66 грн. - штраф процентна складова). Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 50 787,92 грн. за кредитним договором № б/н від 16 листопада 2010 року, яка складається з наступного: 270,43 грн. - заборгованість за кредитом; 44727,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2895,67 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2394,66 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 13 вересня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у сумі 270 грн. 43 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 10 грн. 23 коп. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 листопада 2019 року цивільну справу № 225/3859/19, повернуто Дзержинського міського суду Донецької області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. 15 листопада 2019 року Дзержинським міським судом Донецької області ухвалено додаткове рішення, яким викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у сумі 270 грн. 43 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 10 грн. 23 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що у анкеті-заяві від 16 листопада 2010 року процентна ставка не зазначена, крім того в заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки(пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Обґрунтовуючи право вимоги процентів в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором, позивач посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Надані позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 листопада 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафів та пені виходив с того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Оскільки кредитний договір б/н від 16 листопада 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним) та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач - АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив с того, що відсутні підстави вважати, що при укладанні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» не дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Банк з таким висновком суду не погоджується та вважає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. З моменту підписання фізичною особою заяви між Банком та Клієнтом був укладений договір в порядку частини першої статті 634 ЦК шляхом приєднання Клієнта до запропонованого Банком договору. Згідно із визначенням, яке міститься в статті 633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами, є публічними. Також частинами другою та третьою статті 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. Відсутність підпису Позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підписом у заяві позичальника Відповідач засвідчила, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем до суду надана копія Заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії Заяви чітко вбачається, що Відповідач висловила згоду про оформлення договору, отримання кредитної карти «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що: Я згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг до його укладання та згодна з його умовами. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.com.ua. Я зобов`язуюся виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.com.ua. Зазначає, що позивачем разом з Анкетою-заявою надав до суду першої інстанції копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна,55 днів пільгового періоду», особисто підписану відповідачем, в якій зазначено: тип картки, тип кредитної лінії; базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%); розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітнім; порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якму з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30днів, а саме (500 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і простроченої процентів і комісій). Відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, суд порушив норми матеріального права, зокрема статті 1054 ЦК України, яка передбачає, що за кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Отже, кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредитом є сплата відсотків. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У даній справі договір від 16 листопада 2010 року у встановленому законом порядку відповідачем не оспорював ся та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладання, чи не укладання кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згод з усіма умовами цього договору. Заперечень щодо Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, при укладанні договору відсоткова ставка була визначена на рівні 30% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права. Так, в порушення імперативних норм статті 12 ЦПК України щодо змагальності цивільного процесу, не маючи обґрунтованих та доказових заперечень відповідача, суд, замість відповідача навів доводи проти вимог позивача і відмовив банку у цих вимогах, не посилаючись на жодний доказ іншої сторони спору. Фактично місцевий суд виступив «адвокатом» відповідача, а оскаржене рішення ухвалив, нехтуючи засадами змагальності сторін, засадами доказовості позицій обох сторін судового спору. Не маючи жодних доказів проти вимог позивача, місцевий суд, замість посилань на факти в обґрунтування оскарженого рішення послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі, не роблячи навіть аналіз співвідношення обставин справ та правовідносин сторін по різним справам. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, на яку послався суд першої інстанції, Верховний Суд зробив висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Але, місцевий суд не мав підстав приймати зазначений висновок до уваги, оскільки цей висновок був зроблений в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. У цій справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Оскаржуваним рішенням суд, нехтуючи принципами платності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та в цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ 16 листопада 2010 року ОСОБА_1 та позивач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту (а.с.8). У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с.8). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (а.с.10-33). З довідки про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, вбачається, що базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 2.5%. Відповідач була ознайомлена з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується її підписом на вказаній довідці (а.с.9). Відповідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16 листопада 2010 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 31 травня 2019 рок утворилась заборгованість у розмірі - 50 787,92 грн., з яких: 270,43 грн. - заборгованість за кредитом; 44 727,16 грн. - заборгованість по процентами; 2 895,67 - заборгованість за комісією; 2894,66 - заборгованість по судовим штрафам (а.с.6-7). За вказаним розрахунком, проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентними ставками 30% за період 12 жовтня 2010 року по 31 серпня 2014 року, в період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - за процентною ставкою 34,80%, в період 01 квітня 2015 року до 31 травня 2019 року - за процентною ставкою у розмірі 43,20% річних (а.с.6-7). При цьому заборгованість за процентами за період з 12 жовтня 2010 року по 31 серпня 2014 року (до підвищення банком процентної ставки до 34,80% річних) становила 59,08 грн. (а.с.6-7). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 44 727,16 грн., заборгованості за пенею та комісією у сумі 2 895,67 грн., та штрафів: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2 394,66 грн. штраф (процентна складова). Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 270,43 грн. ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується, а тому апеляційний суд не перевіряється. Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 44 727,16 грн., заборгованості за пенею та комісією у сумі 2895,67 грн. та штрафів: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 2394,66 грн. штраф (процентна складова), апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 50 787,92 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 44 727,16 грн., заборгованості за пенею та комісією у сумі 2 895,67 грн., та штрафів: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2 394,66 грн. штраф (процентна складова), суд першої інстанції виходив з того, що у анкеті-заяві від 16 листопада 2010 року процентна ставка не зазначена, крім того в заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки(пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Обґрунтовуючи право вимоги процентів в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором, позивач посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Надані позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 листопада 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафів та пені виходив с того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі не можливо з наступних підстав. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 стаття 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пред`являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом, позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг, довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, розрахунок заборгованості (а.с. 8,9,10-33). Відповідно довідки про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 2,5 %. Відповідач була ознайомлена з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується її підписом на вказаній довідці (а.с.9). Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняла дії, які свідчать про згоду з розміром процентної ставки - 30 % на рік (2,5 % х 12). За правилом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до вимог статей 263 - 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення, крім іншого, зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Проте суд першої інстанції на порушення вимог статей 89, 263 - 265 ЦПК України не надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, зокрема довідці про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем; розрахунку заборгованості; та не мотивував відхилення цих доказів. Як зазначалось вище, зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. Встановивши, що довідка про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, в якій зазначена процентна ставка, підписана позичальником; остання вчиняла дії, які свідчать про обізнаність та згоду з розміром процентної ставки - 30 % на рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка. Проте відповідач на спростування цих обставин не подала суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, як передбачено статтями 12, 81 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідач вчиняла дії, що свідчать про згоду із процентною ставкою 30 %. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність умов договору про встановлення процентної ставки є помилковим і спростовується письмовими доказами, а доводи апеляційної скарги, що позивач має право на захист порушеного права шляхом отримання процентів за користування кредитом, оскільки кредитним договором встановлений розмір процентів, є обґрунтованими. Разом з тим, згідно з матеріалами справи, позивач на порушення вимог процесуального закону жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,80% та 43,20% як зазначено у розрахунку заборгованості, не подав; як і не подав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення її про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, якою визначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку. Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Однак матеріали справи не містять відомостей, що банк відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору (підвищення процентної ставки). Отже, ПриватБанк не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 30,00% річних. Визначаючи період за який банк має право ставити вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного. Позивачем надано довідку з якої вбачається, що відповідачу було надані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 6609 зі строком дії до останнього дня жовтня 2014 року; № 5577 2127 1632 1222 зі строком дії до останнього дня липня 2015 року (а.с.116). Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, позивач має право вимагати повернення процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2010 року по 31 липня 2015 року. За таких обставин, колегія суддів вважає що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з підлягають частковому задоволенню. Заборгованість за процентами за період з 12 жовтня 2010 року по 31 серпня 2014 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила - 59,08 грн. Розмір заборгованості за процентами за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2015 року становить 82,27 грн., згідно з розрахунком: з 01 вересня 2014 року по 29 вересня 2014 року - 6,54 грн. (142,97грн. (поточна заборгованість) +127,46 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*29д.); з 30 вересня 2014 року по 30 жовтня 2014 року - 6,99 грн. (107,89 грн. (поточна заборгованість) + 162,54 грн. (прострочена заборгованість) *30 %):360*31д.); з 31 жовтня 2014 року по 28 листопада 2014 року - 6,76 грн. (82,08 грн. (поточна заборгованість) + 188,35 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*30д.); з 10 листопада 2014 року по 30 грудня 2014 року - 6,99 грн. ( 58,76 грн. (поточна заборгованість) + 211,67 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*31д.); з 31 грудня 2014 року по 30 січня 2015 року - 6,99 грн. (41,22 грн. (поточна заборгованість) + 229,21 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*31д.); з 31 січня 2015 року по 30 травня 2015 року - 27,27 грн. (32,78 грн. (поточна заборгованість) +237,65 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*121д.); з 31 травня 2015 року по 31 липня 2015 року - 20,73 грн. (26,11 грн. (поточна заборгованість) + 244,32 грн. (прострочена заборгованість) *30%):360*92д.); Таким чином, загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 12 жовтня 2010 року по 31 липня 2015 року становить 141,35 грн. (59,08 грн. + 82,27 грн.) Тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Велика Палата Верховного Суду під час перегляду 03 липня 2019 року судового рішення у подібних правовідносинах (справа № 342/180/17) дійшла висновку, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, можливо застосувати до спірних правовідносин за умови достовірного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Велика Палата також зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не містять її підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тобто Умови та правила надання банківських послуг, які не визнаються відповідачем та не містять її підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, якщо відсутнє достовірне підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови договору. Оскільки у справі, яка переглядається, установлено, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг, сторони також підписували інші умови договору, зокрема довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, в якій зазначена базова процентна ставка, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, неможливо застосувати до спірних правовідносин. Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом попередньої інстанції висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18, згідно з яким відсутність підпису боржника на відповідних Умовах, Тарифах і Правилах та не ознайомлення з ними не є підставою для визнання кредитного договору неукладеним та нікчемним, оскільки у справі, яка переглядається, не є предметом позову визнання правочину неукладеним або нікчемним. Апеляційний суд не погоджується з мотивами суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів суд першої інстанції виходив с того, що у анкеті-заяві від 16 листопада 2010 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки(пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Судом першої інстанції не надано оцінку довідці про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем в якій встановлено відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Проте апеляційний суд звертає увагу, що згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16 листопада 2010 року, доданого позивачем до позовної заяви, заборгованість за пенею та комісією у розмірі 2 895,67 грн. відповідачу згідно стовпчика «Сума комісії та пені (накопичувальним підсумком)» фактично нараховано за період з 01 вересня 2014 року по 31 травня 2019 року. Штрафи у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2 394,66 грн. (процентна складова) відповідачу позивачем нараховані при зверненні до суду в червні 2019 року, посилаючись на пункт 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, який передбачає, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідно до статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , відповідач ОСОБА_1 є громадянином України, з 11 грудня 2007 року має зареєстроване місце проживання у місті Торецьк (Дзержинськ) Донецької області (а.с.34). Зазначене у паспорті місце проживання підтверджується і відомостями сектору реєстрації місця проживання військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області станом на 09 липня 2019 року (а.с.43). Місто Дзержинськ (Дзержинська міська рада) входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Місто Торецьк (Дзержинськ) (Торецька міська рада) Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Тобто, нарахування відповідачу ОСОБА_1 , яка є громадянином України та з 11 грудня 2007 року має зареєстроване місце проживання у місті Торецьк (Дзержинськ) Донецької області, пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами на час проведення антитерористичної операції, починаючи з 14 квітня 2014 року, забороняється. Зазначений висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яка була викладена Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі за № 6-2879цс16. Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2 394 грн. - штраф процентна складова, задоволенню не підлягають. З цих підстав суд апеляційної інстанції змінює зазначені у судовому рішенні мотиви відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів. Таким чином, суд апеляційної інстанції виключає з мотивувальної частини рішення висновки суду про відмову у стягненні пені та штрафу з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок та неможливості їх одночасного застосування за одне й те саме порушення, оскільки це самостійні підстави відмови у задоволенні вимог, які застосовуються при правомірності нарахування сум. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, установивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, та зміни в частині розподілу судових витрат. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 24,69 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог), з яких: 15,58 грн. - судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 9,11 грн. - судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, скасувати, в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 141 (сто сорок одна) гривень 35 копійок. В задоволені решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 24 (двадцять чотири) гривень 69 копійок, з яких: 15,58 грн. - судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 9,11 грн. - судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.М. Біляєва В.В. Папоян